Кіо Еміль Емільович

Еміль Емільович Кіо
Еміль Емільович Кіо
Эмиль Кио
Ім'я при народженні	Еміль Емільович Гіршфельд-Ренард
Народився	12 липня 1938 (86 років); Орджонікідзе
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	артист цирку, ілюзіоніст
Alma mater	Московський державний будівельний університетd
Дружина	Іоланта Ольховікова
Батьки	Кіо Еміль Теодорович,; Борукаєва Кошерхан Тоховна
	Нагороди та премії

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Кіо.

Еміль Емільович Кіо, Еміль Емільович Гіршфельд-Ренард (рос. Эми́ль Эми́льевич Ки́о, Эми́ль Эми́льевич Ги́ршфельд, нар.12 липня 1938 р., м. Орджонікідзе) — радянський й російський артист цирку, ілюзіоніст; заслужений артист Північно-Осетинської АРСР (з 28 липня 1969 р.)^[1], заслужений артист РРФСР (від 14 січня 1977 р.), народний артист РРФСР (1990), у 1991 році обраний бути головою Союзу циркових діячів Росії (СРСР)^[2].

Життєпис

Народився у м. Орджонікідзе (нині — м. Владикавказ). Матір — Борукаєва Кошерхан Тоховна (Коша Олександрівна^[2]); батько — Кіо Еміль Теодорович.

До 1955 року навчався в середній загальноосвітній школі № 16 м. Москва.

У 1955—1960 роках навчався в Московському інженерно-будівельному інституті^[ru], де отримав фах «інженер-містобудівник». Його дипломний проект брав участь в конкурсі з реконструкції, озеленення та планування Театральної площі в місті Рязані, виграв конкурс, і за цим проектом зробили площу. Міністерство освіти СРСР нагородило його медаллю «За найкращу наукову студентську роботу СРСР»^[2]. Працював майстром в тресті з будівництва набережних і мостів.

Від 1961 р. почав виступати в атракціоні як асистент свого батька, Кіо Е. Т.^[3]. Став артистом Всесоюзного творчо-виробничого об'єднання державних цирків «рос. Союзгосцирк» (Російський державний цирк^[ru]). Розробив уперше в світі реалізацію нового циркового номера: фокусник брав м'який канат, кидав його вгору — і канат ставав твердою жердиною, на який ліз гімнаст. Коли гімнаст опускався вниз, то жердина знову ставала м'яким канатом.

Одружився з Іолантою Ольховіковою, котра була перед тим дружиною його брата Ігоря.

У 1966 р. створив власний ілюзійний атракціон. Крім Росії гастролював в НДР, Голландії, Мексиці, ФРН, Швейцарії, Японії^[4], Кубі^[5], Франції, Швеції, Норвегії, Південній Америці, США^[2]. Дав понад 14000 вистав, його бачило понад 60 млн. глядачів^[2].

Після смерті батька працював у цирку разом зі своїм братом Ігорем^[6].

У 1976—1992 роках в журналі «Юний технік» (рос. Юный техник) вів рубрику «По той бік фокусу» (рос. По ту сторону фокуса), де виклав як робити 186 фокусів.

Примітки

↑ Тедеева Арина, (28.07.2009). «Король иллюзиона Эмиль Кио первое звание получил в родной Осетии» [Король ілюзіона Еміль Кіо перше звання отримав в рідній Осетії]. Информационно-аналитический сайт "Осетия-Квайса". Архів оригіналу за 11.01.2014. Процитовано 14 червня 2016. (рос.)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Сидоров Анатолий, (12.07.2013). «Эмиль Кио. Последний из могикан советского и российского иллюзионного искусства». ОАО Редакция газеты «Вечерняя Москва». Архів оригіналу за 13.06.2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)
↑ Эмиль Кио (биография) [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «Афиша» mail.ru. (рос.)
↑ «Ренард-Кио Эмиль Эмильевич – биография». "Viperson". 01.07.2015. Архів оригіналу за 13.06.2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)
↑ «КИО». "Биографии знаменитостей". Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)
↑ Авдеенко Александр, (24.07.2008). «В чем фокус?» (Что написано в рабочих тетрадях Эмиля Кио). Интернет-портал «Российская газета», ФГБУ редакция «Российской газеты». №4714. Архів оригіналу за 13.06.2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)

Джерела

Марьяновский В. А.,. «Кио. Отец и сыновья». — М. : изд. «Искусство», 1984. — 192, [34] с. — («Мастера советского цирка») — 25000 прим. (рос.)
Цирк. Маленькая энциклопедия. — 2-е изд., перераб. и доп. Сост. А. Я. Шнеер, Р. Е. Славский, Гл. ред. Ю. А. Дмитриев — М.: «Советская энциклопедия», 1979. — 448 с, ил., 20 л. ил.(рос.)

Посилання

«КИО Эмиль Эмильевич (р. 1938)». «Российская ассоциация иллюзионистов». Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)
«Эмиль Эмильевич Кио» (биография). 2009. Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)
«Из выступления Эмиля Эмильевича Кио» (Выставка в Московском музее современного искусства). "Фонд наследия художника А.Д. Тихомирова". 20.02.2014. Архів оригіналу за 13.06.2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)
«Кио Э. Э.». "Энциклопедия циркового и эстрадного искусства". Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)

Це незавершена стаття про актора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Тедеева Арина, (28.07.2009). «Король иллюзиона Эмиль Кио первое звание получил в родной Осетии» [Король ілюзіона Еміль Кіо перше звання отримав в рідній Осетії]. Информационно-аналитический сайт "Осетия-Квайса". Архів оригіналу за 11.01.2014. Процитовано 14 червня 2016. (рос.)

[vm-2] а ^б ^в ^г ^д Сидоров Анатолий, (12.07.2013). «Эмиль Кио. Последний из могикан советского и российского иллюзионного искусства». ОАО Редакция газеты «Вечерняя Москва». Архів оригіналу за 13.06.2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)

[3] Эмиль Кио (биография) [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «Афиша» mail.ru. (рос.)

[4] «Ренард-Кио Эмиль Эмильевич – биография». "Viperson". 01.07.2015. Архів оригіналу за 13.06.2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)

[5] «КИО». "Биографии знаменитостей". Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)

[6] Авдеенко Александр, (24.07.2008). «В чем фокус?» (Что написано в рабочих тетрадях Эмиля Кио). Интернет-портал «Российская газета», ФГБУ редакция «Российской газеты». №4714. Архів оригіналу за 13.06.2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]