Відкрити головне меню

Культура спілкування

доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата

Культу́ра спілкува́ння — частина культури поведінки людини — сукупність форм щоденної поведінки людини (у побуті, у спілкуванні з іншими людьми), у яких знаходять зовнішнє вираження моральні та естетичні норми такої поведінки. Культура поведінки не буває поза культурою спілкування, і навпаки. Мовленнєвий етикет — важливий компонент національної культури. У мові, мовленнєвій поведінці, усталених формулах (стереотипах) сформувався багатий народний досвід, неповторність звичаїв.

Основні правила ведення мовленняРедагувати

Для різних видів мовленнєвої діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення. Правила ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця і слухача. Виділимо насамперед правила для мовця:

  • Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата.
  • Необхідно виявляти доречну у певній ситуації ввічливість (враховувати вік, службовий чи суспільний статус тощо). Треба знімати надмірну категоричність.
  • Мовцеві не рекомендується ставити в центр уваги своє «я», нав'язувати свої думки й оцінку подій.
  • Необхідним для мовця є відокремлення власного «я» слухача у центр уваги.
  • Мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові.
  • Мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не заперечували задуму бесіди.
  • Мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача — обмежені.
  • Мовцеві необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації.
  • Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.культура спілкування -це частина культури

Правила для слухачаРедагувати

  • Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.
  • Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.
  • Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.
  • Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.
  • Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Н. Хамітов. Культура спілкування // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Основи мовленнєвої діяльності. Автори — А. П. Загнітко, І.Р.Домрачева. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності 2001. — Донецьк, Український культурологічний центр, 2001. — 56 с. ISBN 966-7517-14-4.
  • Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. — К.,1989.
  • Гольдин В. Е. Речь и этикет. — М., 1983.
  • Добрович А. Б. Общение: наука и искусство. — М., 1978.
  • Крысин Л. П. Речевое общение и социальные роли говорящих // Социально-лингвистические исследования. — М., 1976.
  • Почепцов Г. Г. Слушатель и его роль в актах речевого общения // Языковое общение: Единицы и регулятивы: Межвузовский сборник научных трудов. — Калинин, 1987.
  • Формановская Н. И. Речевой этикет и культура. — М., 1989.