Відкрити головне меню

Олег Борисович Кошелюк (нар. 7 вересня 1969(19690907), Львів, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник та півзахисник. Зараз — тренер ДЮФК «Одеса».

Ф
Олег Кошелюк
Особові дані
Повне ім'я Олег Борисович
Кошелюк
Народження 17 травня 1972(1972-05-17) (47 років)
  Львів, УРСР
Зріст 174 см
Вага 71 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція нападник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Колос» (Павлоград)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1985—1988 СРСР «Шахтар» (Павлоград) 89 (4)
1988 СРСР «Дніпро» (Дніпроп.) 1 (1)
1989—1990 СРСР СКА (Одеса) 85 (15)
1991 СРСР «Чорноморець» (Одеса) 29 (6)
1992—1993 Україна «Чорноморець» (Одеса) 58 (6)
1994 Ізраїль «Бейтар» (Єрусалим) 31 (9)
1994—1995 Ізраїль «Хапоель» (Хайфа) 30 (3)
1995—1996 Ізраїль «Хапоель» (Рішон-ле-Ціон) 29 (3)
1996 Ізраїль «Хапоель» (Бейт-Шеан) 26 (0)
1997 Росія «Торпедо-Лужники» 16 (0)
1997  Росія «Торпедо-Д» (Москва) 2 (4)
1998  Україна «Металург» (Маріуполь) 8 (0)
1999—2001 Росія «Металург» (Красноярськ) 93 (3)
2003 Казахстан «Єсил-Богатир» 11 (1)
2004—2005 Україна «Дніпро» (Черкаси) 50 (1)
2011—2012 Україна «Реал Фарма» 8 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1991 СРСР СРСР U-21 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравцяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Олег Кошелюк народився 7 вересня 1969 року у Львові. Футболом почав займатися з другого класу ЗОШ. Брав участь у змаганнях Шкіряний м'яч. Спочатку пішов до ДЮСШ м. Павлоград. Перші тренери — Г.Кумченко та М.Гаріфулін. А згодом почав тренуватися в спецкласі при головній команді міста, «Колосі»[1][2].

Початок кар'єриРедагувати

В 1985 році, в 15-річному віці, дебютував у складі головної команди «Колоса», який в той час виступав у Другій лізі СРСР. В своєму дебютному сезоні молодий гравець зіграв 17 матчів. У 1986 році команда змінила назву на «Шахтар», а Олег продовжив виступати в павлоградській команді, кольори якої Кошелюк захищав до 1988 року. За цей час у чемпіонатах СРСР зіграв 89 матчів та відзначився 4-ма голами, ще 1 матч за павлоградських гірників зіграв у кубку СРСР. У 1988 році перейшов до складу дніпропетровського «Дніпра», який на той час виступав у вищій лізі радянського чемпіонату. У футболці дніпропетровського клубу дебютував 11 червня 1988 року в переможному (1:0) домашньому матчі 4-го туру групи Г кубку Федерації футболу СРСР проти харківського «Металіста». Кошелюк вийшов на поле на 46-ій хвилині, замінивши Андрія Сідельнікова[3]. А вже 16 червня 1988 року зіграв свій другий матч у футболці дніпрян, також у кубку Федерації футболу СРСР, цього разу проти одеського «Чорноморця», в якому команди розійшлися миром, 2:2. Олег вийшов на поле лише на 90-ій хвилині, замінивши одного з авторів забитого м'яча в тому поєдинку, Василя Сторчака[4]. 20 липня 1988 року знову вийшов на поле в футболці дніпрян, цього разу в переможному (2:0) виїзному поєдинку 1/16 фіналу кубку СРСР проти «Шинника». Кошелюк вийшов на поле на 46-ій хвилині, замінивши Петра Нейштетера[5]. Свій перший та єдиний матч у вищій лізі чемпіонату СРСР зіграв 14 листопада 1988 року в переможному для дніпропетровців (4:3) домашньому поєдинку 29-го туру чемпіонату проти «Динамо» (Мінськ). Олег вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь поєдинок, а на 24-ій хвилині відзначився голом[6]. Також в 1988 році відзначився 3-ма голами за «Дніпро» в першості дублерів.

Одеський періодРедагувати

1989 року Олег Кошелюк мав відслужити у збройних силах СРСР, але оскільки він займався футболом, том мав змогу відіграти період своєї служби в одній з армійських футбольних команд. Також у цей період футбольні клуби, переважно завдяки неформальним каналам впливу, могли сприяти звільненню футболістів від військової служби, але дніпропетровці, маючи такі можливості, вирішили не застосовувати їх до Кошелюка. Чисто з формальної точки зору Олег мав пройти військову службу в київському СКА, однак Олег пішов на хитрість. Він виїхав до Одеси, де в місцевому СКА вже проходили та мали пройти військову сужбу його знайомі. Там Кошелюк й пройшов військову службу. Ще однією причиною відслужити саме 1989 року був той факт, що з 1990 року радянські призовники в армії мали відслужити вже 3 роки, а не 2, як було раніше. У футболці одеських армійців у чемпіонаті СРСР відіграв 85 матчів та відзначився 15-ма голами. Про високий рівень тодішнього СКА свідчить той факт, що 6—7 гравців тодішньої каоманди одеських армійців зрештою опинилися в одеському «Чорноморці»[1][2]. Зрештою, цим же шляхом пішов і Олег Кошелюк, в 1991 році він приєднався до одеських моряків. Одесити на той час виступали в вищій лізі радянського чемпіонату. За «Чорноморець» дебютував 3 березня 1991 року в програному (0:1) виїзному матчі 1/4 фіналу кубку СРСР проти «Арарата». Олег вийшов на поле в стартовому складі, а на 63-ій хвилині його замінив Володимир Зінич[7]. У чемпіонатах СРСР за одеситів дебютував 16 березня 1991 року в нічийному (1:1) виїзному поєдинку проти «Паміра» (Душанбе). У тому матчі вийшов на поле на 46-ій хвилині, замінивши Олександра Щербакова[8][1]. Дебютним голом за моряків відзначився 28 квітня 1991 року на 59-ій хвилині переможного (3:0) домашнього матчу 8-го туру вищої ліги чемпіонату СРСР проти запорізького «Металурга». Кошелюк вийшов у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[9]. Загалом той сезон Олег провів досить успішно, відзначився 6-ма голами, виступаючи на позиції під нападником. Того сезону одесити фінішували на 4-му місці, поступившись за показником забитих та пропущених м'ячів московському «Торпедо»[1].

З 1992 року Олег Кошелюк продовжував виступати в складі «Чорноморця», але тепер уже в вищій лізі чемпіонату України. Перший чемпіонат України був вже не такого високого рівня, як радянський, оскільки до вищої ліги, яка складалася з двох підгруп, потрапили колективи з першої та другої ліг радянського чемпіонату[1][2]. У вищій лізі чемпіонату України дебютував 6 березня 1992 року в нічийному (2:2) переможному матчі 1-го туру першої підгрупи вищої ліги чемпіонату України проти львівських «Карпат». Олег вийшов у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[10]. Дебтним голом в чемпіонатах України відзначився 11 вересня 1992 року на 89-ій хвилині переможного (3:2) виїзного матчу 5-го туру вищої ліги чемпіонату України проти запорізького «Металурга». Кошелюк вийшов у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[11]. У футболці одеситів регулярно виступав у єврокубках. Цей період став одним з найуспішнішим в кар'єрі Олега. В 1992 році «Чорноморець» став володарем кубку України, перемігши в фінальному матчі хірківський «Металіст». Крім того, в сезоні 1992/93 років «Чорноморець» став бронзовим призером вищої ліги чемпіонату України. Протягом 4 сезонів, проведених у футболці одеських моряків, Олег Кошелюк у вищих дивізіонах футбольного чемпіонату зіграв 87 матчів та відзначився 12-ма голами, ще 13 матчів (2 голи) зіграв за одеситів у національних кубках.

Ізраїль та РосіяРедагувати

За рік до свого переїзду в Ізраїль Кошелюк мав шанс переїхати до Бельгії. «Чорноморець» та «Стандарт» погодили всі умови трансферу, але перехід зірвався в останній момент, через проблеми з отриманням бельгійської візи[1][2]. Тому Олег ще один сезон відіграв у одеському клубі. 13 жовтня 1993 року в переможному (2:1) домашньому поєдинку 11-го туру вищої ліги чемпіонату України проти дніпропетровського «Дніпра» зіграв свій останній матч за одеситів. Кошелюк вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[12]. По завершенню цього матча відправився в Ізраїль. Там почав виступати в складі єрусалимського «Бейтара», кольори якого захищав у 1994 році. За єрусалимський клуб зіграв 31 матч та відзначився 9-ма голами в національному чемпіонаті. На початку 90-их практично в кожній команді з Ізраїлю було по 2—3 гравці з колишнього Радянського Союзу. В цей час у чемпіонаті грало багато технічно сильних, але слабко фізично готових гравців. Тому в «Бейтарі» Олегу Кошелюку доводилося бути «двигуном команди». В Єрусалимі на той час виступало від 7 до 9 гравців національної збірної Ізраїлю. В сезоні 1994/95 років захищав кольори «Хапоеля» (Хайфи), в складі якого в чемпіонаті Ізраїлю зіграв 30 матчів та відзначився 3-ма голами. В сезоні 1995/96 років виступав у складі «Хапоеля» (Рішон-ле-Ціон), у футболці якого в ізраїльському чемпіонаті зіграв 29 матчів та відзначився 3-ма голами. Сезон 1996/97 років у національному чемпіонаті зіграв 26 матчів у футболці «Хапоеля» (Бейт-Шеан). В 1997 році контракт Олега викупило московське «Торпедо-Лужники».

У московському клубі на той час була значна кількість легіонерів і перед цією командою стояли амбітні завдання[1][2]. «Торпедо» на той час виступало у вищому дивізіоні російського чемпіонату. 9 липня 1997 року Кошелюк дебютував за «Торпедо» в переможному (3:1) домашньому матчі 17-го туру вищої ліги чемпінату Росії проти «Жемчужини» (Сочі). В тому поєдинку Олег замінив Андрія Гашкіна[13]. У складі московського клубу в національному чемпіонаті провів 16 поєдинків, ще 1 матч у кубку Росії та 4 — у єврокубках. Крім того, зіграв 4 матчі (2 голи) за друголіговий фарм-клуб москвичів, «Торпедо-д»[14].

Повернення в Україну та вояж до КрасноярськаРедагувати

Через конфлікт з керівництвом московського клубу Олег перестав потрапляти в заявку на поєдинки. Завдяки знайомству з Ігорем Бєлановим Кошелюк на правах оренди виступав у маріупольському «Металурзі»[1][2]. Проте пробитися до основи Олегу так і не вдалося. 17 березня 1998 року дебютував за маріупольську команду в нічийному (1:1) домашньому матчі 16-го туру чемпіонату України проти криворізького «Кривбасу». Кошелюк вийшов на поле в стартовому складі, але на 46-ій хвилині поєдинку його замінив Володимир Браїла[15]. За час, проведений у Маріуполі, зіграв 8 матчів у вищій лізі чемпіонату України. В цей період виступав під керівництвом відомого українського тренера Миколи Павлова. Крім цього, з 1998 по 1999 роки захищав кольори аматорського одеського клубу «Рибак-Дорожник». Проте оренда в «Металурзі» завершилася, тому Олег повернувся в Москву.

«Торпедо» Кошелюк, як і раніше, був не потрібний, тому його контракт викупила команда першої ліги чемпіонату Росії «Металург» (Красноярськ), яку на той час тренував Іштван Секеч. З металургом Олег підписав 3-річний контракт[1][2]. 4 квітня 1999 року дебютував за красноярську команду в нічийному (1:1) виїзному матчі 2-го туру першої ліги чемпіонату Росії проти читинського «Локомотива». Олег вийшов на поле в стартовому складі, але на 73-ій хвилині був замінений на Романа Кугу[16]. Дебютним голом за красноярців відзначився 1 травня 1999 року на 60-ій хвилині (реалізував пенальті) програного (2:3) домашнього поєдинку 7-го туру першої ліги російського чемпіонату проти тульського «Арсенала». Кошелюк вийшов у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[17]. Протягом свого перебування в «Металурзі» в першій лізі чемпіонату Росії зіграв 93 матчі та відзначився 3-ма голами, ще 3 поєдинки за красноярську команду провів у кубку Росії[18].

Друге повернення в Україну та вояж до КазахстануРедагувати

Після завершення контракту з «Металургом» повернувся в Україну. З 2002 по 2003 року виступав у складі аматорських клубів «Тирас-2500» (Білгород-Дністровський), ІРІК (Одеса) та «Іван» (Одеса).

В 2003 році переїхав до Казахстану, де підписав контракт з клубом «Єсил-Богатир», який на той час виступав у вищому дивізіоні казахського чемпіонату. 15 квітня 2003 року дебютував за «Єсил» у переможному (1:0) виїзному поєдинку 2-го туру казахської Суперліги проти «Атирау». Олег вийшов на поле в стартовому складі, але на 57-ій хвилині був замінений на Фархада Мірсалімбаєва[19]. Першим та єдиним голом у футболці казахського клубу відзначився 23 березня 2003 року на 11-ій хвилині нічийного (1:1) домашнього поєдинку 8-го туру казахської Суперліги проти клубу «Шахтар» (Караганда). Кошелюк вийшов у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[20]. Протягом свого перебування в казахському клубі в національному чемпіонаті зіграв 11 матчів та відзначився 1 голом.

Третє повернення в Україну та завершення професіональної кар'єриРедагувати

В 2004 році, по завершенні контракта з казахським клубом, повернувся в Україну та підписав контракт з представником другої ліги чемпіонату України, ФК «Черкаси» (саме під такою назвою в той час виступав черкаський «Дніпро»). Олег, як у свої найкращі роки, й надалі витупав на позиції під нападником[1][2]. Дебютував за черкащан 28 березня 2004 року в програному (0:2) виїзному матчі 16-го туру групи Б другої ліги чемпіонату України проти сімферопольського «Динамо-ІгроСервіс». Кошелюк вийшов на поле в стартовому складі, а на 85-ій хвилині його замінив В'ячеслав Нужний[21]. Першим та єдиним голом за черкащан відзначився 12 квітня 2005 року на 4-ій хвилиині переможного (6:1) виїзного поєдинку 19-го туру групи В другої ліги чемпіонату проти донецького «Олімпіка». Олег вийшов на поле в стартовому складі, а на 78-ій хвилині його замінив Андрій Драголюк[22]. У черкаській команді провів три неповних сезони, за цей час у другій лізі чемпіонату України зіграв 50 матчів та відзначився 1 голом, ще 4 поєдинки за черкаських дніпрян провів у кубку України. Після цього Олег Борисович вирішив завершити виступи на професіональному рівні.

Після завершення професіональної кар'єри не пішов з футболу, а з 2006 року продовжив виступати за команду «Реал Фарма» з чемпіонату міста Одеси. В своєму дебютному сезоні за аматорський клуб зіграв 21 матч та відзначився 3-ма голами[1][2]. З того часу продовжував виступи за «Реал Фарму» й надалі. В 2006 році став переможцем чемпіонату Одеси з футболу, а в 2007 році — бронзовим призером турніру. В сезоні 2011/12 років одесити дебютували на професіональному рівні. Команда заявилася для участі в групі А другої ліги чемпіонату України. 23 липня 2011 року в програному (1:2) виїзному матчі групи А другої ліги чемпіонату України проти СКАД-Ялпуга Олег Борисович знову повернувся до виступів на професіональному рівні[23]. Загалом у сезоні 2011/12 років Кошелюк 8 разів виходив на поле в футболці клубу в поєдинках групи А другої ліги чемпіонату України. Востаннє у професійній кар'єрі футболіста він виходив на поле 15 травня 2012 року в програному (0:8) виїзному поєдинку національного чемпіонату проти клубу «Енергія» (Нова Каховка). Він вийшов на поле на 83-ій хвилині, замінивши Віталія Старовика[24].

Кар'єра в збірнійРедагувати

У складі молодіжної збірної СРСР дебютував 24 вересня 1991 року на Центральному стадіоні «Динамо» (Москва) в групі 3 молодіжного чемпіонату Європи 1992 проти однолітків з Угорщини. Олег вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь поєдинок. Матч завершився перемогою молодих радянських футболістів з рахунком 2:0[25].

Футбольна діяльністьРедагувати

З липня 2011 року займав посаду адміністратора в клубі «Реал Фарма». З 2012 по 2013 роки працював тренером у клубі ФК «Таїрово». З 2014 року працює тренером ДЮФК «Одеса» [26].

ДосягненняРедагувати

На професіональному рівніРедагувати

На аматорському рівніРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м Олег Кошелюк
  2. а б в г д е ж и к Профіль на сайті rusteam.permian.ru
  3. «Дніпро» (Дніпропетровськ) — «Металіст» (Харків)
  4. «Чорноморець» (Одеса) — «Дніпро» (Дніпропетровськ)
  5. «Шинник» (Ярославль) — «Дніпро» (Дніпропетровськ)
  6. «Дніпро» (Дніпропетровськ) — «Динамо» (Мінськ)
  7. «Арарат» (Єреван) — «Чорноморець» (Одеса)
  8. «Памір» (Душанбе) — «Чорноморець» (Одеса)
  9. «Чорноморець» (Одеса) — «Металург» (Запоріжжя)
  10. «Чорноморець» (Одеса) — «Карпати» (Львів)
  11. «Металург» (Запоріжжя) — «Чорноморець» (Одеса)
  12. «Чорноморець» (Одеса) — «Дніпро» (Дніпропетровськ)
  13. «Торпедо-Лужники» (Москва) — «Жемчужина» (Сочі)
  14. Профіль гравця на сайті russtrikers.ru
  15. «Металург» (Маріуполь) — «Кривбас» (Кривий Ріг)
  16. «Локомотив» (Чита) — «Металург» (Красноярськ)
  17. «Металург» (Красноярськ) — «Арсенал» (Тула)
  18. Профіль гравця на сайті sportbox.ru
  19. «Атирау» (Атирау) — «Єсил-Богатир» (Петропавловськ)
  20. «Єсил-Богатир» (Петропавловськ) — «Шахтар» (Караганда)
  21. «Динамо-ІгроСервіс» (Сімферополь) — «Черкаси» (Черкаси)
  22. «Олімпік» (Донецьк) — «Дніпро» (Черкаси)
  23. «СКАД-Ялпуг» (Южне) — «Реал Фарма» (Южне)
  24. «Енергія» (Нова Каховка) — «Реал Фарма» (Южне)
  25. СРСР (молодіжна) — Угорщина (молодіжна)
  26. Профіль на сайті ФК «Одеса»

ПосиланняРедагувати