Кривавий суд (ресторан)
«Кривавий суд» (нім. Blutgericht) — історичний ресторан для гурманів в Кенігсберзі, який розміщувався в підвальних приміщеннях північного крила замку Кенігсберг і функціонував до 1945 року. Походження назви точно невідоме, але, ймовірно, походить від середньовічної традиції проведення кривавих судів над послідовниками лютеранства.
Історія ред.
В результаті Зальцбурзького еміграційного едикту 1731 року, представник протестантизму Давид Шиндельмайсер був виселений зі свого будинку в Зальцбурзі й оселився в Кенігсберзі. У 1738 році він заснував у місцевому замку винний бар, який охоче почали відвідувати жителі Кенігсберга, студенти й особливо гості міста.
Щоб потрапити у винний бар, відвідувачам у дворі замку потрібно було увійти в невеликій непомітний підвальний вхід під м'юзом (від англ. mews — стайні), над яким був прикріплений козирок. Стіни і стелі ресторану були оформлені у вигляді широких циліндричних склепінь. Печери підземних лабіринтів і катакомб мали власні назви, що нагадують середньовічні катівні: «Камера сорому», «В'язниця», «Великий дзвін», «Іспанська голка» тощо. Неповторний шарм винного бару полягав не тільки в прохолодній і вологій підвальній атмосфері та габаритних дерев'яних меблях, але і в деталях інтер'єру, що включав, зокрема: ковані залізні люстри у формі коліс, великі різьблені бочки біля задньої стіни і моделі старих ганзейських когів під стелею. Офіціанти були одягнені в «крупш» — історично стилізований одяг, що зовні нагадував робочий одяг бондарів у винних погребах (сині теплі светри й шкіряні фартухи)[1].
Гостями ресторану були: Е. T. A. Гофман, Ріхард Вагнер, Ловіс Корінт, Фелікс Дан, Томас Манн, Йоахім Рінгельнац, Пауль Вегенер, Генріх Ґеорге, Фріц Сковроннек, Ернст фон Вольцоген, Фелікс фон Люкнер, Генріх Прусський і Густав Штреземан.
Пізніше винний бар був розширений до ресторану. Широку популярність здобули фірмові страви ресторану — кенігсберзькі клопси і хляки. Розвагою для гостей було ще й те, що на верхньому поверсі будівлі засідав Верховний земельний суд Кенігсберга.
Ресторан «Кривавий суд» був не єдиним таким місцем, також не менш відомими і популярними були «Погріб Ауербаха» в Лейпцигу і «Погріб Швайднітцера» у Вроцлаві[2].
Ресторан продовжував працювати до квітня 1945 року. Після захоплення Червоною армією міста Кенігсберга підвальні приміщення і склепіння ресторану були підірвані. А в 1969 році знесені з іншою частиною замку.
У 1949 році газета повідомила, що спадкоємці сім'ї Шиндельмайсера планують відкрити схожий ресторан під тією ж назвою у Франкфурті-на-Майні[3]. Чи було це реалізовано і як довго цей новий проект проіснував, невідомо.
Згадки ред.
У 1970-ті роки Зігфрід Шиндельмайсер (нім. Siegfried Schindelmeiser, 1901—1986), який входив до Студентської корпорації «Corps Baltia Königsberg» Кенігсберзького університету, написав римовані рядки про Кенігсберг, де у двох куплетах згадуються молодіжні зустрічі у підвальних приміщеннях замку Кенігсберг[2].
Оригінальний текст (нім.)Doch im Schloß im kühlen KellerFließt ein edler Rebensaft;
Und die Herzen schlagen schneller,
Zecht dort alte Bruderschaft:
Offene Gespräche schlingen
Ihren Kranz um einst und jetzt
Und zu immer neuen Dingen
Wird der Geist im Flug versetzt:Burschenehre, Schlägerklänge,
Bringt ein Hoch dem Blutgericht!“
Edle Pferde, heller Strand;
Mädchenlachen, Festgedränge,
Ernste Arbeit, Vaterland!
Und der Wein verdrängt die Jahre,
Und beredt die Lippe spricht:
„Trinken bleibt das einzig Wahre!
Свій текст Зігфрід Шиндельмайсер пропонував виконувати на мелодію однієї з двох студентських пісень «Heidelberg Du Jugendbronnen»[4] або «Nicht der Pflicht nur zu genügen»[5].
Галерея ред.
-
Офіціант, одягнений у крупш
-
Декоративні бочки і коги
-
Склепіння стелі ресторану
-
Внутрішній двір замку Кенігсберг
-
Фасад ресторану
-
Загальний вигляд: ресторан і внутрішній двір замку
Примітки ред.
- ↑ Robert Albinus: Königsberg-Lexikon. Stadt und Umgebung. Flechsig, Würzburg 2002, ISBN 3-88189-441-1.
- ↑ а б Siegfried Schindelmeiser: Die Albertina und ihre Studenten 1544 bis WS 1850/51 und Die Geschichte des Corps Baltia II zu Königsberg i. Pr., 2 Bände. München 2010, ISBN 978-3-00-028704-6.
- ↑ «Blutgericht entsteht in Frankfurt neu», in: Wir Ostpreußen, Jg. 1, Nr. 4 (15.März 1949), S. 4
- ↑ Heidelberg Du Jugendbronnen. YouTube. 17.02.2009. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 2018-8-11.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
(довідка) - ↑ Nicht der Pflicht nur zu genügen. YouTube. 15.03.2009. Процитовано 2018-8-11.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
(довідка)
Література ред.
- Richard Armstedt: Geschichte der königl. Haupt- und Residenzstadt Königsberg in Preußen. Hobbing & Büchle, Stuttgart 1899 (Deutsches Land und Leben in Einzelschilderungen. 2, Städtegeschichten), (Nachdruck: Melchior-Verlag, Wolfenbüttel 2006, ISBN 3-939102-70-9
- Walter Franz: Vom Blutgericht zu Königsberg, 2. Auflage. Milte, Heidelberg 1970.
- Paul Züge: Im Blutgericht zu Königsberg. Königsberg i. Pr. 1928
Посилання ред.
- Рінгельнац про «Кривавий суд» у Кенігсберзі [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |