Відкрити головне меню

Кроніт Альберт Вікторович (11.08.1925 — 14.09.1983) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, наводчик ПТР 2-го батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії молодший сержант [1], пізніше - гвардії старший лейтенант.

Кроніт Альберт Вікторович
Кроніт Альберт Вікторович Герой Радянського Союзу.jpg
Народження 11 серпня 1925(1925-08-11)
м. Семипалатинськ, Казахстан.
Смерть 14 вересня 1983(1983-09-14) (58 років)
м. Перм, РФ.
Поховання Q30172601?
Рід військ стрілецькі війська
Роки служби 1943–1949
Партія КПРС
Звання гвардії старший лейтенант
Командування наводчик ПТР 2-го батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня Медалі

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 11 серпня 1925 року в м. Семипалатинськ, Казахстан. Закінчив неполну середню школу. Жив в с. Камала Рибинського району, Красноярський край.

До Червоної Армії призваний у 1943 році. З серпня 1943 року - наводчик ПТР 2-го батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

А. В. Кроніт особливо відзначився при форсуванні річки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. в наградному листі написав [2], що 24.09.1943 року Кроніт в числі перших форсував ріку Дніпро, переправивши на плоту, зробленому з підручних матеріалів, протитанкову рушницю і патрони, переніс їх на собі, переходячи вбрід русло старого Дніпра, і разом із піхотов вступив в бій з противником. Особисто підбив два середні танки. Коли вибухом міни була підбита ПТР, а сам він поранений, Кроніт не покинув поля бою, зумів захопити трофейний кулемет і продовжував бій. За 24 і 25.09.1943 року вогнем кулемету відбив 13 атак противника, а коли вийшли набої, бився у рукопашну, знищивши 9 німців.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії молодшому сержанту Кроніту Альберту Вікторовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[3].

Був направлений на навчання до військово-морського авіаційного училища (можливо до Військово-морського авіаційно-технічного училища ім. Молотова, що розташовувалося у м. Перм [4]). По закінченню служив на Балтийському і Північному флотах. З 1949 року старший лейтенант Кроніт А.В. у запасі.

Жив і працював у м. Перм. Помер 14 вересня 1983 року. Похований на Південному кладовищі м. Перм [5].

НагородиРедагувати

Пам'ятьРедагувати

  • Ім'ям Героя названа одна з вулиць м. Перм.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. http://www.podvignaroda.mil.ru/-[недоступне посилання з квітень 2019] ЦАМО - Фонд 33. - Оп.793756, д.24, запись 150016883, стр. 478 (рос.)
  3. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 9 жовтень 2015 у Wayback Machine. ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)
  4. История ЕВВАУЛ. Вопросы и ответы[недоступне посилання з липень 2019] (рос.)
  5. http://oldperm.clan.su/_ld/0/32_IWF.doc (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
  • Герои Советского Союза – семипалатинцы / Сост. Перебеева М.И. – Семипалатинск: Семей - печать, 2004.- С.34 (рос.)