Кудабеков Андрій Зейнуллович
Андрі́й Зейну́ллович Кудабе́ков (позивний «Бек»; 9 березня 1974, м. Будапешт, нині Угорщина — 31 жовтня 2023, район с. Леонівка, Чернігівська область) — учасник Революції гідності, військовослужбовець, український підприємець, інструктор, майор Сил спеціальних операцій Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2024, посмертно).
| Андрій Кудабеков Андрій Зейнуллович Кудабеков | |||
|---|---|---|---|
 Майор | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 9 березня 1974 Будапешт, Угорська Народна Республіка | ||
| Смерть | 31 жовтня 2023 (49 років) Леонівка | ||
| Поховання | Чернігів | ||
| Національність | казах[1] | ||
| Alma Mater | НУ «Чернігівська політехніка» | ||
| Псевдо | «Бек» | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 1992—1994, 2014—2015, 2022—2023 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  ССО України | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg){kind=small}
Життєпис
ред.Андрій Кудабеков народився 9 березня 1974 року в Будапешті в родині військовослужбовця.
Від 1990 року в Чернігові, де закінчив Національний університет «Чернігівська політехніка» за спеціальністю «Фінанси». У 1992—1994 роках проходив строкову службу. Працював підприємцем; також очолював фірму «Меблі м'які, як хмари».
Активний учасник Революції гідності. Тоді під час зіткнень 18—19 лютого 2014 року з «Беркутом» на Майдані Незалежності в Києві він зазнав контузії.
Від 2014 року воював добровольцем у складі батальйону «Чернігів». У серпні того ж року, евакуюючи загиблих та поранених бійців Збройних сил України, потрапив у полон до окупантів у м. Горлівці, що на Донеччині. Згодом самостійно з нього звільнився та залишив окуповану територію.
У листопаді 2014 року мобілізований до лав Збройних сил України. Учасник боїв на території Донецької та Луганської областей. Демобілізований в серпні 2015 року.
2016 року в Чернігові заснував ветеранський центр спеціальної підготовки «Вовкулака». Займався бойовою підготовкою цивільних і військовослужбовців Збройних сил України.
У 2019—2021 роках служив заступником начальника управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
У лютому 2022 року повернувся із закордонного відрядження та долучився до оборони України. Сформував та очолив загін Сил спеціальних операцій ЗСУ. Брав участь у боях за Чернігів, а потім воював на інших ділянках фронту. Загинув 31 жовтня 2023 року під час боїв з диверсантами в районі с. Леонівки, що на Чернігівщині.
Похований на кладовищі «Яцево» в Чернігові.
Залишилася донька.
Нагороди
ред.- орден Богдана Хмельницького III ступеня (18 червня 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2];
- орден «Лицарський Хрест Добровольця»;
- медаль «За оборону рідної держави»;
- медаль «За військову доблесть України»;
- медаль «За оборону Чернігова» (посмертно);
- нагрудний знак «Знак пошани»;
- нагрудний знак «Ветеран війни — учасник бойових дій»;
- вогнепальна зброя — пістолет ПМ.
Військові звання
ред.Примітки
ред.- ↑ Анастасія Фещенко (2 листопада 2023). Пройшов Майдан, АТО, створив центр тактичної підготовки. Згадаймо казаха Андрія Кудабекова. Главком.
- ↑ Указ Президента України від 18 червня 2024 року № 356/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
ред.- Андрій Кудабеков. Платформа пам'яті Меморіал.
- Пам'яті підприємця, спецназівця Андрія Кудабекова (позивний «Бек»). Укрінформ. 6 листопада 2023.
- Під час виконання завдання на півночі Чернігівщини загинув спецпризначенець Андрій Кудабеков. Новинарня. 2 листопада 2023.
- У Чернігові збирають підписи під петицією за присвоєння звання Героя (посмертно) Андрію Кудабекову. Час Чернігівський. 21 грудня 2023.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |