Крекінг-установка в Наготане
Крекінг-установка в Наготане — підприємство нафтохімічної промисловості, розташоване на західному узбережжі Індії у штаті Махараштра за пів сотні кілометрів на південь від Мумбай. Одне з п'яти піролізних виробництв компанії Reliance Group (поряд з установками в Джамнагарі, Вадодарі, Дахеджі та Хазірі — всі на північно-західному узбережжі Індії).
Нафтохімічний комплекс в Наготане ввела в експлуатацію у 1989 році компанія Indian Petrochemical Corporation Ltd (IPCL, в 2007-му приєднана до Reliance Group). Поява цього виробництва пояснювалась відкриттям неподалік у Аравійському морі значних офшорних родовищ, продукція яких проходила через розташований поблизу Мумбай газопереробний завод Уран. Вилучена на ньому етан-пропанова фракція призначалась саме для піролізного виробництва та транспортувалась по трубопроводу Уран – Наготане. Також для піролізу використовували пропан, який отримували з нафтопереробного заводу Reliance Group у Джамнагарі або імпортували, при цьому безпосередньо на майданчик цей ресурс надходив по трубопроводу Махул – Наготане. Як наслідок, установка парового крекінгу в Наготане споживала 35—50 % етану та 50—65 % пропану. Також можливо відзначити, що окрім гомологів метану майданчик отримує паливний газ (метан), що надходить по перемичці від системи Уран – Тал.
На початку 21 століття власний видобуток газу в Індії перейшов спершу до стагнації, а з 2010-х і у стадію швидкого падіння. Водночас у США завдяки «сланцевій революції» з'явилось нове потужне джерело зріджених вуглеводневих газів. Як наслідок, Reliance Industries замовила шість надвеликих етанових танкерів, що мали доставляти сировину на приймальний термінал у Дахеджі (північніше по узбережжю у штаті Гуджарат), звідки вона подається на південь за допомогою етанопроводу Дахежд — Наготане. Проєкт імпорту етану оголосили офіційно запущеним у квітні 2017 року.
Станом на 2015 рік (до модернізації, пов'язаної з поставками етану із США) піролізне виробництво в Наготане мало річну потужність на рівні 400 тисяч тонн етилену та 90 тисяч тонн пропілену. Етилен в подальшому спрямовувався для виробництва поліетилену (сукупна потужність розміщених на майданчику ліній 420 тисяч тонн на рік), етиленгліколю (70 тисяч тонн), оксиду етилену (60 тисяч тонн, у складі комплексу діє також цех етоксиляції — виробництва продукції шляхом додавання оксиду етилену до субстрату — з потужністю 125 тисяч тонн на рік) та 1-бутену (15 тисяч тонн, у другій половині 2010-х установку без зміни потужності вирішили перевести на продукування іншого комполімеру — 1-гексену). Пропілен використовували на лінії поліпропілену потужністю 150 тисяч тонн на рік, при цьому зазначений вище трубопровід Махул – Наготане міг також подавати пропілен для покриття нетачі власної сировини.
Побічними продуктами виробництва є ацетилен (5,4 тисячі тонн), піролізний бензин (pyrolysis gasoline — високооктанова суміш, що зазвичай використовується як присадка до пального або власне пальне, 23 тисячі тонн), фракція С4 (24 тисячі тонн) та піролізна смола (30 тисяч тонн).[1][2]
Енергетичні потреби майданчику забезпечує власна ТЕЦ.
У листопаді 1990 року, невдовзі після запуску виробництва, відбувся витік із газопроводу, яким транспортували етан-пропанову суміш. Внаслідок подальшого займання сама піролізна установка не постраждала, проте загинула 31 особа.[3]
Примітки ред.
- ↑ Pre-Feasibility Report for Expansion & Debottlenecking of Petrochemical Complex (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2019.
- ↑ RIL petrochemical complex at Nagothane: Reliance Industries get green nod for Rs 2,338cr expansion project in Maharashtra. The Financial Express (амер.). 20 травня 2018. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 30 липня 2018.
- ↑ Lees, Frank (5 листопада 2012). Lees' Loss Prevention in the Process Industries: Hazard Identification, Assessment and Control (англ.). Butterworth-Heinemann. ISBN 9780123977823. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 30 липня 2018.