Відкрити головне меню

Кітаґава Утамаро (яп. 喜多川歌麿, きたがわうたまろ; 1753 — 31 жовтня 1806) — японський художник періоду Едо. Майстер гравюр укійо-е. Засновник школи Кітаґава. Справжнє ім'я — Кітаґава Нобуйосі (北川信美). Псевдонім — Хосьо (豊章).

Кітаґава Утамаро
яп. 喜多川歌麿
Brooklyn Museum - Still Life Flowers - Kitagawa Utamaro.jpg
Худ. Кітаґава Утамаро. «Ікебана», після 1802 р. Бруклінський музей.
Народження 1753(1753)
містечко Каваґое повіту Ірума провінції Мусасі
Смерть 31 жовтня 1806(1806-10-31)
  Едо, Японія
Національність японець
Громадянство Японія Японія
Жанр укійо-е
Діяльність художник, ukiyo-e artist
Напрямок реалізм, стилізація
Вчитель Торіяма Секіен
Твори Moonlight Revelry at Dozo Sagami[d]

Кітаґава Утамаро у Вікісховищі?
Дівчина грає на сямісені (1800).

Зміст

Короткі відомостіРедагувати

Кітаґава Утамаро народився 1753 року у постоялому містечку Каваґое повіту Ірума провінції Мусасі[1]. Він навчався малюванню у майстра Торіями Секіена і виготовляв гравюри акторів та ілюстровані книги. Завдяки замовам і підтримці видавця Цутаї Дзюдзабуро, художник видав багато власних укійо-е.

З 1791 року Утамаро почав малювати погруддя красунь[2], які завоювали йому популярність в Едо. Новітня ідея малювати жіночі портрети без корпусу була його власною. Художник намагався передавати внутрішній стан людини лише через вираз обличчя. Темами картин Утамаро були «безіменні жінки» — куртизанки, повії та служниці. Він також малював численні порнографічні картини у жанрі сюнґа.

Японська влада неодноразово забороняла малюнки Утамаро як аморальні, але художник продовжував їх створювати. 1804 він випустив гравюру, на якій зобразив милування квітами героя японської старовини Тойотомі Хідейосі. За це сьоґунат заарештував художника і кинув до в'язниці. Тойтомі Хідейосі був родичем сьоґунського дому, тому використання його як персонажа міщанських картин було суворо заборонене. Крім цього портрет Хідейосі, що розпивав саке в оточені дружин та наложниць, нагадував образ тогочасного сьоґуна Токуґави Ієнарі.

У в'язниці Кітаґаві Утамаро зіпсували здоров'я. Невдовзі він помер від хвороби 31 жовтня 1806 року.

ГалереяРедагувати

       
Три красуні
(1793)
Жінка витирає піт
(1798)
Перелюб
(1790-ті)
Та, що дує у свистульку
(1790-ті)

ПриміткиРедагувати

  1. За іншими версіями — у Кіото, Тотіґі або Сімоцуке.
  2. яп. 美人大首絵.

Джерела та літератураРедагувати

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

ПосиланняРедагувати