Відкрити головне меню
Закривавлений Ервін Задор після матчу з командою СРСР

«Кров у басейні» (англ. Blood in the Water, Blood bath of Melbourne) — неофіційна назва матчу з водного поло між збірними Угорщини і СРСР, який відбувся на Олімпійських іграх у Мельбурні 6 грудня 1956 року.

Матч відбувся менш ніж через місяць після придушення радянськими військами Угорського повстання 1956 року. Обстановка перед матчем була вкрай напружена. Свою назву в ЗМІ матч отримав завдяки кадрам, на яких гравець збірної Угорщини Ервін Задор дограє останні дві хвилини матчу з сильним розсіченням брови, отриманим у боротьбі з радянськими ватерполістами. Ці кадри були сприйняті багатьма сучасниками подій як символічне відсилання до подій, що мали місце в Угорщині під час повстання.

Зміст

ПередісторіяРедагувати

У жовтні 1956 року угорські олімпійці перебували у гірському тренувальному таборі неподалік від Будапешту. Вони знали, що в столиці, після студентських хвилювань, розпочалася стрілянина. Через тиждень з'ясувалося, що протести тривають. В останні дні жовтня один із спортсменів, Ервін Задор, таємно вислизнув з табору і відправився в Будапешт щоб зустрітися зі своєю матір'ю. Після повернення він розповів товаришам по команді, що в столиці триває збройне повстання[1].

1 листопада, коли підрозділи Радянської армії вторглися до Угорщини, угорську олімпійську команду, в супроводі радянських солдатів[1] було перевезено до Чехословаччини[2], де спортсмени відрізані від інформації зі своєї країни очікували польоту в Мельбурн. 3 і 4 листопада, під час головного наступу Радянської армії на Будапешт, угорці прилетіли з Праги до Австралії[1]. Про масштаб подій в Угорщині, олімпійці дізналися лише по прибутті в Мельбурн — один з угорських ватерполістів, що добре володів англійською, купив у Дарвіні англомовну газету, в якій розповідалось про придушення повстання в Угорщині[1]. На церемонію відкриття Олімпіади, угорські спортсмени вийшли з чорними пов'язками.

 
2004 рік. Спортсмени олімпійської збірної Угорщини 1956 року з водного поло знову разом

Багато гравців побачили Олімпіаду як спосіб врятувати гордість за свою країну. «Ми відчували, що ми грали не тільки за себе, але і за всю нашу країну», — сказав Ервін Задор після матчу.

Події матчуРедагувати

Радянська ватерпольна команда виявилася в групі «А» разом з Австралією, Румунією та Югославією. У першій зустрічі радянська збірна програла югославам з рахунком 2-3. Матч з Румунією ватерполісти СРСР виграли з рахунком 4-3, а австралійцям «всуху» виграли 3-0. Угорська збірна грала в групі «В» з командами з США і Великої Британії. Угорці були чемпіонами та олімпійськими фаворитами групи і, як і очікувалося, виграли обидва матчі з високим результатом — 6-1 з англійцями і 6-2 з американцями.

У другій частині турніру грали шість національних команд. Зустріч Угорщина-СРСР була дев'ятим матчем другого етапу (з дванадцяти запланованих). Угорці мали до цього моменту три перемоги, в той час як СРСР дві перемоги і одну поразку.

Зранку перед матчем гравці збірної Угорщини почали насміхатися над радянськими спортсменами, перекручуючи фрази російською мовою в різних інтерв'ю для ЗМІ. Сама гра йшла в безкомпромісній боротьбі з великою кількістю фолів і взаємних ударів. За кілька хвилин до кінця матчу збірна Угорщини вигравала з рахунком 4-0. У цей момент гравець збірної СРСР Валентин Прокопов, не витримавши словесних провокацій з боку угорця Ервіна Задора, наніс йому удар кулаком і розсік шкіру над правим оком угорця, що викликало сильну кровотечу. Незважаючи на це, угорський спортсмен продовжив гру, залишаючи за собою кривавий слід в басейні. Бійка викликала обурення присутніх глядачів, більшість з яких відкрито симпатизувала угорській збірній. Деякі глядачі вибігли до басейну і почали скандувати антирадянські гасла і плювати у воду. У конфлікт втрутилася поліція і відновила порядок біля басейну. Матч був зупинений. Збірній СРСР було зараховано поразку — на момент зупинки гри збірна Угорщини вела в рахунку. Пізніше угорці виграли фінальний поєдинок у збірної Югославії з рахунком 2-1 і стали олімпійськими чемпіонами.

Про інцидент в Мельбурні розповідали газети по всьому світу крім СРСР і країн соціалістичного табору[1]. Відразу ж після закінчення Олімпійських ігор половина гравців збірної Угорщини, які брали участь в Олімпійському турнірі, попросила політичного притулку на Заході: 100 угорських спортсменів вирішили не повертатися після Олімпіади на батьківщину. Угорські ватерполісти на запрошення Національного олімпійського комітету США здійснили місячне турне по Сполученим Штатам, після чого більшість з них, в тому числі і Ервін Задор, залишились там назавжди. Один з небагатьох, хто повернувся до Угорщини був Дьєрдь Карпаті[3].

«Кров у басейні» в кіноРедагувати

Про цю історичну подію створено два фільми.

У 2006 році, до 50-річчя Угорської революції, Квентін Тарантіно і Люсі Лью зняли документальний фільм «Шаленство свободи» (англ. Freedom's Fury). В тому ж році побачив світ художній фільм угорської режисерки Крістіни Года «Діти слави» (англ. Children of Glory, угорська назва — угор. Szabadság, szerelem — «Свобода, любов»).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Leniarski, Radosław. Krew w wodzie. sport.pl. Процитовано 2016-05-28.  (пол.)
  2. Ron Fimrite (1996-07-28). A bloody war that spilled into the pool. Sports Illustrated. Процитовано 2007-03-24.  (англ.)
  3. György Kárpáti Bio, Stats and Results Sports-reference.com (англ.)

ПосиланняРедагувати