ЛМ-99

російський трамвайний вагон, що виготовлявся ПТМЗ

ЛМ-99 (71-134) — російський чотиривісний трамвайний вагон, що виготовлявся Петербурзьким трамвайно-механічним заводом. Перший прототип побудований в 1999 році, серійний випуск почався у 2000-му і завершився в 2-й половині 2008 року. У 2005 році був проведений рестайлінг вагона. Ця версія ЛМ-99 в побуті дуже часто називається «бджілка», через спочатку запропоновану конструкторами жовто-чорну схему забарвлення[1], більш ранні версії ЛМ-99 з аналогічних причин отримали прізвисько «коник» (зелений окрас). Трамваї ЛМ-99 працюють у Санкт-Петербурзі, Москві, Кемерові, Коломні, Новосибірську, Осинниках, Салаваті, Смоленську, Таганрозі, Усть-Каменогорську, Хабаровську.

ЛМ-99
Трамвай ЛМ-99К на Кронверкском проспекті в Санкт-Петербурзі
Виробництво
Підприємство-виробник Петербурзький трамвайно-механічний завод
Проєкт 1999 р
Випускався 1999—2008 рр
Екземпляри 325
Розміри
Довжина 15000 мм
Ширина 2500 мм
Висота 3080 мм
Маса без пасажирів 19,9 т
Максимальна швидкість 75 км/год
Ширина колії 1524 мм
База вагону 7500 мм
Діаметр нового колеса 710 мм
Місткість
Місць для сидіння 19
Стоячих місць 102
Двигун
Потужність 4 × 50 кВт
CMNS: ЛМ-99 у Вікісховищі

Експлуатація даних вагонів у Казані і Комсомольську на Амурі припинена у 2016-2019 роках. У Казані — замінені на 71-407-01 та 71-623, у Комсомольську-на-Амурі — не працюють, у зв'язку з повною зупинкою трамвайного руху у місті, з жовтня 2018 року.

Також було скасовано запланований продаж вагонів в Одеса. Українська сторона, бажаючи перевірити якість вагонів, попросила подати вагон для попередніх випробувань. ПТМЗ вагон не надав, віддавши перевагу взагалі відмовитися від подальшої участі в тендері[2].

Історія та модифікації ред.

 
ЛМ-99 в Новосибірську, вид спереду
 
ЛМ-99 в Новосибірську, вид ззаду

ЛМ-99 досвідчений ред.

У грудні 1999 року на Петербурзький трамвайно-механічний завод Петербурзькому трамвайно-механічному заводі був побудований перший прототип моделі ЛМ-99 з тиристорно-імпульсною системою управління (ТІСУ). Випускалися на заводі ЛМ-93 і ЛВС-97 ранніх модифікацій морально застаріли. На ЛМ-99 встановили нове обладнання, двері, сидіння, кабіну, а також колеса діаметром 710 мм. У серію вагон із ТИСУ не пішов. Єдиний екземпляр експлуатувався в трамвайному парку №3 Санкт-Петербурга, на даний час передано до музею.

ЛМ-99К ред.

У 2000 почалося серійне виробництво ЛМ-99 з реостатно-контакторною системою керування (РКСК). Повернення до звичного електрообладнання обумовлено відразу кількома причинами: доопрацювання ТІСК, що тривала, відсутність потенційних замовників на вагони з новою системою управління і муніципальне замовлення Санкт-Петербурга на поставку чотиривісних вагонів з РКСК. На вагонах було застосовано електроустаткування від ЛМ-93 із невеликими змінами. Модифікація одержала позначення 71-134К.

Найбільші зміни відбулися в механічній та пневматичній частинах. ЛМ-99К, як і досвідчений ЛМ-99, оснастили новими візками типу 34Т00 з двоступінчастим ресорним підвішуванням та модернізованою пневмосистемою. Зі складу пневмосистеми виключили гальмівний кран, тим самим виключили можливість безпосереднього керування гальмами вагона. У ланцюзі керування вагона введені кола керування гальмівними електропневматичними вентилями, повітророзподільниками дверей та вентилями пісочниць. Важливою особливістю ЛМ-99 стала можливість окремого відкриття кожних дверей з кабіни водія.

Перший вагон навесні 2000 року було передано до Поєднаного трамвайно-тролейбусного парку Санкт-Петербурга. Загалом протягом 2000 року було побудовано 9 таких вагонів, які розподілили між Санкт-Петербургом, Казанню та Осинниками. У 2001 р. збільшилися темпи виробництва, вагони стали надходити в інші міста. У червні 2001 року замість пневматичних склоочисників на вагони почали встановлювати склоочисники з електроприводом. На замовлення Коломни в салонах стали встановлювати сидіння за схемою 2+1. На вагоні зав. № 021 було встановлено модифіковані візки з діагональною тягою для збільшення жорсткості рами візка, який погіршив доступ до гальмівних колодок. У зв'язку з великою кількістю випадків зламу моторних балок у Коломиї на всіх вагонах візки були замінені на тип 11Т00, а з 2002 року на заводі відмовилися від застосування візків 34Т00. На вагонах із зав. № 038 замість алюмінієвого молдинга по верху спідниці застосували гумометалевий.

У вересні 2002 року було збудовано вагон (зав. № 055) без пневматичного обладнання, який отримав тип 71-134КЕ. На цьому вагоні як привод механічних колодкових гальм застосовані соленоїди виробництва УКВЗ, крім того, змонтований електропривод дверей та пісочниць. Для випробувань вагон надійшов до Поєднаного трамвайно-тролейбусного парку м. Санкт-Петербурга. З цього вагона на ЛМ-99К стали встановлювати змінені лобові маски з вклеєними склами. Вагони із зав. № 055, 060—063 побудовані з дверима на кшталт вагона ЛМ-2000. На вагонах із зав. № 064 і 065 замість штатного чотириважільного пантографа встановили струмоприймач ТПБ 00.00, із зав. № 087 встановлюється серійно.

На вагоні зав. № 083 нижній обв'язувальний пояс кузова виконали у площині борту з посиленим каркасом та трапецієподібними вирізами під візки. Серійно такий кузов стали виконувати з вагона зав. № 099. У серпні 2003 року було збудовано вагони 71-134КЕ зав. № 082, 083 зі зміненим розташуванням дверей. Перші двері були виконані двостулковими, при цьому одна її половина виходила в кабіну водія, інші в пасажирський салон. Задні двері навпроти стали одностулковими. На задньому майданчику розмістили три сидіння. У 2003—2004 роках було збудовано ще 6 таких же вагонів (зав. № 096, 097, 102, 103, 105 і 106). Вагони зав. № 096 та 097 отримали пневматичну систему, яка використовувалася лише для керування дверима та пісочницями. Ці два вагони надійшли до Новосибірська. Інші 6 вагонів 71-134КЕ, довгий час простоявши на заводі, були перебудовані в 71-134К і продані до Санкт-Петербурга наприкінці 2004 року.

Серійне виробництво 71-134К через відсутність замовників було згорнуто наприкінці 2004 року, тоді вже масово будували вагони ЛМ-99АВ з асинхронним тяговим приводом. Лише у 2006-2007 році було виготовлено три вагони, по одному для Хабаровська та Осинніков, а вагон із зав. № 176 не було реалізовано. Ці вагони позначалися як ЛМ-99КВ[3]. Пізніше ЛМ-99К не будували. За 8 років виробництва було збудовано 121 вагон серії ЛМ-99К.

Трамвай ЛМ-99К із заводським номером 176 будувався на ПТМЗ близько 2008 року, але він призначався для Хабаровська. Вагон не був оплачений і тому довгий час стояв на ПТМЗ. На початку 2013 року надійшов до 7 трамвайного парку під номером 7601 у вигляді «напівфабрикату», де був дозбираний за допомогою деталей від ЛМ-68М, здебільшого з колишнього вагона 7601. Наразі передано до музею.

Країна Місто Експлуатуюча організація Кількість
  Росія Орськ МУП «Орськміськтранс» 8 одиниці

(2 працює 6 списані)

  Росія Кемерово 4 одиниці
  Росія Казань МУП « Метроелектротранс» 15 одиниць (14 списано 1 став музейним)
  Росія Коломна ДУП МО «Мособлелектротранс» 14 одиниць
  Росія Комсомольськ-на-Амурі Комсомольське ТУ 2 одиниці
  Росія Новосибірськ МКП «ГЕТ» 3 одиниці
  Росія Осинники Осинніковське ТУ 3 одиниці
  Росія Салават МУП "Трамвайне управління" 1 одиниця
  Росія Санкт-Петербург СПб ГУП « Міськелектротранс» 77 одиниць
  Росія Смоленськ Смоленське ТУ 1 одиниця
  Росія Хабаровськ МУП "ГЕТ" 1 одиниця
  Казахстан Усть-Каменогорськ Трамвайне керування 1 одиниця

ЛМ-99КЕ ред.

Відрізняється від ЛМ-99К лише відсутністю пневмообладнання.

Експлуатуються в Новосибірську (2 вагони) та Санкт-Петербурзі (1 вагон).

ЛМ-99АВ ред.

Модифікація вагона ЛМ-99АВ з'явилася на замовлення Москви, проте постачання було зірвано. Асинхронний двигун, спереду двері знову стали двостулковими.

Експлуатуються в Санкт-Петербурзі (33 вагони (1 вагон модернізовано у навчальний, 1 очікує списання)).

ЛМ-99АВН ред.

У 2005 році було повністю оновлено кузов: кабіна водія, двері та багато інших деталей інтер'єру. Задній майданчик став низькопідлоговим.

Експлуатуються у Санкт-Петербурзі (72 вагонів, з них 1 у старому кузові), Хабаровську (7 вагонів) та Осинниках (1 вагон).

ЛМ-99АЕ ред.

Вагони з електроустаткування ідентичні з вагонами моделі ЛМ-99АВН, але відрізняються відсутністю пневмосистеми. Модель була розроблена на замовлення Москви. Всього випущено 66 вагонів, з них: 46 у старому кузові (модифікації з одностулковими та двостулковими задніми дверима) та 20 у новому кузові.

Експлуатувалися у Москві (43 вагони, старий кузов). У Казані (18 вагонів, новий кузов) виведено з експлуатації.

У 2017 році розпочався процес передачі московських вагонів до інших міст Російської Федерації. Передано 6 вагонів у м. Новотроїцький трамвай Новотроїцьк, 8 вагонів у Орськ. Крім того, 6 одиниць рухомого складу списано. Таким чином, наразі Москва налічує 29 вагонів даної модифікації, що експлуатувалися у Краснопресненському депо Трамвайного управління ДУП «Мосміськтранс».

ЛМ-99АЕН ред.

Від ЛМ-99АВН відрізняється лише відсутністю пневмообладнання.

Раніше експлуатувалися в Кемерово (6 вагонів), Таганрозі (6 вагонів). Експлуатуються в Твері (2 вагони).

Технічні подробиці ред.

 
Інтер'єр трамвайного вагону ЛМ-99

ЛМ-99 є високопідлоговим (у деяких модифікаціях - зі змінним рівнем підлоги) одностороннім чотиривісним трамваєм колії 1524 мм. Його сталевий корпус змонтований на несучій сталевій рамі, оснащеній двома двовісними візками мостового типу з одинарним (або подвійним, залежно від модифікації) підвішуванням колісних пар. Передня склопластикова панель. Корпус має чотири поворотно-зсувні двері (одні одностулкові — тільки в кабіну водія — або двостулкову — одна стулка в кабіну, інша — в салон) у носовому краю, дві двостулкові в середині й одна одностулкова (у площині борту) або двостулкова (на звисі у кормі) з пневмо-або електроприводом. Гальмування електричне, тяговими двигунами. Для гальмування використовується барабанно-колодкове гальмо з пневмо або електроприводом. Присутня і магніторельсове гальмо. ЛМ-99 оснащений чотирма тяговими електродвигунами й може розвинути швидкість 75 км/год. Система управління струмом тягових двигунів непряма, реостатно-контакторна чи транзисторна. У базовій комплектації вагон має 19 місць і здатний перевозити 207 пасажирів з повним навантаженням. Розміри ЛМ-99 складають: 15000 мм - загальна довжина, 2550 мм - ширина, 3080 мм - висота; загальна маса без пасажирів – 20 тонн. Вагон із реостатною системою управління здатний працювати за СМЕ, асинхронні версії такої можливості не мають.

Модернізації ред.

У 2019 році з двох вагонів ЛМ-99АВН були виготовлені вагони-репліки, що імітують зовнішній вигляд вагонів[4] для експлуатації на туристичному маршруті.

Світлини ред.

Примітки ред.

  1. Олег Бодня. Как создавалась «Пчёлка» // Газета «Омнибус». — вересень-жовтень 2007. — № 9-10 (119). Архівовано з джерела 28 липня 2017. Процитовано 15 січня 2020.
  2. Нові трамваї до Одеси не доїхали. Архів оригіналу за 19 січня 2008. Процитовано 29 листопада 2007. 
  3. Владислав Билков (29 серпня 2020). Хабаровськ, 71-134К (ЛМ-99К) № 100 Заводська табличка. transphoto.org. Процитовано 6 липня 2022. 
  4. У Петербурзі показали репліку «Американки» — туристичний трамвай (ua). Поребрик.Медіа. 25 жовтня 2019. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 2019-10 25.