Кривавий суд (ресторан)
«Кривавий суд» (нім. Blutgericht) — історичний ресторан для гурманів в Кенігсберзі, який розміщувався в підвальних приміщеннях північного крила замку Кенігсберг і функціонував до 1945 року. Походження назви точно невідоме, але, ймовірно, походить від середньовічної традиції проведення кривавих судів над послідовниками лютеранства.
Історія
ред.В результаті Зальцбурзького еміграційного едикту 1731 року, представник протестантизму Давид Шиндельмайсер був виселений зі свого будинку в Зальцбурзі й оселився в Кенігсберзі. У 1738 році він заснував у місцевому замку винний бар, який охоче почали відвідувати жителі Кенігсберга, студенти й особливо гості міста.
Щоб потрапити у винний бар, відвідувачам у дворі замку потрібно було увійти в невеликій непомітний підвальний вхід під м'юзом (від англ. mews — стайні), над яким був прикріплений козирок. Стіни і стелі ресторану були оформлені у вигляді широких циліндричних склепінь. Печери підземних лабіринтів і катакомб мали власні назви, що нагадують середньовічні катівні: «Камера сорому», «В'язниця», «Великий дзвін», «Іспанська голка» тощо. Неповторний шарм винного бару полягав не тільки в прохолодній і вологій підвальній атмосфері та габаритних дерев'яних меблях, але і в деталях інтер'єру, що включав, зокрема: ковані залізні люстри у формі коліс, великі різьблені бочки біля задньої стіни і моделі старих ганзейських когів під стелею. Офіціанти були одягнені в «крупш» — історично стилізований одяг, що зовні нагадував робочий одяг бондарів у винних погребах (сині теплі светри й шкіряні фартухи)[1].
Гостями ресторану були: Е. T. A. Гофман, Ріхард Вагнер, Ловіс Корінт, Фелікс Дан, Томас Манн, Йоахім Рінгельнац, Пауль Вегенер, Генріх Ґеорге, Фріц Сковроннек, Ернст фон Вольцоген, Фелікс фон Люкнер, Генріх Прусський і Густав Штреземан.
Пізніше винний бар був розширений до ресторану. Широку популярність здобули фірмові страви ресторану — кенігсберзькі клопси і хляки. Розвагою для гостей було ще й те, що на верхньому поверсі будівлі засідав Верховний земельний суд Кенігсберга.
Ресторан «Кривавий суд» був не єдиним таким місцем, також не менш відомими і популярними були «Погріб Ауербаха» в Лейпцигу і «Погріб Швайднітцера» у Вроцлаві[2].
Ресторан продовжував працювати до квітня 1945 року. Після захоплення Червоною армією міста Кенігсберга підвальні приміщення і склепіння ресторану були підірвані. А в 1969 році знесені з іншою частиною замку.
У 1949 році газета повідомила, що спадкоємці сім'ї Шиндельмайсера планують відкрити схожий ресторан під тією ж назвою у Франкфурті-на-Майні[3]. Чи було це реалізовано і як довго цей новий проект проіснував, невідомо.
Згадки
ред.У 1970-ті роки Зігфрід Шиндельмайсер (нім. Siegfried Schindelmeiser, 1901—1986), який входив до Студентської корпорації «Corps Baltia Königsberg» Кенігсберзького університету, написав римовані рядки про Кенігсберг, де у двох куплетах згадуються молодіжні зустрічі у підвальних приміщеннях замку Кенігсберг[2].
Оригінальний текст (нім.)Doch im Schloß im kühlen Keller
Fließt ein edler Rebensaft;
Und die Herzen schlagen schneller,
Zecht dort alte Bruderschaft:
Offene Gespräche schlingen
Ihren Kranz um einst und jetzt
Und zu immer neuen Dingen
Wird der Geist im Flug versetzt:
Burschenehre, Schlägerklänge,
Bringt ein Hoch dem Blutgericht!“
Edle Pferde, heller Strand;
Mädchenlachen, Festgedränge,
Ernste Arbeit, Vaterland!
Und der Wein verdrängt die Jahre,
Und beredt die Lippe spricht:
„Trinken bleibt das einzig Wahre!
Свій текст Зігфрід Шиндельмайсер пропонував виконувати на мелодію однієї з двох студентських пісень «Heidelberg Du Jugendbronnen»[4] або «Nicht der Pflicht nur zu genügen»[5].
Галерея
ред.-
Офіціант, одягнений у крупш
-
Декоративні бочки і коги
-
Склепіння стелі ресторану
-
Внутрішній двір замку Кенігсберг
-
Фасад ресторану
-
Загальний вигляд: ресторан і внутрішній двір замку
Примітки
ред.- ↑ Robert Albinus: Königsberg-Lexikon. Stadt und Umgebung. Flechsig, Würzburg 2002, ISBN 3-88189-441-1.
- ↑ а б Siegfried Schindelmeiser: Die Albertina und ihre Studenten 1544 bis WS 1850/51 und Die Geschichte des Corps Baltia II zu Königsberg i. Pr., 2 Bände. München 2010, ISBN 978-3-00-028704-6.
- ↑ «Blutgericht entsteht in Frankfurt neu», in: Wir Ostpreußen, Jg. 1, Nr. 4 (15.März 1949), S. 4
- ↑ Heidelberg Du Jugendbronnen. YouTube. 17.02.2009. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 2018-8-11.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
(довідка) - ↑ Nicht der Pflicht nur zu genügen. YouTube. 15.03.2009. Процитовано 2018-8-11.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
(довідка)
Література
ред.- Richard Armstedt: Geschichte der königl. Haupt- und Residenzstadt Königsberg in Preußen. Hobbing & Büchle, Stuttgart 1899 (Deutsches Land und Leben in Einzelschilderungen. 2, Städtegeschichten), (Nachdruck: Melchior-Verlag, Wolfenbüttel 2006, ISBN 3-939102-70-9
- Walter Franz: Vom Blutgericht zu Königsberg, 2. Auflage. Milte, Heidelberg 1970.
- Paul Züge: Im Blutgericht zu Königsberg. Königsberg i. Pr. 1928
Посилання
ред.- Рінгельнац про «Кривавий суд» у Кенігсберзі [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |