Кілемарське міське поселення

населений пункт у Росії
Кілемарське міське поселення
Країна Росія Росія
Регіон Марій Ел
Район Кілемарський район
Центр смт Кілемари
Голова
Дата утворення
Основні дані
Площа: 721,21 км²
Населення 4304 особи (2019)
Густота населення 5,97 осіб/км²
Населені пункти 1 міський нп
14 сільських нп
Телефонний код
Поштові індекси
Часовий пояс
ЗКАТО
Сайт

Мапа

Кілема́рське міське поселення (рос. Килемарское городское поселение) — муніципальне утворення у складі Кілемарського району Марій Ел, Росія. Адміністративний центр — селище міського типу Кілемари.

Історія ред.

Станом на 2002 рік існували Кілемарська селищна рада (смт Кілемари, присілки Васені, Великий Ломбенур, Кічма, малий Ломбенур, Марі-Кілемари, Самкино), Шудугузька сільська рада (присілки Великий Шудугуж, Малий Шудугуж, селище Нежнурський) та Удюрминська сільська рада (селища Кужинський Коноплянник, Удюрма), присілки Великий Кундиш та Водозер'є перебували у складі Широкундиської сільської ради, присілок Кужолок — у складі Великокібеєвської сільської ради.

Населення ред.

Населення — 4304 особи (2019[1], 4651 у 2010[2], 4616 у 2002[3]).

Склад ред.

До складу поселення входять такі населені пункти:

Населений пункт Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
Васені, присілок 14 13
Великий Кундиш, присілок 27 45
Великий Ломбенур, присілок 55 34
Великий Шудугуж, присілок 38 9
Водозер'є, присілок 68 178
Кілемари, селище міського типу 3951 4073
Кічма, присілок 2[4] 0
Кужинський Коноплянник, селище 22 14
Кужолок, присілок 0 2
Малий Ломбенур, присілок 5 3
Малий Шудугуж, присілок 58 33
Марі-Кілемари, присілок 20 15
Нежнурський, селище 192 124
Самкино, присілок 7 3
Удюрма, селище 157 105

Примітки ред.

  1. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Итоги всероссийской переписи населения 2010 года по Республике Марий Эл — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  3. Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 18 березня 2021.
  4. З них росіяни - 50%, вірмени - 50%.