Відкрити головне меню

Красицька Антоніна Вереміївна (†1991) — завідувач та екскурсовод кімнати-музею Тараса Шевченка в місті Знам'янка (19611991), правнучка Тараса Григоровича Шевченка.

Старша сестра Тараса Шевченка — Катерина, вийшла заміж за Красицького Антона Григоровича і перебралася з Кирилівки в Зелену Діброву. І вона, і чоловік померли, залишивши двох дочок — Федору й Марію та синів Якима, Степана і Максима, що осиротів на шостому році життя: наймитував, пас чередуКоли зачитали «волю», було йому тоді сімнадцять. Одружився з біднячкою Христиною Бегебою і помандрував херсонськими степами. Так і опинився на території теперішньої Кіровоградщини. В області живе лише одна з родини Красицьких — Антоніна Вереміївна — правнучка Тараса Григоровича. Це вона разом із своєю мамою — Катериною Максимівною й поклали початок музейній кімнаті. В 1959 році Антоніна Вереміївна подорожувала Україною, вона подорожувала збираючи, матеріали про Шевченка, відвідувала музей Канева та Києва. В старій хаті вона з мамою влаштувала куточок дідуся Тараса: зібрали фотографії, літературу, на почесному місці помістили портрет, поклали «Кобзар»

В 1961 році Знам'янський міськвиконком збудував і передав в довічне користування внучці і правнучці Шевченка трикімнатний будинок. А ті в одній з кімнат обладнали музейну кімнату. З часу заснування і по цей день завідуючою та екскурсоводом на громадянських засадах працює тут Антоніна Вереміївна. В 1964 році кімната була нагороджена Шевченківською ювілейною медаллю на ознаменування 150 — річчя від дня народження поета-революціонера.

За п'ятнадцять перших років цю унікальну шевченківську кімнату відвідало понад 22 тисячі чоловік: піонери, робітники, колгоспники, вчителі, літератори, родичі Т. Г. Шевченка. Згодом будинок потрапив під нову забудову — знесли, а кімнату влаштували в міському Будинку піонерів. Бідкається Антоніна Вереміївна: «Експонатів понад 500, ніде розміщувати — тісно». Але кімната працювала й за таких умов.

У 1991 році, коли померла Антоніна Вереміївна, у Києві було організовано культурно-науковий фонд родини Красицьких, президентом якого стала Людмила Красицька (по Максимові від Дем'яна).

ПосиланняРедагувати