Thronebreaker: The Witcher Tales

рольова гра

«Кровна війна: Відьмацькі історії» (англ. Thronebreaker: The Witcher Tales, пол. Wojna Krwi: Wiedźmińskie Opowieści) — мультиплатформенна комп'ютерна рольова гра, розроблена польською студією CD Projekt RED. Дія гри розгортається в фентезійному світі «Відьмака», створеного на основі книг польського письменника Анджея Сапковського. Реліз для Microsoft Windows відбувся 23 жовтня 2018 року, тоді як версії для PlayStation 4 і Xbox One вийшли 4 грудня 2018 року, а для Nintendo Switch — 28 грудень 2020 року.

Кровна війна: Відьмацькі історії
Розробник Польща CD Projekt RED
Видавець Польща CD Projekt
Дистриб'ютор Steam, Good Old Games[1], Humble Store[d][2], Nintendo eShop, Google Play, App Store, Microsoft Store і PlayStation Store
Жанр(и) фентезі, рольова гра, ККИ
Платформа Windows, PlayStation 4, Xbox One, Nintendo Switch
Дата анонсу 30 серпня 2018
Дата випуску Windows
23 жовтня 2018 року
PlayStation 4, Xbox One
4 грудня 2018 року
Nintendo Switch
28 січня 2020 року
Режим гри Однокористувальницька гра
Мова російська, польська, англійська, іспанська, італійська, корейська, німецька, португальська, французька, японська і китайська мова
Творці
Керівник(и) Матеуш Томашкевич
Сценарист(и) Якуб Шамалек
Композитор(и) Марцін Пшибілович
Миколай Строїнський
Пйотр Адамчик
Технічні деталі
Рушій Unity
Носій цифрова дистрибуція
Відьмак
Офіційний сайт

Ігровий процес ред.

«Кровна війна» спочатку являла собою однокористувальницький режим для колекційної карткової гри « Гвинт: Відьмак. Карткова гра „, яка, в свою чергу, була розвитком карткової міні-ігри з гри“ Відьмак 3: Дике Полювання» — всі ці ігри були розроблені і випущені CD Projekt RED[3]. Гра містить масштабні локації, які можна обстежити, секрети, побічні завдання і заховані скарби.

З точки зору геймплея «Кровна війна» є традиційною ізометричною комп'ютерною рольовою грою з дослідженням локацій, діалогами і сюжетними виборами; її відмінністю є битви, що побудовані на механіці гвинту — з використанням колекційних карт[4].

Дія гри відбувається на тлі Другої війни з Нільфгаардом, тобто до початку гри « Відьмак» і за часів дії книг Сапковського (наприклад, певний момент гри описує фінал роману « Хрещення Вогнем» з боку Меви); гравець управляє Мевою, королевою Рівії і Лірії, на чиї землі нападає армія Нільфгаарду. На гравця покладається завдання відбити вторгнення та привести Меву і її народ до перемоги. Протягом гри гравець повинен відвідати п'ять вигаданих королівств — Лірію, Рівію, Махакам, Ангрен і Аедірн. Гра включає в себе кілька роздільних ігрових режимів: режим подорожі, похідний табір і карткові битви[4].

Сюжет ред.

Весна 1267 року. Перед загрозою нового нападу Нільфгаардської імперії п'ятеро монархів Північних королівств проводять таємну Раду в Хаґґе, на якій вони підписують декларації про взаємодопомогу і укладають між собою союзи. Серед них присутня Мева, королева держав-близнюків Лірії і Рівії. Після закінчення з'їзду Мева в супроводі командира армії графа Рейнарда Одо і невеликої групи солдат вирушає в дорогу назад до столиці своєї держави, де зустрічається з неочікуваною зміною обставин, зрадою і ув'язненням. Гра розділена на 5 частин, кожна з яких присвячена окремому королівству.

Персонажі ред.

  • Мева — протагоніст гри, законна королева держав-близнюків Лірії і Рівії. Коли Нільфгаард вторгається в її володіння, Меву зраджує її син, радники і вона опинається в ув'язненні.
  • Граф Рейнард Одо — лицар, командувач армією Лірії і Рівії і найближчий соратник королеви Меви. Супроводжує королеву протягом усього походу і постійно допомагає їй, будучи головним джерелом цінних порад.
  • Гаскон Бросард, також відомий як Псиний Князь — молодий розбійник, ватажок банди Пси зі Спалли і близький соратник королеви Меви.
  • Віллем — старший син Меви, принц Лірії і Рівії. Без згоди матері підписує мирний договір з Нільфгаардом, вважаючи, що так буде краще для країни.
  • Граф Колдуелл — один з радників королеви Меви. Переконує принца Віллема укласти мир з переважаючими силами Нільфгаардської імперії. Планує вбити королеву у в'язниці, але та тікає у нього з-під носа.
  • Габор Зігрін — махакамський краснолюд, соратник королеви Меви. Стає провідником армії по горах Махакама. Скористався допомогою королеви, щоб замести сліди злочинів, скоєних його кланом.
  • Чорна Райла — Лірійська найманка, командир спеціального загону Демавенда і соратниця королеви Меви. Є провідницею загону Меви по землям Аедірна.
  • Ейк з Денесле — мандрівний лицар, соратник королеви Меви. Вважає вбивство монстрів своїм покликанням і ревно дотримується ідеалів віри і лицарства — що включає в себе неприпустимість будь-якого співчуття до монстрів, навіть якщо вони розумні.
  • Ісбель з Хаґґе — чародійка і соратниця королеви Меви. Брала участь у Першій північній війні на боці Нільфгаарду, але після битви під Содденом пішла з армії і стала цілителькою.
  • Барнаба Беккенбауер — гном, винахідник і дослідник, соратник королеви Меви. Десятки років мандрував по світу, поки не опинився в Махакамі, де може бути врятований Мевою від загибелі і прийнятий в її армію.
  • Хав'єр Лемменс, він же Гвальтер аеп Ллвіног — інженер, соратник королеви Меви, а також нільфгаардський шпигун.
  • Арнйольф Батьковбивця — пірат зі Скелліге, соратник королеви Меви.
  • Демавенд — король держави Аедірн. За його підтримки Мева отримує доступ в Махакам, де їй вдається знайти союзників.
  • Брувер Гоог — старійшина краснолюдів і правитель Махакаму. З недовірою ставиться до Меви і спочатку відмовляє їй у допомозі, але коли королеві вдається завоювати повагу з боку кланів, передає в її розпорядження кілька загонів краснолюдів для боротьби з імперією.
  • Ельдайн — ельф, лідер скоя'таелів у лісах Аедірна. Гине від рук Меви.

Розробка ред.

30 серпня 2018 року студія CD Projekt RED оголосила про створення нової рольової гри у всесвіті «Відьмака», з назвою «Кровна війна: Відьмацькі історії», вона задумувалася як сюжетна кампанія для гри «Гвинт: Відьмак. Карткова гра», однак переросла в самостійний продукт[5]. Вихід гри на платформі Microsoft Windows відбувся 23 жовтня 2018 року, тоді як версії для PlayStation 4 і Xbox One були випущені 4 грудня 2018 року[6]. Реліз гри на Nintendo Switch побачив світ 28 січня 2020 року[7].

Саундтрек ред.

Thronebreaker: The Witcher Tales 
Саундтрек-альбом
Композитор Марцін Пшибилович
Виконавець Пшибілович Марцін, Миколай Строїнський, Пйотр Адамчик
Дата випуску 6 грудня 2018
Жанр Фолк, симфонічна музика
Тривалість 1:11:13
Мова російська, польська, англійська, іспанська, італійська, корейська, німецька, португальська, французька, японська і китайська
Лейбл CD Projekt RED

Офіційний саундтрек до гри, що складається з 28 композицій, став доступний 6 грудня 2018 року. Авторами музичного супроводу виступили композитори Марцін Пшибилович, Миколай Строїнський і Петро Адамчик[8].

Відгуки критиків ред.

Гра «Кровна війна» отримала схвальну реакцію з боку критиків. На сайті-зібранні Metacritic середній бал гри становить 85/100 на основі 51 відгуків.[9]

Нагороди і номінації ред.

Примітки ред.

  1. Good Old Games — 2008.
  2. Humble Store
  3. Marks, Tom (27 вересня 2018). Thronebreaker: The Witcher Tales Inherits All the Best Parts of The Witcher 3. IGN. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
  4. а б Левин, Лев (27 вересня 2018). «Кровная вражда: Ведьмак. Истории». За «Гвинт»! За качество! За здравый смысл!. Игромания. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 29 вересня 2018.
  5. CDPR анонсировала Thronebreaker: The Witcher Tales - новую ролевую игру во вселенной Ведьмака. Playground.ru. 30 серпня 2018. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 24 жовтня 2018.
  6. "Кровная вражда: Ведьмак. Истории" уже доступна для предзаказа. Playgwent.com. 27 вересня 2018. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 27 вересня 2018.
  7. Гинашев, Лимар (28 січня 2020). Новая игра по «Ведьмаку» вышла на Nintendo Switch. Plugged In. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020.
  8. Вышли саундтреки «Кровной вражды» и ГВИНТА!. Playgwent.com. 6 грудня 2018. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 5 квітня 2019.
  9. Thronebreaker: The Witcher Tales. Metacritic (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 2 березня 2020.

Посилання ред.