Відкрити головне меню

Кірсанов Олександр Васильович (2 листопада 1902(19021102), Москва — 19 травня 1992, Київ) — хімік; член АН УРСР, працював у галузі органічної хімії, відкрив фосфазореакцію (реакція Кірсанова) (1950) та реакцію прямого амідування карбонових кислот (1949). У 1954 р. уперше синтезував оксойодид фосфору та інші йодиди, а також ізоціанат фосфору.

Кірсанов Олександр Васильович
Кирсанов А. В. Академик.Бюст.JPG
Народився 2 листопада 1902(1902-11-02)
Москва, Російська імперія
Помер 19 травня 1992(1992-05-19) (89 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia (1991–1993).svg Росія
Діяльність хімік
Галузь органічна хімія
Членство НАН України і Російська академія наук
Нагороди

Пам'ятники Олександру Кірсанову (ліворуч) та Леонідові Марковському у дворі Інституту органічної хімії НАН України

Зміст

БіографіяРедагувати

Олександр Васильович Кірсанов народився 2 листопада 1902р. в Москві в сім'ї інженера-транспортника. Його батько, Василь Ернестович Кірсанов, працював деякий час військовим інженером, а потім перейшов на цивільну роботу на Білорусько-Балтійську залізницю заступником начальника. Мати, Емілія Іванівна, виховувала сімох дітей. Олександр був сьомою дитиною. В 11 років він вступає до 1 класу Першого Московського кадетьського корпусу. В 14 років Кірсанов виявляє інтерес до хімії, батьки купили йому найновіші на той час книги по хімії. Деякі з них він зберігав до кінця свого життя.

В 18 років Олександр Васильович не зміг одразу вступити до Московського Вищого технічного училища, оскільки мав непролетарське походження. Проте, через 2 роки, попрацювавши перед цим викладачем курсів підготовки командного складу армій, він таки поступив в МВТУ. Досить скоро його знову відрахували по причині непролетарського походження. Знову поновився. Після смерті батька в 1923 Кірсанов крім навчання починає працювати лаборантом кафедри органічної хімії.

В 1924 закінчує навчання й залишається аспірантом на кафедрі, яку на той ча очолював О. Є. Чичибабін. В 1924 та 1925 Кірсанов публікує свої перші 2 статті на теми амідування піридину та синтезу оксипіридинкарбонових кислот.

Протягом 1920-х років Кірсанов опублікував ряд праць з хімії піридинових основ, розшифрував будову складної природної сполуки — бергеніну, а також впровадив у промислове виробництво алкалоїди кокаїн та гідрастинін, спроектував й виготовив апаратуру для їх синтезу.

В 1930 він був змушений залишити МВТУ, через його розформування. З 1930 по 1932р працює старшим редактором хімічногосектору «Держнауктехновидаву» (тепер видавництво «Химия»). Під його редакцією виходять друком «Синтезы органических препаратов». В 1932р вченого висилають до Свердловська за спробу зв'язатися з академіком Чичибабиним, що виїхав до Франції 1930 р. На новому місці він спочатку керує хімічною лабораторією й консультує в Інституті механічної обробки руд, викладає в Державному університеті. Згодом завідува лабораторією технології хімічних продуктів і коксування в Східному науково-дослідницькому вуглехімічному інституті. В 1939р вченому присуджено ступінь доктора хімічних наук без захисту дисертації, а в 1941р — професора.

В 1940 Кірсанова обирають завідуючим кафедри органічної хімії Свердловського Медичного Інституту. Під час Великої Відчизняної Війни він працює над створенням ефективних лікарських засобів «карбосульфамідів». В березні 1942 провів аналіз рідини манометрів й термометрів деяких німецьких літаків.

У 1944 переїжджає до Дніпропетровська завідувати кафедрою органічної хімії. Розпочинає роботи по фосфорорганічній хімії.


У травні — серпні 1945 Кірсанов перебуває в Німеччині за наказом наркома чорної металургії СРСР.

В 1949р він відкрив першу іменну реакцію — синтез амідів, діалкіламідів й феніламідів карбонових кислот прямим амідуванням сульфамідом.

RCOOH + SO2(NH2)2 + Py → RCONH2 + PyH+(SO2NH2-)

З 1952 займався вивченням фосфазореакцій: XNH2+ Z2PY3 → 2HZ + XN=PY3

(X=ArSO2, ArCO, Ar, Alk, R2PO)

В 1953 Кірсанов відкрив реакцію окисного імінування похідних тривалентного фосфору N-дихлоровмісними реагентами.

RNCl2 + PX3 → Cl2 + R-N=PX3

В 1956 переїхав до Києва. За короткий час він разом зі співробітниками виконав дослідження з хімії фосфазосполук ізоціанатів кислот фосфору, продуктів фосфорилювання ненасичених вуглеводнів і нітрилів, йодидів фосфору, сіркоорганічних сполук з зв'язком S=N.

В 1961 стає академіком АН УРСР. З 1961 Кірсанов став директором ІОХ АН УРСР. (В 1983 році передав віжки правління Марковському).

Його наукова діяльність — повчальний приклад поєднання фундаментальних досліджень з інтересами практики. Багато сполук з практично корисними властивостями (антибластичними, пестицидними та ін.) було знайдено серед похідних фосфазосполук, ізоціанатів кислот фосфору, імінопохідних сірки.

Основні напрями наукової діяльностіРедагувати

  • Хімія піридину.
  • Аміди сульфокислот
  • Фосфазосполуки
  • Використання йодидів фосфору в органічному синтезі
  • Хімія амінокислот сірки

Головні дати життяРедагувати

  • 1902 народивсся 2 листопада в Москві
  • 1912—1919 навчання в першому Московському кадетському корпусі
  • 1921—1924 Студентхімічного факультету Московського вищого технічного училища (МВТУ)
  • 1924—1930 Робота в МВТУ аспірант, ассистент, старший ассистент
  • 1930 премія Держкомітету з хімізації СРСР за роботи з хімії піридинових основ
  • 1930—1932 науковий редактор хімічногосектора «Держнауктехновидаву» («Химия»)
  • 1932 висланий в Свердловськ
  • 1932—1944 робота в наукових і навчальних установах Свердловська
  • 1941 присвоєно звання професора
  • 1944—1956 завкафедри органічної хімії Дніпропетровського металургійного інституту
  • 1945 нагороджегний медаллю «За доблесный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.».
  • 1945 перебування в Німеччині
  • 1946 повна реабілітація (від підозр у зв'язках з «буржуазними силами», Чичибабиним)
  • 1948 декан хімічного факультету Дніпропетровського металургійного інституту
  • 1951 присуджена премія АН СРСР ім Д.І.Менделєєва за цикл робіт, присвячених дослідженню перетворень сульфамінової кислоти та синтезами на основі сульфаміду
  • 1951 обраний членкором АН УРСР. Призначений завідуючим лаборатарії ІОХ
  • 1956 остаточний переїзд у Київ
  • 1959 призначений замдиректора ІОХ АН УРСР
  • 1960 призначений в.о. директора ІОХ АН УРСР
  • 1961 обраний дійсним членом (академіком) АН УРСР
  • 1961—1983 директор ІОХ АН УРСР
  • 1968 створено дослідне виробництво ІОХ АН УРСР
  • 1968 нагороджений Золотою медаллю ВДНГ СРСР
  • 1971 нагороджений орденом Леніна
  • 1972—1982 нагороджений великою кількістю різноманітних нагород, пам'ятних медалей
  • 1983—1992 радник при дирекції ІОХ АН УРСР
  • 1992 помер 19 травня в Києві

Джерела та літератураРедагувати