Курт Гірш
Курт Август Гірш (нім. Kurt Augustus Hirsch; 12 січня 1906, Берлін — 4 листопада 1986, Лондон) — британський математик німецького походження, працював у галузі теорії груп.
.svg){kind=small}
Життя й діяльність
ред.Народився в Берліні в родині виробника мила Роберта Гірша (1856—1913) та його дружини Анни Леманн, онуки гамбурзького художника-портретиста Лео Лемана[de]. Внук по батькові патологоанатома та історика медицини Августа Гірша[de]. 1913 року компанія батька збанкрутувала, а Роберт Гірш вчинив самогубство. Курта відправили в школу-інтернат у Франкфурті-на-Одері.
Після школи вивчав математику та філософію в Університеті Фрідріха Вільгельма в Берліні. Навчання фінансувалося за рахунок стипендії, яку він отримував завдяки попередній посаді свого діда в цьому університеті. Його навчали Людвіг Бібербах, Ріхард фон Мізес, Ісай Шур[de] та Ерхард Шмідт. 1933 року захистив докторську дисертацію під керівництвом Макса Дессуара[de] про суперечку між інтуїтивістами навколо Брауера та формалістами навколо Девіда Гільберта (Інтуїція та логічна форма. Про сучасну філософію математики)[7]. Дисертацію подав 1930 року і того ж року склав іспит, але лише 1933 року зміг фінансово дозволити собі друк, необхідний для отримання докторського ступеня.
Від 1928 року, крім математичних досліджень, працював науковим журналістом для Vossische Zeitung. У цей час у математичній галузі особливо зацікавився роботами Еммі Нетер і Отто Шраєра[de], тому вирішив звернутися до теорії груп.
Навесні 1933 року, після приходу до влади націонал-соціалістів, перед Гіршем постала політична проблема: від 1928 року він був одружений із єврейкою, навернувся заради неї до єврейської віри і, згідно з визначенням націонал-соціалістів, також вважався євреєм через своїх єврейських предків. Після того, як у березні 1934 року набув чинності націонал-соціалістичний редакційний акт[de], Vossische Zeitung була змушена припинити видання, і Гірш втратив роботу. Того ж року з дружиною та двома маленькими дітьми емігрував до Великої Британії, де мав далеких родичів.
В Англії за посередництва Бернгарда Ноймана[de] Гірш познайомився з теоретиком груп Філіпом Холлом, який спонукав його повністю присвятити себе математиці. 1937 року під керівництвом Холла вдруге здобув докторський ступінь у Кембриджському університеті, цього разу з дисертацією про поліциклічні групи (клас нескінченних розв'язних груп)[7]. Термін «довжина Гірша», що виник у цьому контексті, походить від його імені. 1938 році він його призначено викладачем в Лестерському університеті[en].
Після еміграції націонал-соціалістичні поліцейські органи класифікували Гірша як ворога держави: навесні 1940 року Головне управління безпеки Райху в Берліні внесло його до "Чорної книги"[de], списку осіб, за якими нацисти стежили, оскільки ввавжали супротивниками режиму, і яких, у разі успішного вторгнення та окупації Британських островів, зондеркоманди СС мали виявити й заарештувати з особливим пріоритетом[8].
Після початку Другої світової війни Гірша 1940 року ненадовго інтернували на острів Мен — оскільки він все ще формально був громадянином Німеччини — як громадянина ворожої держави, де він працював кухарем. Після звільнення повернувся до Лестера. 1947 року Курт і Ельза Гірш отримали британське громадянство[en].
У 1948 році став професором у Королівському коледжі в Ньюкасл-апон-Тайн (пізніше Ньюкаслський університет). Там почав перекладати з російської на англійську підручник Олександра Куроша з теорії груп, перший том якого вийшов 1955 року. Потім перекладав інші праці російських математиків[9]. Його власні публікації стосувалися переважно теорії груп; крім поліциклічних досліджень, він також проводив дослідження нільпотентних і абелевих груп.
1951 року став професором Коледжу королеви Марії Лондонського університету, де залишався до кінця своєї кар'єри. У 1954/55 роках він був запрошеним професором в Університеті Колорадо.
Особисте життя
ред.Від 1928 року був одруженим із Ельзою Брюль, з якою мав сина та дочку. Захоплювався шахами, виграв кілька чемпіонатів англійського округу, і все життя був кулінаром-аматором.
Був шурином публіциста Себастьяна Гаффнера[10].
Праці
ред.- Intuition und logische Form. Zur gegenwärtigen Philosophie der Mathematik, 1933. (Dissertation)
- The Automorphism Groups of Abelian P-Groups, 1961.
- Torsion-Free Groups Having Finite Automorphism Groups, 1961.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116905344 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ https://londmathsoc.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1112/blms/20.4.350 — С. 354.
- ↑ а б Nachweis der Dissertationen im Mathematics Genealogy Project, abgerufen am 20. September 2016.
- ↑ Eintrag zu Hirsch auf der Sonderfahndungsliste G.B., dokumentiert beim Genealogieprojekt der britischen Streitkräfte (Forces War Records), abgerufen am 20. September 2016.
- ↑ Er übersetzte Werke wie Schafarewitschs Basic Algebraic Geometry, Kuroschs Algebra-Vorlesungen, Gantmachers Theorie der Matrizen.
- ↑ Jürgen Peter Schmied: Sebastian Haffner. Eine Biographie. C. H. Beck, München 2010, ISBN 978-3-406-60585-7, S. 58.
Література
ред.- Deutsche Biographische Enzyklopädie, Band 4 (Görres-Hittorp), München 2006, S. 876.