Марина Василівна Крошина (18 квітня 1953, Алма-Ата — 4 липня 2000, Київ) — українська радянська тенісистка, тренер, Заслужений майстер спорту СРСР1986 року).

Марина Василівна Крошина
Загальна інформація
Громадянство  Україна
Народження 18 квітня 1953(1953-04-18)
Алма-Ата
Смерть 4 липня 2000(2000-07-04)
Київ
·падінняd
Поховання Байкове кладовище
Причина смерті падінняd
Чоловік Лоллій Генадійович Сирота
Спорт
Країна СРСР СРСР
Вид спорту теніс
Тренери Бальва Володимир Максимович і Камельзон Володимир Наумович
Участь і здобутки
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

Біографія ред.

Народилася 18 квітня 1953 року в місті Алма-Аті. Її батько був художником-архітектором, а мати, Ольга Зобачова, чемпіонкою Узбекистану і Середньої Азії з шахів[1].

В Алма-Аті почала займатися тенісом. Стала семиразовою чемпіонкою СРСР, п'ятиразовою чемпіонкою Європи, двічі чемпіонкою юнацького Уїмблдону (1970 і 1971 роки), переможецем відкритого чемпіонату США (1973), переможцем багатьох міжнародних тенісних турнірів у Швеції, Польщі, Франції.

 
Могила Марини Крошиної та її чоловіка, Байкове кладовище

У 1972 році вийшла заміж за донецького грека, лікаря Лоллія Сироту (1948—2021) і переїхала до Донецька[2]. В жовтні 1981 Крошина завоювала золоту медаль на чемпіонаті СРСР з тенісу, який проходив у Донецьку.

Після закінчення професійної кар'єри працювала тренером. Переїхала до Москви, потім до Києва. Закінчила факультет журналістики. У 1993 році видала перший в Україні підручник з тенісу «Мій теніс».

В останні роки життя тяжко хворіла. 4 липня 2000 року покінчила життя самогубством, викинувшись з вікна своєї квартири на восьмому поверсі будинку на вулиці Антоновича в Києві[1]. Похована у колумбарії Байкового кладовища разом із чоловіком.

Вшанування пам'яті ред.

У Києві, в тенісному клубі «Балуті груп», де працювала Марина, проводиться дитячий тенісний турнір пам'яті Марини Крошиної.

Примітки ред.

  1. а б Газета «Факти» від 7 липня 2000 року. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 11 жовтня 2012.
  2. Донецький авторський сайт Е. Ясенова. Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 11 жовтня 2012.

Джерела ред.