К-84 «Єкатеринбург» (рос. К-84 «Екатеринбург») — радянський та російський атомний підводний човен проєкту 667БДРМ «Дельфін», який перебував на озброєнні ВМФ СРСР та ВМФ РФ з 1985 до 2022 року. Закладений 17 лютого 1982 року на заводі завод № 402 у Сєверодвінську. 17 березня 1985 року спущений на воду. 30 грудня 1985 року включений до складу Північного флоту ВМФ СРСР.

К-84 «Єкатеринбург»
К-84 «Екатеринбург»
Російський атомний підводний човен К-84 «Єкатеринбург». «Звєздочка». 2014
Верф завод № 402, Сєверодвінськ
Під прапором СРСР СРСР
Росія Росія
Належність  Військово-морський флот СРСР
 Військово-морські сили Російської Федерації
Порт приписки Гаджієво
На честь Єкатеринбурга
Закладений 17 лютого 1982
Спуск на воду 17 березня 1985
Введений до складу флоту 30 грудня 1985
Перейменований 9 лютого 1999 року присвоєне найменування «Єкатеринбург»
Виведений зі складу флоту 2022[1]
На службі 19852022
Сучасний статус 2022 року списаний
Бойовий досвід Холодна війна
Проєкт
Тип ПЧ атомний підводний човен з балістичними ракетами
Розробник проєкту ЦКБМТ «Рубін»
Головний конструктор Ковальов С. М.
Класифікація НАТО «Delta IV»
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 14 вузлів (27 км/год)
Швидкість (підводна) 24 вузли (47 км/год)
Робоча глибина занурення 320—400 м
Гранична глибина занурення 550 м
Автономність плавання 80-90 діб
Екіпаж 135 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 167 м
Ширина корпусу найб. 11,7 м
Середня осадка (по КВЛ) 8,8 м
Водотоннажність надводна 11 740 т
Силова установка
Атомна:
2 × два водо-водяних реакторів потужністю 90 МВт, дві паротурбіни потужністю 20 000 к.с.
Гвинти 2
Потужність 2 × 90 000 к. с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
4 ТА калібру 533-мм (12 торпед САЕТ-60М та 53-65М)
ракетний комплекс Д-9РМ з БРПЧ 16 ракет Р-29РМ, Р-29РМУ2 «Синева» або Р-29РМУ2.1 «Лайнер»
ППО ЗУР «Ігла-1» (8 шт.)
Схематичне зображення радянського підводного човна проєкту 667БДРМ «Дельфін»

Історія

ред.

31 грудня 1985 року прибув до постійного місця базування на губу Оленья. З липня до грудня 1986 року проходив акустичні випробування у Білому морі. 1 квітня 1988 року підводний човен відвідав Міністр оборони СРСР генерал армії Дмитро Язов, який дав високу оцінку ракетоносцю та діям екіпажу у виконанні бойових завдань.

У 1988 році підводний човен виконав дві автономні бойові походи. У грудні 1989 року вперше в історії здійснив стрільбу ракетним боєкомплектом з підводного становища. Старт другої ракети в залпі скасовано з технічних причин.

У 1989, 1990 роках виконав дві бойові походи. 1993 року перебазований у губу Сайда.

У вересні 2002 року на заводських випробуваннях у Білому морі зазнав технічну аварію, внаслідок якої випробування були перервані, корабель повернувся до Сєверодвінська.

8 липня 2003 року підводний човен прибув в основний пункт базування в бухту Ягельна. У грудні 2003 року та у червні 2004 року успішно виконав випробування ракетного комплексу Р-29РМУ2 «Синева».

У серпні-вересні 2006 року при виконанні завдань бойової служби в Північному Льодовитому океані здійснив сплив на Північному полюсі та здійснив пуск ракети по полігону Чижа.

У 2006 році з борту підводного човна успішно запущено штучний супутник «Компас 2».

Наприкінці грудня 2011 року під час ремонтних робіт у селищі Рослякове Мурманської області на підводному човні сталася пожежа, внаслідок якої постраждали дев'ять осіб, пошкоджено антену гідроакустичного комплексу човна.

З 2012 до 2014 року перебував на капітальному ремонті та модернізації на судноремонтному заводі «Звєздочка». 19 грудня 2014 року човен було передано до бойового складу флоту.

У 2020 році виведений зі складу флоту. Наприкінці 2022 року списаний на утилізацію.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
Виноски
Джерела

Посилання

ред.