Коукал рудокрилий

вид птахів
Коукал рудокрилий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Коукал (Centropus)
Вид: Коукал рудокрилий
Centropus sinensis
(Stephens, 1815)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Polophilus sinensis Stephens, 1815
Посилання
Вікісховище: Centropus sinensis
Віківиди: Centropus sinensis
EOL: 1047956
ITIS: 554758
МСОП: 22684229
NCBI: 57402

Коука́л рудокрилий[2] (Centropus sinensis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії[3][4].

Опис

ред.
 
Рудокрилий коукал
 
Рудокрилий коукал
 
Рудокрилий коукал
 
Рудокрилий коукал
 
Молодий рудокрилий коукал

Довжина птаха становить 47-56 см, вага 236-268 г. Самиці є дещо більшими за самців. Голова, шия, нижня частина тіла і довгий, широкий хвіст чорні, спина і крила контрастно яскраво-каштанові. Щоки, тім'я і груди мають фіолетовий відблиск, хвіст має зеленуватий відблиск. Райдужки червонувато-карі, дзьоб міцний, вигнутий, чорний, лапи міцні, чорні. Як і у інших представників роду Коукал (Centropus), кіготь на задньому пільці є прямий і видовжений[5][6].

У молодих птахів голова тьмяно-чорнувато-сіра, окрема пера на ній буруваті, на потилиці білуваті смуги, спина рудувато-бура, на хвості світло-коричневі смуги, крила також смугасті. Нижня частина тіла темно-коричнева, поцяткована білуватими смугами, окрема пера на ній мають жовтуваті стрижні. Райдужки сірі або карі, дзьоб знизу світло-сірий. Наприкінці першого року життя рудокрилі коукали линяють, набуваючи дорослого забарвлення без смуг, лише крила ще деякий час залишаються смугастими[7].

Представники окремих підвидів дещо різняться за забарвленням і розмірами. У представників підвиду C. s. parroti верхня частина спини чорна, у молодих представників цього підвиду смуги на крилах відсутні. Представники підвиду C. s. intermedius вирізняються меншими розмірами. У представників підвиду C. s. bubutus крила блідо-руді. У представників підвиду C. s. anonymus крила коротші і темніші, ніж у представників підвиду C. s. bubutus. Представники підвиду C. s. kangeangensis мають темну і світлу морфу[8][9].

У рудокрилих коукалів були зафіксовані випадки лейкізму[10].

Підвиди

ред.

Виділяють шість підвидів:[11]

Андаманський коукал раніше вважався підвидом рудокрилого коукала, однак був визнаний окремим видом.

Поширення і екологія

ред.

Рудокрилі коукали мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, Китаї, М'янмі, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї, на Філіппінах і Шрі-Ланці. Вони живуть на узліссях вологих і сухих тропічних лісів, в рідколіссях і чагарникових заростях, на луках і плантаціях, на берегах річок і озер, в мангрових лісах, на рисових полях, в парках і садах. Уникають густих тропічних лісів. Зустрічаються парами, переважно на висоті до 1200 м над рівнем моря.

Поведінка

ред.

Рудокрилі коукали є найбільш активними на світанку і ввечері. Вони живляться комахами, зокрема кониками, тарганами, богомолами, жуками та їх личинками, мурахами, бабками і гусінню, іншими безхребетними, зокрема багатоніжками, павуками, скорпіонами, крабами, дощовими черв'яками і равликами, а також пташиними яйцями, земноводними, дрібними плазунами, ссавцями, птахами, падлом, насінням і плодами[12]. Рудокрилі коукали ведуть переважно наземний спосіб життя, переслідуючи здобич пішки, шукаючи її в землі, мулі, під камінням або в чагарниках. Їх можна також побачити на вершинах дерев, куди вони забираються в пошуках плодів і яєць. Рудокрилі коукали полюбляють навколопліддя стиглих плодів олійної пальми, через що вважаються шкідниками[13].

Початок сезону розмноження в Південній Індії припадає на завершення сезону дощів, на решті ареалу він триває переважно з червня по вересень. Рудокрилі коукали є моногамними птахами, площа гніздової території у пари цих птахів становить від 0,9 до 7,2 га[14]. Самці залицяються до самиць, приносячи їх харчові подарунки, самиці приймають їх, опускаючи крила і хвіст. Гніздо глибоке, має куполоподібну форму, розміщується серед ліан або бамбукових заростей, на висоті до 6 м над землею[15]. В кладці від 2 до 5 білих яєць, розміром 36×28 мм і вагою 14,8 г. Інкубаційний період триває 15-16 днів, пташенята покидають гніздо через 18-22 дні після вилуплення. І самці, і самиці насиджують кладку і доглядають за пташенятами.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Centropus sinensis. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 20 червня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
  4. Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions.
  5. Shelford, R (1900). On the pterylosis of the embryos and nestlings of Centropus sinensis. Ibis. 6: 654—667. doi:10.1111/j.1474-919x.1900.tb00763.x.
  6. Hindwood, KA (1942). Nestling Coucal (PDF). The Emu. 42 (1): 52. doi:10.1071/MU942050c. Архів оригіналу (PDF) за 22 серпня 2016. Процитовано 16 грудня 2021.
  7. Hindwood, KA (1942). Nestling Coucal (PDF). The Emu. 42 (1): 52. doi:10.1071/MU942050c. Архів оригіналу (PDF) за 22 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2022.
  8. Ali, S; SD Ripley (1981). Handbook of the birds of India and Pakistan. Volume 3 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 240—244.
  9. Abdulali, Humayun (1956). Some notes on the plumages of Centropus sinensis (Stephens). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 54 (1): 183—185.
  10. Ghosal, DK; Ghose, RK (1990). Partial albinism in a specimen of the Crow-Pheasant Centropus sinensis sinensis (Stephens). Records Zool. Survey India. 87: 337.
  11. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 22 червня 2022.
  12. Natarajan, V (1993). Food and feeding habits of the Southern Crow-Pheasant Centropus sinensis parroti Stresemann (Aves : Cuculidae) at Pt. Calimere, Tamil Nadu. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 90 (1): 11—16.
  13. Dhileepan K (1989). Investigations on avian pests of oil palm, Elaeis guineensis Jacq. in India. Tropical Pest Management. 35 (3): 273—277. doi:10.1080/09670878909371379.
  14. Natarajan, V. (1997). Breeding biology of the Southern Crow-Pheasant Centropus sinensis parroti Stresemann (Aves: Cuculidae) at Point Calimere, Tamil Nadu. Journal of the Bombay Natural History Society. 94 (1): 56—64.
  15. Dhindsa, Manjit Singh; Toor, HS (1981). Some observations on the nest of the Common Crow-Pheasant, Centropus sinensis (Stephens). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 78 (3): 600—602.

Джерела

ред.
  • Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.