Трупіал-чернець кубинський
| Трупіал-чернець кубинський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ptiloxena atroviolacea (d'Orbigny, 1839) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Quiscalus atroviolaceus Dives atroviolaceus Dives atroviolacea | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л-черне́ць кубинський[2] (Ptiloxena atroviolacea) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Ендемік Куби[4]. Єдиний представник монотипового роду Кубинський трупіал-чернець (Ptiloxena).
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 27 см. самиці дещо менші за самців. Забарвлення повністю чорне з фіолетовим або зеленуватим відблиском, більш вираженим у самців. Молоді птахи мають тьмяніше забарвлення. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні. Кубинські трупіали-чернеці досить схожі на самиць антильських граклів, однак у Quiscalus niger очі яскраві, жовті.
Поширення і екологія ред.
Кубинські трупіали-чернеці є ендеміками головного острова Куби, вони відсутні на Ісла-де-ла-Хувентуд та на інших сусідніх островах. Живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в чагарникових заростях, на полях, плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 500 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Кубинські трупіали-чернеці зустрічаються невеликими зграйками, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з антильськими граклами. Раціон різноманітний і містить зерно, різноманітні плоди, комах і дрібних рептилій. Сезон розмноження триває з березня по липень. Гніздо робиться з корінців, сухої трави, рослинних волокон, пір'я і шерсті, розміщується на пальмі або в заростях епіфітних бромелієвих. У кладці 3—4 білих яйця розміром 29×19 см, поцяткованих коричневими або сірими плямками.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ptiloxena atroviolacea.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 січня 2022.
- ↑ Garrido, Orlando H.; Kirkconnell, Arturo (2000). Field Guide to the Birds of Cuba. Ithaca, NY: Comstock, Cornell University Press. с. 221. ISBN 978-0-8014-8631-9.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |