Вікіпедія

Кім Фупц Окесон

Кім Фупц Окесон (* 12 вересня 1958 року Вестербро, Копенгаген, Данія) — данський письменник, ілюстратор, гуморист і сценарист.

Кім Фупц Окесон
Ім'я при народженнідан. Kim Fupz Aakeson[1]
Народився12 вересня 1958(1958-09-12)[2][3][…] (66 років)
Копенгаген[2][5]
КраїнаКоролівство Данія[3]
Діяльністьписьменник, сценарист
Галузьпідліткова література[6]
Alma materДанська кіношколаd (1995)
Знання мовданська[7][8]
Нагороди
IMDbID 0007344

Біографія

ред.

Після того, як розлучилися його батьки[9], Кім Фупц Окенсон ріс в Альбертслунні та закінчив гімназію Валленсбек в 1977 році, після чого він навчався у вищій школі Твіндс Райсд (Tvinds Rejsende), основним напрямком якої є вивчення досвіду життя в країнах що розвиваються. Опісля він повернувся до Копенгагена з друзями, де тримався на плаву завдяки різним творчим професіям. Малював, писав, створював музику і періодично працював у місцевій радіостанції. Перш за все, він виявив свою пристрасть до коміксів, так що після відвідування вечірніх курсів, він почав працювати карикатуристом. Його перші роботи були опубліковані данським газетами Ugeavisen København і Politisk Revy[10].

Вже випустивши свої два комікси Gå løs på livet (1982) і Kys! (1984), його все більше дратувала наявність термінів, яких він повинен дотримуватися, так що він був зацікавлений в створенні інших форматів книги й з 1984 року разом з «Hvem vover на vække guderne?» опублікував свою першу книжку з малюнками. Працюючи над нею, він виявив, що письмо, зокрема, було для нього відносно легким, тому він все більше покладався на письмо, а менше на малюнок. Хоча він також продовжував працювати карикатуристом для данського тижневика Weekendavisen, але вже в 1992 році, після того як написав кілька дитячих книг, «De Gale» його перший роман. У своїх дитячих книгах він співпрацював з відомими шведськими та данським ілюстраторами, такими як Катон Тау-Йенсен, Тіна Редвег-Гансен та Отто Дікммісс[10].

Зокрема, у своїх творах він підіймав такі теми, як смерть, хвороба і нещастя, і те, як діти з ними мали справу[11][12].

Після того, як автор вперше опублікував книгу для дорослих у 1993 році, роман Min Laslo, він провів ще півтора року, навчаючись на сценариста у Національній кіношколі Данії[13]. Сам він пояснив це тим, що працював вдома, у вільному місті Християні, протягом останніх десяти років з дочкою і нікого не бачив, тому хотів знову змінити щось у житті[11].

Бібліографія

ред.
  • 1982: „Gå løs på livet“ (Comic)
  • 1984: „Hvem vover at vække guderne?“
  • 1984: „Kys!“
  • 1984: „General von Falderalala (den grusomme)“
  • 1984: „Langt ud af halsen!!“ (Comic)
  • 1985: „Tillykke Hr. Struganoff“
  • 1985: „Da Theodor Thomsen fik vinger“
  • 1985: „Nissen der ville være berømt“
  • 1988: „Poeten fra Vanløse“
  • 1988: „Didriksen detektiverne“
  • 1988: „Hr. Wilders stjerne“
  • 1989: „Verdens grimmeste pige“
  • 1989: „Op og stå“ (Comic)
  • 1990: „Stor og stærk“
  • 1990: „Dengang min onkel Kulle blev skør“
  • 1991: „Pip og papegøje“
  • 1991: „Englebarnet“
  • 1992: „Sallies historier“
  • 1992: De Gale, (Roman)
  • 1993: „Min Laslo“
  • 1993: „En helt anden historie“
  • 1994: „Svendman“
  • 1994: „Lyden af Eva“
  • 1995: „Og så er det godnat!“
  • 1996: „Stakkels konge“
  • 1996: „Dyrekredsen“
  • 1996: „Prinsessen der altid havde ret“
  • 1998: „Læseren“
  • 1998: „Alting og Ulla Vilstrup“
  • 1999: „Pigen der krøb“
  • 1999: „Da Gud fik en hobby“
  • 1999: „Min uartige mund“
  • 1999: „Rokketand“
  • 1999: „Popmusik“
  • 1999: „Fandens Far!“
  • 2000: „Poulsens pirater“
  • 2001: „Party“
  • 2001: „Den grusomme jæger“
  • 2001: „Drengen der lå i sin seng, mens hans far og damefrisøren så på“
  • 2002: „Mellemvægt“
  • 2002: „Miraklernes tid“
  • 2002: „Endnu flere helt andre historier“
  • 2002: „Manden og damen og noget i maven“
  • 2003: „X“
  • 2003: „En helt anden historie og andre historier“
  • 2003: „Kollision“
  • 2003: „Min onkel og min onkels nye hund“
  • 2003: „Ordbog“
  • 2003: „Tante T“
  • 2004: „Pigen der fik rigtig mange søskende“
  • 2004: „En pige, en løve, en storvildtjæger“
  • 2004: „Farmanden“
  • 2004: „Den legetøjsløse stakkel“
  • 2005: „Så blev Farfar et spøgelse“
  • 2005: „Cowboy, cowboy“
  • 2005: „Anden omgang“
  • 2006: „Kommando Villavej“
  • 2006: „En historie om vokseværk“
  • 2006: „Damen der elskede sin dreng“
  • 2006: „Den store Fupz“
  • 2006: „Engelbrecht H og den sidste chance“
  • 2007: „Verdens uartigste dreng“
  • 2007: „Pigen der skulle vælge“
  • 2007: „Tilløb“
  • 2007: „Derfor prutter man“
  • 2008: „Vitello vil have en far“
  • 2008: „Vitello ridser en bil“
  • 2008: „Vitello graver et hul“
  • 2008: „Vitello ønsker sig en hund“
  • 2009: „Jonna er 54“
  • 2009: „Vitello møder Gud“
  • 2010: „Vitello bygger en monsterfælde“
  • 2010: „Vitello napper en kat“
  • 2010: „Vitello skal have en papfar“
  • 2011: „Babyen der ikke ville ud“
  • 2011: „Jeg begyndte sådan set bare at gå“
  • 2011: „Paradis“
  • 2011: „I love you Danmark“

Фільмографія

ред.
  • 1997: Hannibal & Jerry
  • 1998: Sallies historier
  • 1999: Der einzig Richtige (Den eneste ene)
  • 2000: Miracle – Ein Engel für Dennis P. (Mirakel)
  • 2002: Kleine Mißgeschicke (Små ulykker)
  • 2002: Okay
  • 2003: Alt, neu, geliehen & blau (Se til venstre, der er en svensker)
  • 2004: In deinen Händen (Forbrydelser)
  • 2004: Lad de små børn…
  • 2005: Anklaget
  • 2005: Kinamand
  • 2005: Chinaman (Kinamand)
  • 2006: 1:1
  • 2006: En Soap
  • 2006: Rene hjerter
  • 2007: Andre omgang
  • 2007: Wen man liebt (Den man älskar)
  • 2008: Der Tanz (Dansen)
  • 2008: Little Soldier (Lille soldat)
  • 2010: Ein Mann von Welt (En ganske snill mann)
  • 2010: Eine Familie (En familie)
  • 2011: Happy End
  • 2011: Perfect Sense
  • 2011: Værelse 304
  • 2012: Gnade
  • 2014: Kraftidioten (In Order Of Disappearance)
  • 2018: Бути Астрід Ліндгрен

Нагороди

ред.

Література

ред.
  • 1990: Kulturministeriets Børnebogspris
  • 1992: Boghandlermedhjælperforeningens Børnebogspris
  • 1999: Børnebibliotekarernes Kulturpris
  • 2000: Forlaget Carlsens Børnebogspris (zusammen mit Cato Thau-Jensen)
  • 2000: Danmarks Skolebibliotekarforenings Børnebogspris
  • 2000: Auszeichnung für den deutschen Literaturpreis Luchs im August 2000 für das Kinderbuch Ulla und alles
  • 2001: Nominierung für den Deutschen Jugendliteraturpreis 2001 für das Buch Ulla und alles
  • 2002: Ingmar Bergmans Rejseleget
  • 2002: Allen-Prisen
  • 2010: Gyldendals Store Børnebogspris

Фільми

ред.

Кінопремія Роберт

ред.
  • 2000: Auszeichnung für das Beste Originaldrehbuch von Der einzig Richtige
  • 2001: Nominierung für das Beste Originaldrehbuch von Miracle – Ein Engel für Dennis P.
  • 2003: Nominierung für das Beste Originaldrehbuch von Okay
  • 2005: Nominierung für das Beste Originaldrehbuch von In deinen Händen
  • 2005: Nominierung für das Beste Originaldrehbuch von Lad de små børn…
  • 2007: Nominierung für das Beste Originaldrehbuch von Rene hjerter
  • 2007: Nominierung für das Beste Originaldrehbuch von En Soap
  • 2012: Nominierung für das Beste Originaldrehbuch von Eine Familie

Кінопремія Боділ

ред.
  • 2003: Auszeichnung mit dem Ehrenpreis für die besonderen Leistungen des dänischen Films

Українські переклади

ред.
  • 2018: «Мій дідусь став привидом» переклад Наталі Іванчук (видавництво «Чорні вівці»[14])

Примітки

ред.
  1. ↑ http://www.litteraturpriser.dk/aut/0KimFupzAakeson.htm
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #121862364 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Jeugdliteratuur.org
  4. ↑ Lambiek Comiclopedia — Lambiek, 1999.
  5. ↑ Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
  6. ↑ https://www.dbnl.org/onzekinderboeken/jeugdlit_illustrator.php
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ Kim Fupz: Rigtig høj bliver man aldrig af bifald. Архів оригіналу за 8 червня 2016. Процитовано 12 лютого 2019.
  10. ↑ а б Bent Rasmussen: Portræt af forfatteren Kim Fupz Aakeson
  11. ↑ а б Kim Fupz Aakeson: En kreativ slagsbror, del 2. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 12 лютого 2019.
  12. ↑ Marie Ejlersen: Interview med Kim Fupz Aakeson. "Død og ulykke – så vågner auf psykiatrifonden.dk
  13. ↑ Kim Fupz Aakeson. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  14. ↑ «Мій дідусь став привидом» [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «Чорні вівці»

Література та джерела

ред.
  • Bent Rasmussen: Portræt af forfatteren Kim Fupz Aakeson
  • Marie Ejlersen: Interview med Kim Fupz Aakeson. "Død og ulykke – så vågner auf psykiatrifonden.dk

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кім_Фупц_Окесон&oldid=42623642