Куцевалов Тимофій Федорович

Тимофі́й Фе́дорович Куцева́лов (нар. 8 (21) січня 1904(19040121) — 6 січня 1975) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, генерал-лейтенант авіації (1941). Герой Радянського Союзу (1939).

Тимофій Федорович Куцевалов
Куцевалов Тимофій Федорович.jpg
Народження 8 (21) січня 1904(1904-01-21)
х. Іванівка
Смерть 6 січня 1975(1975-01-06) (70 років)
Москва
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 1926–1959
Звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Командування 1-ша повітряна армія
12-та повітряна армія
Війни / битви Бої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Сухе-Батора Орден Червоного Прапора (Монголія)

БіографіяРедагувати

Народився 8 (21) січня 1904(19040121) року на хуторі Іванівка (нині Верхньодніпровський район Дніпропетровської області). Українець. З 1908 року мешкав у селі Орловка Омської області РФ, навчався у сільській школі. Протягом 1921–1925 років працював слюсарем на нафтових промислах у Грозному, 1925 року закінчив школу ФЗУ.

У лавах РСЧА з лютого 1926 року. 1927 року закінчив Ленінградську військово-теоретичну школу ВПС, 1928 року — 1-шу Качинську військову авіаційну школу льотчиків. Проходив військову службу в стройових частинах ВПС, пройшов шлях від молодшого льотчика до командира загону 54-ї ескадрильї 11-ї авіаційної бригади ВПС Московського ВО. З 1933 року — командир 185-го окремого авіазагону, з 1936 року — командир 21-ї винищувальної авіаескадрильї, з серпня 1937 року — виконувач обов'язків командира 101-ї авіаційної бригади, з жовтня того ж року — командир 73-ї авіаційної бригади, з 1938 року — командир 22-го винищувального авіаційного полку. З квітня 1939 року — командир 23-ї змішаної авіаційної бригади Забайкальського ВО.

Учасник боїв на річці Халхин-Гол: командир 56-го винищувального авіаційного полку (травень — вересень 1939 року). З 7 вересня 1939 року — командувач ВПС 1-ї армійської групи в Монголії. Всього за час бойових дій здійснив 54 бойових вильоти на винищувачі І-16, у 19 повітряних боях збив особисто 4 і в складі групи 5 літаків супротивника.

З липня 1940 року — командувач ВПС Забайкальського ВО. 4 червня 1940 року присвоєне військове звання «генерал-майор авіації». З червня 1941 року — командувач ВПС Ленінградського ВО.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року: з червня 1941 по травень 1942 року — командувач ВПС Північно-Західного фронту, у травні — червні 1942 року — командувач 1-ю повітряною армією на Західному фронті. 29 жовтня 1941 року присвоєне військове звання «генерал-лейтенант авіації».

У липні — серпні 1942 року — командувач ВПС Забайкальського фронту. З серпня 1942 по травень 1945 року — командувач 12-ю повітряною армією Забайкальського фронту.

З червня 1945 року — начальник військово-повітряного відділу Радянської військової адміністрації в Німеччині. Протягом 1947–1951 років — начальник Вищих офіцерських льотно-тактичних курсів у Таганрозі. 1952 року закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу. З грудня 1952 по червень 1955 року — командувач ВПС Південно-Уральського ВО. У 1955–1959 роках — заступник голови ЦК ДТСААФ з авіації.

У вересні 1959 року генерал-лейтенант авіації Т. Ф. Куцевалов вийшов у відставку за станом здоров'я. Мешкав у Москві, де й помер 6 січня 1975 року. Похований на Введенському цвинтарі.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1939 року за вміле командування полком, особисту мужність і героїзм, виявлені в боях, полковнику Куцевалову Тимофію Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 178).

Був нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями та іноземними нагородами.

ПосиланняРедагувати