Вікіпедія

Кінтаро (міфологія)

герой японського фольклору

Кінтаро (яп. 金太郎, кінтаро:, «Золотий хлопчик») — японський легендарний герой.

Молодий Кінтаро бореться з гігантським коропом.
— Цукіока Йосітосі

З дитинства Кінтаро мав надлюдську силу. За легендою, його виховала Ямауба на горі Асігара[en]. Подорослішавши, Кінтаро став вірним послідовником Мінамото Йосіміцу (також відомого як Райко) під новим ім'ям Саката Кінтокі (яп. 坂田 金時)[1].

Прототип ред.

Прототипом Кінтаро вважають Сакату Кінтокі (яп. 坂田公時) — самурая, відомого героя Мінамото Йосіміцу[2]. Він жив у 956—1012 роках у період Хейан і помер від лихоманки під час походу проти піратів острова Кюсю. Вважається, що його поховано в святилищі Куріхара (яп. 栗柄神社). Життя і подвиги Сакати Кінтокі пізніше обросли міфами і легендами[1].

Дослідниця японської міфології Норіко Т. Райдер припускає, що Кінтаро насправді звали Сімоцуке Кінтокі. Він був служителем (тонері) імператора Коное. В обов'язки тонері в період Хейан входила участь в обрядах, перегонах, стрільбі з лука та охорона імператорського палацу. Кінтокі згадували як одного з кращих танцюристів і співаків каґура[3].

Легенди ред.

Існує кілька легенд про народження Кінтаро. За однією з них, він був сином Яегірі (яп. 八重桐), дочки багатія Сіман-тьо: дзя. Батьком Кінтаро був відомий самурай з Кіото[4]. Незабаром після одруження з коханою він через наклеп удаваних друзів потрапив у немилість при дворі і його вислали зі столиці. Не минуло й двох місяців, як він помер, залишивши дружину саму. Жінка втекла, побоюючись помсти людей, які обмовили її чоловіка, і зникла в горах Асігара. У глухому лісі вона народила хлопчика й назвала його Кінтаро. А саму Яегірі стали називати Ямауба[5].

З дитинства Кінтаро мав надзвичайну фізичну силу, «у вісім років вільно піднімав він кам'яну ступку». Він ходив по лісі з величезною сокирою за спиною, допомагаючи лісорубам валити дерева. Кінтаро знайшов друзів серед тварин і міг розуміти їхню мову. У численних легендах розповідається про пригоди Кінтаро: його битви з монстрами і демонами-оні, участь у сумо, боротьбу з величезним коропом[6].

Подорослішавши, Кінтаро змінив своє ім'я на Саката Кінтокі. Одного разу в горах він зустрів самурая Мінамото Йосіміцу. Той був вражений величезною силою Кінтаро, і тому привіз його з собою в Кіото як особистого слугу[7]. Кінтокі вивчав там бойові мистецтва і врешті-решт став главою сітенно (яп. 四天王, «Чотири небесних кроролі»). Ця назва відсилає до буддійського уявлення про чотирьох небесних королів[8]. За легендою, сітенно за допомогою обману — снодійного, підмішаного в саке, — перемогли демона на ім'я Сютен Додзі (яп. 酒呑童子)[9].

За іншою версією, Кінтаро зустрів Усуї Садаміцу, посланника Мінамото Райко, який переконав його служити в князя Саката. Саката дав Кінтаро нове ім'я — Саката Кінтокі[10].

Галерея ред.

Образ у культурі ред.

Традиційна культура ред.

Вперше Кінтокі з'являється в збірці «Коконтьомондзю[ja]». Надалі він фігурував у легендах отоґі-дзосі, але тільки в період Едо Кінтаро став дуже популярним персонажем[11].

Дитинство Кінтаро вперше описано в дзьорурі «Ґендзі-но-юраї» (яп. 源氏のゆらひ), де він постає в ролі самурая[11]. Історія героя Кін із Кімпіра-дзьорурі (яп. «Кімпіра-дзьорурі», ja, 金平浄瑠璃), популярної в Едо в 1670-х роках, лягла в основу легенди про Кінтаро[11].

Образ Кінтаро фігурує в постановках театру но[12] і кабукі[13], токівадзу[14][15], нагаути[16].

Крім цього, Кінтаро часто зображували відомі художники: Торії Кійонага, Цукіока Йосітосі, Утаґава Кунійосі, Кітаґава Утамаро, Кацусіка Хокусай.

Місця, пов'язані з Кінтаро ред.

Біля підніжжя гори Асіхара в районі Хаконе є святилище Кінтокі, присвячене Кінтаро. Неподалік від нього лежить гігантський валун, за легендою, розрубаний самим Кінтаро. Тут у День дітей проводиться фестиваль. Діти до 12 років можуть взяти участь у боях сумо і танцювальному заході[17].

Інше пам'ятне місце — водоспад Юхі-но-такі[ja]. Кажуть, саме тут купали новонародженого Кінтаро, а пізніше перед водами цього водоспаду Кінтаро змінив ім'я[18].

Сучасна культура ред.

Образ Кінтаро популярний у сучасній масовій культурі. Його найчастіше зображують із сокирою в червоному фартуху харакаге з ієрогліфом 金 («кін», перший ієрогліф в імені Кінтаро). Інший популярний сюжет — Кінтаро, який перемагає ведмедя або коропа.

Солодощі ред.

Кінтаро-аме[ja] — японські солодощі; льодяник із зображенням обличчя Кінтаро. Вважається, що подібні цукерки з'явилися вже в період Едо, але спочатку на них зображували окаме й фукусуке. В період Мейдзі їхнє місце зайняв Кінтаро. Нині льодяник також популярний. Крім Кінтаро на цукерках можна зустріти обличчя інших популярних персонажів, фрукти та квіти[19].

На честь Кінтаро названо один з видів какігорі — удзікінтокі (яп. 宇治金時) з додаванням пасти з бобів адзукі, яку також називають «кінтокі». Це пов'язано з тим, що Кінтаро на гравюрах часто зображують із червоною шкірою[20].

Примітки ред.

  1. ↑ а б 金太郎のご紹介｜岡山県勝央町. www.town.shoo.lg.jp. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 21 травня 2020.
  2. ↑ Sato, Hiroaki, 1942-, 佐蕂紘彰, 1942-. [1] — New York : Overlook Duckworth, 2012, ©1995. — xxxix, 391 pages с. — ISBN 1-59020-730-0, 978-1-59020-730-7, 0-7156-4363-0, 978-0-7156-4363-1. Архівовано з джерела 20 червня 2020
  3. ↑ Reider, Noriko T. Seven Demon Stories from Medieval Japan. — University Press of Colorado, 2016. — С. 29—32. — ISBN 978-1-60732-489-8.
  4. ↑ История о Кинтаро, Золотом Мальчике. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 22 лютого 2013.
  5. ↑ 南足柄市|金太郎伝説 (яп.). 南足柄市. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 21 травня 2020.
  6. ↑ Сказка. galaxi2008.narod.ru. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 25 травня 2020.
  7. ↑ NetAdvance Inc NetAdvance Inc. 金太郎｜国史大辞典｜吉川弘文館. JapanKnowledge. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 21 травня 2020.
  8. ↑ 尾崎·西奥多拉·英子. 日本童话. — 译言协力, 2015.
  9. ↑ 頼光と四天王①. www.raizofan.net. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 22 травня 2020.
  10. ↑ Сказка. www.galaxi2008.narod.ru. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 22 травня 2020.
  11. ↑ а б в Torii, Fumiko, 1927-, 鳥居フミ子, 1927-. [2] — Tōkyō-to Bunkyō-ku : みやび出版, 2012. — 254 pages с. — ISBN 978-4-434-17185-7, 4-434-17185-2. Архівовано з джерела 26 червня 2020
  12. ↑ 山姥 | 銕仙会 能楽事典. www.tessen.org. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  13. ↑ 幸四郎×染五郎×金太郎の最後の一日『吉例顔見世大歌舞伎』「鯉つかみ」「大石最後の一日」千穐楽レポート | SPICE — エンタメ特化型情報メディア スパイス. SPICE（スパイス）｜エンタメ特化型情報メディア スパイス. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  14. ↑ 世界大百科事典内言及. 《四天王大江山入》(してんのうおおえやまいり)とは (яп.). コトバンク. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  15. ↑ 世界大百科事典内言及. 《薪荷雪間の市川》(たきぎおうゆきまのいちかわ)とは (яп.). コトバンク. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  16. ↑ デジタル大辞泉,世界大百科事典 第２版,大辞林 第三版,日本大百科全書(ニッポニカ),精選版 日本国語大辞典,世界大百科事典内言及. 四季の山姥(シキノヤマンバ)とは (яп.). コトバンク. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  17. ↑ Kintoki Matsuri and Mt. Kintoki | HAKONE JAPAN | Visit to Experience the Beauty of Japan. hakone-japan.com. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
  18. ↑ 日本吉 - NIPPON-KICHI. nippon-kichi.jp. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  19. ↑ Kintaro-ame: Try some Traditional Handmade Japanese Candy (англ.). Japan Info. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 21 травня 2020.
  20. ↑ Kintaro Okamura. Icones of Japanese algae. — Tokyo, : Kazamashobo, 1907.

Посилання ред.

  1. Reider, Noriko T. Seven Demon Stories from Medieval Japan. — University Press of Colorado, 2016. — С. 29-32. — 312 с. — ISBN 978-1-60732-489-8.
  2. Казка про появу героя [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  3. Історія про Кінтаро, золотого хлопчика [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  4. Казка про героя на Вікісховищі(англ.)
  5. Mitford, A. B. Tales of Old Japan 1893. — Kessinger Publishing, 2003. — P. 460. — ISBN 0766132625.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кінтаро_(міфологія)&oldid=40255243