Відкрити головне меню
Слюсарний крейцмейсель
Крейцмейсель-рівцевик (вгорі), слюсарне зубило (внизу)

Крейцме́йсель (від нім. Kreuz — хрест та Meißel — зубило) — ручний слюсарний різальний інструмент, різновид зубила з вузькою різальною крайкою.

Крейцмейсель призначений для вирубування вузьких рівців, шпонкових пазів, заглибин тощо в металевих виробах твердістю не вище за HRC 32[1].

Кути загострення крейцмейселів[1] (α) 45, 60 і 70º і виготовляють їх довжиною (L) 125, 160, 200 мм. Ширина (b) робочої частини становить 2, 5, 8, 10, 12 мм. Матеріали для виготовлення: інструментальна сталь марок 8ХФ[2], У7А, У8А[3].

Робочу частину крейцмейселя гартують і відпускають. Твердість робочої частини крейцмейселя становить: HRC 56…60 (8ХФ) або HRC 54…58 (У7А, У8А), ударної частини: HRC 41,5…46,5 (8ХФ) або HRC 36,5…41,5 (У7А, У8А)[1].

Для вирубування профільних рівців — півкруглих, двогранних та інших — застосовують спеціальні крейцмейселі, що мають назву рівцевики. Їх виготовляють із сталі У8А довжиною 80, 100, 120, 150, 200, 300 і 350 мм з радіусом закруглення 1; 1,5; 2; 2,5 і 3 мм.

Приклад[1] умовного позначення слюсарного крейцмейселя з кутом загострення α = 60°, шириною різальної крайки b = 8 мм, зі сталі марки 8ХФ, з покриттям Н12.Х1:

Крейцмейсель 2814-0017 8ХФ Н12.Х1 ГОСТ 7212-74.

Надійність крейцмейселів визначається прорубуванням рівця в зразку із сталі марки 45 за з твердістю HRC 30…32, глибиною не менше від 3 мм і довжиною не менше від 200 і 300 мм для крейцмейселів довжиною до 160 мм, виготовлених відповідно з вуглецевої і легованої сталей, і 300 і 400 мм для крейцмейселів інших довжин.

Критерієм граничного стану є поява критичних дефектів на ударній та робочої частинах крейцмейселя або поява радіусу затуплення на робочій частині понад 0,4 мм.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г ГОСТ 7212-74 Крейцмейсели слесарные. Технические условия.
  2. ГОСТ 5950-2000 Прутки, полосы и мотки из инструментальной легированной стали. Общие технические условия.
  3. ГОСТ 1435-99 Прутки, полосы и мотки из инструментальной нелегированной стали. Технические условия.

ДжерелаРедагувати

  • Копелевич В. Г., Спиридонов І. Г., Буфетов Г. П. Слюсарна справа. — К.: Освіта, 1997. — 206 с. — ISBN 966-04-0068-3
  • Макієнко М. І. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Вища школа, 1994. — 311 с. — ISBN 5-11-004084-2
  • Кропивницький М. М. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Техніка, 1970. — 344 с.