Куц Михайло Тимофійович

український історик, громадський діяч, доктор історичних наук, професор

Миха́йло Тимофі́йович Куц (23 січня 1914(1914-01-23), Городище, Менський район — 25 березня 2005(2005-03-25)) — український історик, громадський діяч, доктор історичних наук (1968), професор (1970). Автор 50 наукових праць.

Куц Михайло Тимофійович
Народився23 січня 1914(1914-01-23)
Городище, Менський район, Україна
Помер25 березня 2005(2005-03-25) (91 рік)
Діяльністьісторик
Науковий ступіньдоктор історичних наук

До життєпису

ред.

Навчався в Городищенській і Стольненській школах. Закінчив Ленінградський автошляховий інститут (нині Санкт-Пе­тербург, 1938). Учасник 2-ї світової війни.. Після війни закінчив Київський університет (1948).

Відтоді працював у Львівському педагогічному інституті: 1952–60 — завідувач кафедри марксизму-ленінізму; 1960–64 — в Інституті суспільних наук АН УРСР (Львів); 1964–70 — завідувач кафедри наукового атеїзму Львівського університету;

1970–92 — завідувач, 1992—2001 — професор кафедри суспільних наук у Чернігівському філіалі Київського політехнічного інституту (зараз — Національний університет «Чернігівська політехніка»).

Досліджував проблеми релігієзнавства й аг­рарної історії України.

Похований на Чернігівському міському цвинтарі «Яцево».

Відзнаки

ред.

Має бойові нагороди.

Основні праці

ред.
  1. Поширення передового досвіду в сільському господарстві. Л., 1956;
  2. Релігійне сектантство. Л., 1958;
  3. Деякі питання розвитку сільського господарства України. К., 1962;
  4. Єговізм без маски. Л., 1969;
  5. Хлеб — наше бесценное богатство. К., 1993.

Джерела

ред.
  • С. М. Шкарлет (2016). Куц Михайло Тимофійович. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  • Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини / Д. Калібаба. — Чернігів: Редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1998. — С. 124.
  • Культура та традиції, туристичний потенціал