Кротов Віктор Васильович
Віктор Васильович Кротов (29 грудня 1912, місто Перм, Російська імперія — 3 жовтня 1986, місто Москва, СРСР) — радянський державний діяч, міністр енергетичного машинобудування СРСР, директор «Уралмашу», голова Середньоуральського раднаргоспу. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 і 1976—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9—10-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (28.12.1982).
| Кротов Віктор Васильович | |
|---|---|
| Народився |
29 грудня 1912 Перм, Російська імперія[1] |
| Помер |
3 жовтня 1986 (73 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Кунцевський цвинтар |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | інженер-механік, політик |
| Alma mater | Уральський федеральний університет |
| Знання мов | російська |
| Членство | ЦК КПРС |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
        |
Життєпис ред.
Народився в родині робітника. З 1926 року працював учнем слюсаря машинобудівного заводу імені Леніна в Пермі.
У 1929—1933 роках — учень Пермського індустріального технікуму.
У 1933—1934 роках — майстер цеху машинобудівного заводу імені Леніна в Пермі.
У 1934—1936 роках — у Червоній армії.
У 1936—1939 роках — заступник механіка, механік, у 1939—1942 роках — начальник відділення, начальник цеху, в 1942—1943 роках — заступник начальника механоскладального виробництва, в 1943—1945 роках — начальник механоскладального виробництва — заступник головного інженера машинобудівного заводу імені Леніна в місті Пермі (Молотові).
У 1945—1955 роках — директор заводу «Дальдизель» в місті Хабаровську.
У 1955—1957 роках — директор заводу імені Калініна в місті Свердловську.
У 1957 році закінчив заочно Уральський політехнічний інститут імені Кірова, інженер-механік.
У 1957—1958 роках — начальник 5-го управління — заступник голови Ради народного господарства (раднаргоспу) Свердловського економічного адміністративного району.
У 1958—1963 роках — директор Уральського заводу важкого машинобудування імені Серго Орджонікідзе («Уралмашу») в місті Свердловську.
У 1963—1965 роках — голова Ради народного господарства (раднаргоспу) Середньоуральського економічного району.
27 квітня — 2 жовтня 1965 року — голова Державного комітету важкого, енергетичного і транспортного машинобудування при Держплані СРСР — міністр СРСР.
У 1965—1966 роках — заступник міністра, в 1966—1975 роках — 1-й заступник міністра важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР.
28 травня 1975 — 9 грудня 1983 року — міністр енергетичного машинобудування СРСР.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 грудня 1982 року за великі заслуги перед Радянською державою в розвитку енергетичного машинобудування і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження Кротову Віктору Васильовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
З грудня 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.
Помер 3 жовтня 1986 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.
Нагороди і звання ред.
- Герой Соціалістичної Праці (28.12.1982)
- три ордени Леніна (9.07.1966, 6.09.1976, 28.12.1982)
- орден Жовтневої Революції (25.08.1971)
- орден Вітчизняної війни І ст. (28.06.1945)
- два ордени Трудового Червоного Прапора (5.01.1944, 6.03.1962)
- орден Дружби народів (29.12.1973)
- орден «Знак Пошани» (3.01.1941)
- медалі
- Державна премія СРСР (1969)
Примітки ред.
- ↑ Кротов Виктор Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Посилання ред.
- Кротов Виктор Васильевич [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)