Ксилотрех коротковусий

вид комах
Ксилотрех коротковусий
Xylotrechus arvicola Olivier, 1795
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина: Хризомелоїдні (Chrysomeloidea)
Родина: Вусачі (Cerambycidae Latreille, 1802)
Підродина: Церамбіціни (Cerambycinae Thomson, 1860)
Рід: Ксилотрех (Xylotrechus Chevrolat, 1860)
Вид: Ксилотрех коротковусий (X. arvicola)
Xylotrechus arvicola
Olivier, 1795
Посилання
Вікісховище: Xylotrechus arvicola
EOL: 117979
NCBI: 1971876

Ксилотре́х короткову́сий (лат. Xylotrechus arvicola Olivier, 1795) — вид жуків з родини вусачів.

Хорологія ред.

Xylotrechus arvicola – вид, що входить до групи пан'європейських видів у складі європейського зооґеографічного комплексу. Ареал дуже широкий і виходить за межі поширення пан'європейських видів. Охоплює Європу, Кавказ, Закавказзя, Північну Африку, Близький Схід, Малу Азію, Іран та Північний Казахстан. У Карпатському регіоні – звичайний вид, поширений в передгір’ях.

Екологія ред.

Приурочений до листяних лісових формацій. Комахи трапляються на зрубах та вітровалах, квітів не відвідують. Літ триває з травня по серпень. Заселяє більшість листяних порід.

Морфологія ред.

Імаго ред.

Передньоспинка, на диску, в грубій, частково зморшкуватій поцяткованості, облямована яскраво-жовтими плямами при основі та на вершині. Забарвлення тіла чорне іноді бурувате, ноги та вусики яскраво-рудого кольору. Надкрила на вершині ледь вирізані, їх зовнішній край слабко витягнений у зубчик. Малюнок на надкрилах аналогічний до такого ж як у X. capricornis з тією відмінністю, що у X. arvicola волосяні перев’язі є дещо ширшими, а основа надкрил облямована жовтою волосяною смугою.

Личинка ред.

Личинка X. arvicola відрізняється від видів свого роду тим, що на основі пронотуму, терґітів і стернітів середньо- і задньогрудей, а також сегментів черевця відсутні мікроскопічні шипики.

Життєвий цикл ред.

Личинка розвивається два роки.

Література ред.

  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  5. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;

Посилання ред.

  1. Систематика виду на порталі BioLib (англ.) [Архівовано 29 вересня 2014 у Wayback Machine.]
  2. Зображення та відомості про вид на порталі cerambyx.uochb.cz (англ.) [Архівовано 12 вересня 2012 у WebCite]