Коукал смугастохвостий
| Коукал смугастохвостий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Смугастохвостий коукал (Квінсленд, Австралія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Centropus phasianinus (Latham, 1801) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus phasianinus Latham, 1801 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коука́л смугастохвостий[2] (Centropus phasianinus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Австралазії[3].
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 50-79 см, вразховуючи хвіст довжиною 31-36 см, розмах крил 51-56 см, самці важать 198-364 г, самиці 252-520 г. У представників номінативного підвиду під час сезону розмсноженя голова, шия, груди і живіт чорні, пера на них мають світлі стрижні. Крила строкаті, переважно каштанові, поцятковані рудими, чорними, коричневими і кремовими смужками і плямками. Хвіст чорнуватий, центральні стернові пера строкаті, поцятковані коричневими і кремовими смужками. Під час негніздового періоду голова і нижня частина тіла набувають каштанового забарвлення, світлі стрижні пер стають більш помітними. Під час сезону розмноження у самців райдужки яскраво-червоні, у самиць яскраво-червоні або оранжево-червоні. Під час негніздового періоду у самців райдужки червоні або карі, у самиць білуваті або сірувато-карі.
Підвиди ред.
Виділяють шість підвидів:[4]
- C. p. mui Mason, IJ & McKean, 1984[5] — острів Тимор;
- C. p. propinquus Mayr, 1937 — північ Нової Гвінеї (від річки Мамберамо до затоки Астролябія;
- C. p. nigricans (Salvadori, 1876) — південний схід Нової Гвінеї і острови Д'Антркасто;
- C. p. thierfelderi Stresemann, 1927 — південь Нової Гвінеї (Транс-Флай[en]), острови Торресової протоки;
- C. p. melanurus Gould, 1847 — північна і північно-західна Австралія (від півночі Західної Австралії до півострова Кейп-Йорк);
- C. p. phasianinus (Latham, 1801) — східна Австралія (від річки Бердекін на південь до північного сходу Нового Південного Уельсу).
Молуцький коукал раніше вважався підвидом смугастохвостого коукала, однак був визнаний окремим видом.
Поширення і екологія ред.
Смугастохвості коукали мешкають в Індонезії, Папуа Новій Гвінеї, Австралії та на Східному Тиморі. Вони живуть на луках і болотах, в рідколіссях з високотравним підліском, в саванах, в заростях на берегах річок і озер та на планціях цукрової тростини. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1800 м над рівнем моря. Живляться комахами, павуками, скропіонами, равликами, крабами, жабками, дрібними ящірками і зміями, яйцями, дрібними птахами і ссавцями, насінням. Ведуть переважно наземний спосіб життя, шукають їжу на землі, досить швидко бігають. Є найбільш активними на світанку, ввечері та після доща.
Смугастохвості коукали є моногамними птахами, утворюють тривалі пари. Вони є територіальними, пара птахів займає територію в середньому 6 га. В Австралії сезон розмноження триває з вересня по травень. Гніздо куполоподібне з бічним входом, діаметром 46 см ззовні і 20 см всередині, встелюється листям і рослинними волокнами, розміщується в густих заростях, на висоті від 0,5 до 1,6 м над землею. На Новій Гвінеї кладка зазвичай складається з 2, в Австралії з 3-4 білих, овальної форми яєць, розміром 38×29 мм[6]. Інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покидають гніздо через 10-15 днів після вилуплення. За сезон може вилупитися кілька виводків[7].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Centropus phasianinus. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 20 червня 2022.
- ↑ Mason, I. J.; McKean, J. L.; Dudzinski, M. L. (1984). Geographical variation in the Pheasant Coucal Centropus phasianinus (Latham) and a description of a new subspecies from Timor. Emu. 84: 1—15. doi:10.1071/MU9840001.
- ↑ Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 260. ISBN 0-646-42798-9.
- ↑ Maurer, Golo (2008). Who Cares? Males Provide Most Parental Care in a Monogamous Nesting Cuckoo. Ethology. 114 (6): 540—547. doi:10.1111/j.1439-0310.2008.01498.x.
Джерела ред.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |