Курт фон Брізен

Курт Альфред Отто Ерімар фон Брізен (нім. Kurt Alfred Otto Erimar von Briesen; 3 травня 1886, Анклам, Німецька імперія — 20 листопада 1941, Харків, УРСР) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Курт фон Брізен
нім. Kurt Alfred Otto Erimar von Briesen
Народився	3 травня 1886(1886-05-03) Анклам, Передня Померанія-Грайфсвальд, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Помер	20 листопада 1941(1941-11-20) (55 років) Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	Німецький військовий цвинтар у Харковіd
Країна	Німецький Райх
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1904
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син генерала піхоти Альфреда фон Брізена. 16 вересня 1904 року вступив у 2-й імператора Франца гвардійський гренадерський полк. З жовтня 1910 року виконував обов'язки ад'ютанта батальйону. 1 жовтня 1913 року був відряджений для навчання до військової академії.

З початком Першої світової війни Брізен покинув академію і був призначений полковим ад'ютантом 15-го резервного піхотного полку. Він служив на Західному фронті у Франції і був там поранений 23 серпня 1914 року. Після госпіталізації і одужання з 28 жовтня 1914 року служив ад'ютантом 26-ї резервної піхотної бригади. У 1916 році переведений в штаб 4-го армійського корпусу. 7 вересня 1916 року Брізен був зарахований до Генерального штабу і призначений першим офіцером штабу 239-ї піхотної дивізії.

Після закінчення війни Брізен з січня по квітень 1919 року командував 52-м добровольчим батальйоном, а потім призначений у 2-й армійський корпус першим офіцером штабу. З 1 жовтня 1919 року працював на тій же посаді в штабі 2-го військового округу, поки не був остаточно звільнений з військової служби 9 березня 1920 року, покинувши службу 31 березня 1920 року.

1 травня 1922 року Брізен був призначений офіцером «земельної оборони» 2-го військового округу, організував охорону кордону в Померанії.

1 квітня 1934 року відновлений на службі як комендант Нойштеттена, а 15 жовтня 1935 року призначений командиром 69-го піхотного полку в Гамбурзі. На початку лютого 1938 року Брізен став командиром 30-ї піхотної дивізії в Любеку. Учасник Польської і Французької кампаній. Його дивізії випала честь пройти повз Тріумфальну арку в Парижі як особлива нагорода. З 25 листопада 1940 року — командир 52-го армійського корпусу. Учасник Німецько-радянської війни. Під час поїздки на фронт в районі Ізюма загинув в результаті радянського авіанальоту.

Звання

• Фанен-юнкер (16 вересня 1904)
• Фенріх (22 квітня 1905)
• Лейтенант (27 січня 1906) — патент від 21 липня 1904 року.
• Оберлейтенант (19 липня 1913)
• Гауптман (27 січня 1915)
• Майор запасу (31 березня 1920)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1934)
• Оберст (1 травня 1934)
• Генерал-майор (1 серпня 1937)
• Генерал-лейтенант (27 серпня 1939)
• Генерал піхоти (1 серпня 1940)

Нагороди

• Срібна ювілейна медаль для іноземців (Австро-Угорщина; 1908)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (вересень 1914)
  • 1-го класу (грудень 1914)
• Орден Франца Йосифа, лицарський хрест (Австро-Угорщина)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (квітень 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (20 вересня 1939)
  • 1-го класу (4 жовтня 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста (27 жовтня 1939)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою і мечами (11 вересня 1941)
• Відзначений у Вермахтберіхт (22 листопада 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (посмертно)

Література

• Dermot Bradley, Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendaten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 2: v. Blanckensee–v. Czettritz und Neuhauß. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 269–270.
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio Verlag, Osnabrück, 1993.