Кущавниця велика

вид птахів
Кущавниця велика

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Pellorneidae
Рід: Білоголова тимелія (Graminicola)
Вид: Кущавниця велика
Graminicola bengalensis
Jerdon, 1863
Посилання
Вікісховище: Graminicola bengalensis
Віківиди: Graminicola bengalensis
EOL: 1052226
ITIS: 560316
МСОП: 103870362
NCBI: 330742

Куща́вниця велика[2] (Graminicola bengalensis) — вид горобцеподібних птахів родини Pellorneidae[3]. Мешкає в Гімалаях. Раніше вважався конспецифічним з болотяною кущавницею.

Опис

ред.

Довжина птаха становить 18 см. Голова і верхня частина тіла пістряві, чорні з рудими і білими смужками. Нижня частина тіла білувата, груди і боки поцятковані рудувато-охристими смужками. Хвіст сірувато-коричневий з білим кінчиком, гузка рудувата. Над очима білі "брови".

Поширення і екологія

ред.

Великі кущавниці мешкають в тераях на півночі Індії, від Уттар-Прадешу до Брахмапутри, на півдні Непалу та на заході Бангладеш. Вони живуть на заплавних луках і болотах, в заростях на берегах річок і струмків та в інших водно-болотних угіддях. Загалом популяції великих кущавниць мешкають дуже розріджено; в багатьох районах, особливо в Бангладеш, вони зникли.

Збереження

ред.

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція великої кущавниці становить від 3500 до 15000 птахів, велика частина з яких (близько 2000–5300 особин) мешкає в Непалі. Великим кущавницям загрожує знищення природного середовища.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Graminicola bengalensis. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 3 січня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 03 січня 2022.