Крошина Марина Василівна
Марина Василівна Крошина (18 квітня 1953, Алма-Ата — 4 липня 2000, Київ) — українська радянська тенісистка, тренерка, Заслужений майстер спорту СРСР (з 1986 року).
| Марина Василівна Крошина | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Громадянство |  Україна | ||||
| Народження | 18 квітня 1953 Алма-Ата | ||||
| Смерть | 4 липня 2000 Київ ·падінняd | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||
| Причина смерті | падінняd | ||||
| Чоловік | Лоллій Генадійович Сирота | ||||
| Спорт | |||||
| Країна |  СРСР | ||||
| Вид спорту | теніс | ||||
| Тренери | Бальва Володимир Максимович і Камельзон Володимир Наумович | ||||
| Участь і здобутки | |||||
| |||||
Біографія
ред.Народилася 18 квітня 1953 року в місті Алма-Аті. Її батько був художником-архітектором, а мати, Ольга Зобачова, чемпіонкою Узбекистану і Середньої Азії з шахів[1].
В Алма-Аті почала займатися тенісом. Стала семиразовою чемпіонкою СРСР, п'ятиразовою чемпіонкою Європи, двічі чемпіонкою юнацького Уїмблдону (1970 і 1971 роки), переможницею відкритого чемпіонату США (1973), переможцем багатьох міжнародних тенісних турнірів у Швеції, Польщі, Франції.
.jpg)
У 1972 році одружилася з донецьким греком, лікарем Лоллієм Сиротою (1948—2021) і переїхала до Донецька[2]. В жовтні 1981 Крошина завоювала золоту медаль на чемпіонаті СРСР з тенісу, який проходив у Донецьку.
Після закінчення професійної кар'єри працювала тренеркою. Переїхала до Москви, потім до Києва. Закінчила факультет журналістики. У 1993 році видала перший в Україні підручник з тенісу «Мій теніс».
В останні роки життя тяжко хворіла. 4 липня 2000 року покінчила життя самогубством, викинувшись з вікна своєї квартири на восьмому поверсі будинку на вулиці Антоновича в Києві[1]. Похована у колумбарії Байкового кладовища разом із чоловіком.
Вшанування пам'яті
ред.У Києві, в тенісному клубі «Балуті груп», де вона працювала, проводиться дитячий тенісний турнір пам'яті Марини Крошиної.
Примітки
ред.- ↑ а б Газета «Факти» від 7 липня 2000 року. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 11 жовтня 2012.
- ↑ Донецький авторський сайт Е. Ясенова. Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 11 жовтня 2012.
Джерела
ред.- Київський календар [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)