Крістоф де Бомон

Крісто́ф де Бомо́н дю Репе́р (фр. Christophe de Beaumont du Repaire; 26 липня 1703, Ла Рок[en], Мераль, Королівство Франція — 12 грудня 1781, Париж, Королівство Франція) — французький ієрарх, єпископ Байонни (1741—1745), архієпископ В'єнна (1745—1746), архієпископ Парижа та герцог де Сен-Клу (1746—1781).

Крістоф де Бомон
Christophe de Beaumont Colour.jpg
 
Діяльність: католицький священник
Народження: 26 липня 1703(1703-07-26)[1][2][3]
Ла Рок[d], Мераль
Смерть: 12 грудня 1781(1781-12-12)[1][2][3] (78 років)
Париж, Королівство Франція[2]
Похований: Собор Паризької Богоматері

Нагороди:

Commander of the Order of the Holy Spirit лицар ордена святого Михайла

CMNS: Крістоф де Бомон у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився в замку Шато-де-ла-Рок у місті Мераль (Дордонь) у шляхетній дворянській родині. У віці 31 року його висвячено на священника.

20 серпня 1741 призначено єпископом Байонни, Рим затвердив на кафедрі 27 листопада того ж року. Єпископська хіротонія відбулася 24 грудня. 20 квітня 1745 де Бомона обрано архієпископом В'єнна, 23 серпня того ж року обрання підтвердив Святий Престол[4].

20 липня 1746 року від віспи помер архієпископ Парижа Жак Бонн-Жіго де Бельфон, 5 серпня король Людовік XV призначив паризьким архієпископом де Бомона. Рим затвердив його на паризькій кафедрі 19 вересня того ж року[4].

Як і його попередник виступав непримиренним противником янсеністів. Він змусив усе духовенство архієпархії прийняти буллу Unigenitus 1713 з осудом янсенізму, а незгодних відлучив від таїнств[5]. Це призвело до різкого конфлікту з паризьким парламентом, який виступив на захист янсеністів. Людовік XV спочатку заборонив парламенту втручатися у релігійні суперечки, проте згодом виступив проти архієпископа. Король двічі відправляв де Бомона з Парижа в тимчасове заслання (від 1754 доо 1757 і від 1758 до 1759), але у вигнанні той продовжував віддалено керувати єпархією через письмові накази[6]. Король намагався умовити його подати у відставку, обіцяючи йому нагороди та почесті, зокрема, кардинальську шапку, але архієпископ відмовився[7].

Здобув широку громадську повагу за благодійну діяльність[8]. 1762 року засудив книгу «Еміль» Ж.-Ж.Руссо, як таку, що містить тези, несумісні з католицькою доктриною[6]. Похований у соборі Паризької Богоматері.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117579351 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. а б в г SNAC — 2010.
  4. а б Archbishop Christophe de Beaumont du Repaire. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. 
  5. [1] [Архівовано 2022-06-30 у Wayback Machine.] «Paris» //Catholic Encyclopedia
  6. а б Кристоф де Бомон на сайте Католической церкви в Париже. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. 
  7. [2] [Архівовано 2022-06-30 у Wayback Machine.] «Beaumont, Christophe de» //Encyclopædia Britannica
  8. Christophe de Beaumont. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 29 серпня 2017. 

ПосиланняРедагувати

Попередник:
Жак Бонн-Жіго де Бельфон
Архієпископ Парижа
17461781
Спадкоємець:
Антуан Елеонор Леон Леклерк де Жуїньє