Костянтин Олександру Розетті (рум. Constantin Alexandru Rosetti; 2 червня 1816(18160602), Бухарест8 квітня 1885, там же) — румунський поет і патріот.

Костянтин Розетті
Народився2 червня 1816(1816-06-02)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бухарест, Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер8 квітня 1885(1885-04-08)[1] (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бухарест, Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Беллу Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, журналіст, політик, актор, офіцер, другий лейтенант, поліціянт, перекладач, типограф, бізнесмен Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materSaint Sava Colleged[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моврумунська[1] і англійська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладNational Theatre Bucharest "Ion Luca Caragiale"d[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен Палати депутатів Румунії[d], член Сенату Румунії[d], прем'єр-міністр Румунії[d], Minister of Internal Affairsd, President of the Chamber of Deputies of Romaniad, President of the Chamber of Deputies of Romaniad і President of the Chamber of Deputies of Romaniad Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціональна ліберальна партія (Румунія)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоCount Alexandru Rusetd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиElena Obedeanud[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зМарія Розеттіd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиВінтіле Розеттіd і Mircea C. A. Rosettid Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Служив в армії, потім заснував в Бухаресті книжкову торгівлю. Його переклади ознайомили румунське суспільство з творами Байрона, Вольтера, Ламартина й ін.

Під час революції в дунайських князівствах 1848 був членом революційного комітету та піддався арешту, але вже через день був звільнений народом; був начальником поліції в Бухаресті, потім секретарем тимчасового уряду та, нарешті, директором в міністерстві внутрішніх справ. У цей же час видавав демократичну газету. Коли вибухнула реакція, втік до Парижу, де діяв у пресі в інтересах своєї партії. Повернувшись на Батьківщину, був недовго міністром народної освіти. Як член палати та редактора газети «Romanul» сміливо обстоював ліберальні принципи.

У 1866, після повалення князя Александра Кузи та до оголошення нової конституції, знову займав пост міністра народної освіти.

З 1877 був президентом палати депутатів, а в 1881-1882 — міністром внутрішніх справ.

Література

ред.
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д https://dspace.bcucluj.ro/jspui/bitstream/123456789/48506/1/BCUCLUJ_FP_451372_1939_006_012.pdf
  3. а б Pas L. v. Genealogics — 2003.