Крітенко Юрій Григорович
Юрій Григорович Крітенко (Критенко) (*4 липня 1938, Київ — †4 грудня 1997, Київ) — український актор. Заслужений артист України. Батько українського актора, телеведучого Юрія Крітенка[1] та українсько-німецького режисера, драматурга Андрія Крітенка.[2]
| Юрій Григорович Крітенко | |
|---|---|
 | |
| Юрій Крітенко та Світлана Мартинова у виставі «Я люблю, Архімед!» Дніпропетровськ, 1965 рік | |
| Дата народження | 4 липня 1938 |
| Місце народження | Київ, УРСР |
| Дата смерті | 4 грудня 1997 (59 років) |
| Місце смерті | Київ |
| Поховання | Лісове кладовище |
| Громадянство |  Україна |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | актор |
| Кар'єра | 1951—1997 |
| Нагороди | Заслужений артист УРСР, Лауреат Національної Премії Німецької Демократичної Республіки |
| IMDb | ID 0471726 |
| kinopoisk.ru/name/307655/ | |
Життєпис
ред.Народився у Києві на Трухановому острові (районі столиці, що був знищений під час Другої світової війни — при відступі фашистських окупантів з Києва восени 1943 р.). Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого у майстерні Мар'яна Крушельницького. Лауреат Національної Премії НДР. Працював у Київському Театрі юного глядача, в Українському драматичному театрі ім. І. Франка, був актором Київської кіностудії ім. О. Довженка.
Знявся у фільмах:
- «Тарас Шевченко» (1951),
- «Нерозлучні друзі» (1953, боцман),
- «Педагогічна поема» (1955),
- «Між добрими людьми» (1962, Тихонюк),
- «Два дні чудес» (К/с ім. М.Горького, 1970, головний лікар),
- «Втеча з палацу» (1975),
- «Така вона, гра» (1976, адміністратор),
- «Тачанка з півдня» (1977),
- «Бачу ціль» (1978, т/ф),
- «Дивна відпустка» (1980, т/ф, 3 а),
- «Ніжність до ревучого звіра» (т/ф),
- «Стрибок» (1985),
- «Контрудар» (1985, Кальченко),
- «Поранені камені» (1987, ротмістр),
- «Дорога до пекла» (1988)
- «Серця трьох» (1992),
- «Злочин з багатьма невідомими» (1993, т/ф, 7 а),
- «Геть сором!» (1994) та ін.
Був членом Спілки кінематографістів України.
Похований на Лісовому цвинтарі у Києві.
Примітки
ред.- ↑ [1] [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.]«Бульвар Гордона», № 52 (244), 29 грудня 2009 (рос.)
- ↑ Андрій Крітенко: «Сюди я завжди зможу повернутися». Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2012.