Кущівник перлистий

вид птахів
Кущівник перлистий
Самець перлистого кущівник (Нову-Айран, штат Амазонас, Бразилія)
Самець перлистого кущівник (Нову-Айран, штат Амазонас, Бразилія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Сорокушові (Thamnophilidae)
Рід: Перлистий кущівник (Megastictus)
Ridgway, 1909[2]
Вид: Кущівник перлистий
Megastictus margaritatus
(PL Sclater, 1855)[3]
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Myrmeciza margaritata
Посилання
Вікісховище: Megastictus margaritatus
Віківиди: Megastictus margaritatus
ITIS: 561022
МСОП: 22701352
NCBI: 288060

Кущівни́к перлистий[4] (Megastictus margaritatus) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae)[5]. Мешкає в Амазонії. Це єдиний представник монотипового роду Перлистий кущівник (Megastictus).

Опис

ред.
 
Пара перлистих кущівників

Довжина птаха становить 13,5-14 см, вага 18-21 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла сіра, крила і хвіст чорні, на крилах і хвості білі плями. Нижня частина тіла світло-сіра. У самиць верхня частина тіла коричнева, крила і хвіст чорні, на крилах і хвості яскраво-охристі плями. Нижня частина тіла жовтувато-охриста. Райдужки білуваті.

Поширення і екологія

ред.

Перлисті кущівники мешкають на півдні Венесуели (південний захід Болівару, південь Амасонасу), на сході і півдні Колумбії, на сході Еквадору і Перу та на крайньому заході і в центрі Бразильської Амазонії. Вони живуть в підліску вологих і сухих рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються парами, на висоті до 1250 м над рівнем моря. Не приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами, на яких чатують серед рослинності.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Megastictus margaritatus. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 11 березня 2022.
  2. Ridgway, Robert (1909). New genera, species and subspecies of Formicariidae, Furnariidae, and Dendrocolaptidae. Proceedings of the Biological Society of Washington. 22: 69–74 [69]. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  3. Sclater, Philip L. (1854). Descriptions of six new species of birds of the subfamily Formicarinae. Proceedings of the Zoological Society of London. 22 (275): 253–255 [253] Plate 71. doi:10.1111/j.1469-7998.1854.tb07273.x. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Antbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 11 березня 2022.