Микола Дем'янович Кривенко (нар. 19 листопада 1925, Красногорівка, Мар'їнський район, Сталінська округа, УРСР) — радянський український футболіст та тренер, захисник. Майстер спорту СРСР. Учасник Німецько-радянської війни.

Ф
Микола Кривенко
Особисті дані
Повне ім'я Микола Дем'янович
Кривенко
Народження 19 листопада 1925(1925-11-19)
  Красногорівка, Мар'їнський район,
Сталінська округа, УРСР
Смерть 27 жовтня 2002(2002-10-27) (76 років)
  Донецьк, Україна
Громадянство СРСР, Україна
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1951—1960 СРСР «Шахтар» (С) 154 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки Орден Слави 3 ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра ред.

Народився 19 листопада 1925 року в Красногорівці. Учасник Німецько-радянської війни. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I ступеня (1986), Червоної Зірки (1945) і Слави III ступеня (21.06.1945)[1].

У 1946 році грав за житомирський СКА. У 1951 році став гравцем дубля сталінського «Шахтаря». У 1952 році «Шахтар» посів чотирнадцяте місце в чемпіонаті СРСР і вилетів у Першу лігу. Кривенко зіграв лише в трьох матчах. На попередньому етапі Першої ліги «Шахтар» посів перше місце в своїй групі, а на фінальному етапі став третім. У Кубку СРСР команда дійшла до півфіналу, де поступилася майбутньому переможцю турніру московським «Динамо» з рахунком (0:1). Микола Кривенко став автором автоголу, який забезпечив перемогу столичному клубу[2]. У 1954 році «гірники» стали переможцем Першої ліги і повернулися до вищого дивізіону радянського футболу. По закінченню сезону 1957 року Кривенко було надано звання Майстра спорту СРСР, як виконував норми єдиної Всесоюзної спортивної кваліфікації[3]. Усього за «Шахтар» провів понад сто п'ятдесяти матчів.

З 1962 року по 1964 рік був тренером донецького «Локомотива». Пізніше Кривенко став дитячим тренером, приводив юнацьку команду залізничників у 1975 році до срібних медалей на республіканському турнірі товариства «Локомотив», де команда поступилася футболістам з Дніпропетровська (1:3)[4]. У 2002 році тренував команду донецький СДЮШОР-2[5]. Серед його вихованців футболісти Сергій Щербаков та Сергій Овчинников[6][7].

Помер 27 жовтня 2002 року в Донецьку. 29 квітня 2013 року в донецькому центральному парку культури й відпочинку відбулося відкриття березової алеї пам'яті, присвяченої 32 футболістам «Шахтаря» — учасникам Німецько-радянської війни. Серед них є й ім'я Миколи Кривенка[8].

Досягнення ред.

«Шахтар» (Сталіно)

Особисте життя ред.

Дружина — Галина[9].

Статистика ред.

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
1952 «Шахтар» (Сталіно) Вища ліга 3 0
1953 Перша ліга 13 0 4 0
1954 27 0 5 0
1955 Вища ліга 21 0 1 0
1956 20 0
1957 22 0 1 0
1958 19 0
1959 9 0
1960 20 0 1 0

Примітки ред.

  1. Микола Дем'янович Кривенко [Архівовано 8 березня 2018 у Wayback Machine.] / sport-strana.ru
  2. Кубок СРСР 1953. 1953 рік. 5 жовтня. Динамо (Москва) — Шахтар (Сталіно) 1: 0 1/2 фіналу [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.] / fc-dynamo.ru
  3. Бабешко О. Левицький М. Донецький футбол. XX століття. Історія, статистика, фотографії стр. 109. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 26 лютого 2018.
  4. Бабешко О. Левицький М. Донецький футбол. XX століття. Історія, статистика, фотографії стр. 171. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 26 лютого 2018.
  5. Завершилася юнацька першість міста Донецьк. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 26 лютого 2018.
  6. Щербаков Сергій Геннадійович. Архів оригіналу за 19 вересня 2007. Процитовано 26 лютого 2018.
  7. Овчинников Сергій Анатолійович. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 26 лютого 2018.
  8. У Донецьку футболістам-фронтовикам присвятили алею. Офіційний сайт ФК «Шахтар» (Донецьк). 29 квітня 2013. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 6 червня 2013.
  9. Гравці, які віддали життя. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 26 лютого 2018.

Посилання ред.