Відкрити головне меню

Лавриненко Дмитро Федорович

Дмитро́ Фе́дорович Лаврине́нко (1 (14) жовтня 1914(19141014), Краснодарський край — 18 грудня 1941, Волоколамськ) — командир роти 1-ї гвардійської танкової бригади (16-а армія, Західний фронт), гвардії старший лейтенант, танкіст-ас, учасник радянсько-німецької війни. Герой Радянського Союзу (1990).

Дмитро Федорович Лавриненко
Dmitry Lavrinenko.jpg
Народження 1 (14) жовтня 1914(1914-10-14)
Безстрашна, нині Краснодарський край
Смерть 18 грудня 1941(1941-12-18) (27 років)
Волоколамський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Освіта Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна
Роки служби 1934–1941
Партія КПРС
Звання гвардії старший лейтенант
Формування 1-ша гвардійська танкова бригада
Командування танкова рота
Війни / битви Друга Світова Війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна
Лавриненко Дмитро Федорович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 1 (14) жовтня 1914(19141014) року в станиці Безстрашна, нині Отрадненського району Краснодарського краю в родині кубанського козака. За національністю — українець.

Закінчив школу та вчительські курси в Армавірі у 1931 році. З 1931 по 1933 роки працював шкільним учителем на хуторі Сладкий Армавірського району. У 1933–1934 роках — статистик контори радгоспу, касир ощадкаси в селу Новокубанське.

У 1934 році добровольцем вступив до лав Червоної армії, був направлений у кавалерію. У травні 1938 року закінчив Ульяновське танкове училище. Брав участь у походах РСЧА до Західної України та Бессарабії.

Учасник Другої Світової Війни з червня 1941 року. Обіймав посаду командира танкового взводу 15-ї танкової дивізії 16-го механізованого корпусу на Південному та Південно-Західному фронтах, брав участь у оборонних боях на території України.

Після розформування 15-ї танкової дивізії в серпні 1941 року, направлений до новоствореної 4-ї танкової бригади (з 11 листопада 1941 року — 1-а гвардійська танкова бригада). У складі бригади брав участь у боях під Мценськом.

6 жовтня 1941 року в районі Наришкіно — Перший Воїн окрема танкова група старшого лейтенанта Д. Ф. Лавриненка у складі 4-ї танків Т-34 із засідки раптовим нападом зупинила наступ німецьких танків, знищивши при цьому відразу шість танків Pz.III. Всього протягом дня раптовими атаками група Лавриненка знищила 15 німецьких танків, 4 з яких на його особистому рахунку.

7 листопада 1941 року поблизу села Лисцево танкова група у складі трьох Т-34 та трьох БТ-7 вступила у бій з 18-ма німецькими танками. Внаслідок бою ворог втратив 7 машин.

19 листопада поблизу села Гусенєво у зустрічному танковому бою сімома пострілами підбив 7 німецьких танків.

Всього за два з половиною місяці бойових дій бригади взяв участь у 28 танкових боях, знищив 52 танки противника, ставши найрезультативнішим танкістом Червоної Армії за всю історію Другої світової війни.

18 грудня 1941 року на підступах до Волоколамська загинув під мінометним обстрілом.

Похований у братській могилі села Деньково Істринського району Московської області[1].

НагородиРедагувати

5 грудня 1941 року представлений до присвоєння звання Героя Радянського Союзу, проте посмертно нагороджений орденом Леніна (22.12.1941).

У повоєнні роки маршал бронетанкових військ М. Ю. Катуков, генерал армії Д. Д. Лелюшенко, кубанські краєзнавці неодноразово піднімали питання про достойне відзначення заслуг Д. Ф. Лавриненка і, врешті, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1990 року гвардії старшому лейтенанту Лавриненку Дмитру Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати