Костюринський провулок
Костюринський провулок — провулок в Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Вірменського провулку до Кооперативної вулиці. Рух односторонній.
| Костюринський провулок Харків | |
|---|---|
 Костюринський провулок увечері | |
| Місцевість | Центр, Поділ |
| Район | Основ'янський |
| Назва на честь | С. К. Костюрина |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 130 м |
| Координати початку | 49°59′18″ пн. ш. 36°14′00″ сх. д. / 49.988472° пн. ш. 36.233472° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′14″ пн. ш. 36°14′03″ сх. д. / 49.987361° пн. ш. 36.234167° сх. д. |
| поштові індекси | 61003 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Історичний музей», «Майдан Конституції» |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 6 |
| Архітектурні пам'ятки | № 1 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r1746233 |
| Мапа | |
 | |
 Костюринський провулок у Вікісховищі | |
Історія і назва ред.
Виникнення Костюринського провулку пов'язане з торговельною діяльністю мешканців Подолу, який почав забудовуватись при самому початку виникнення Харкова. З кінця XVII століття тут почали виникати вулиці, що їх ми знаємо під назвами Кооперативна, Плетнівський, Подільський провулки та ін.
Костюринський провулок завдячує своєю назвою Сергію Кіндратовичу Костюріну. С. Костюрин (нар. 1811) — харківський купець 2-ї гільдії, гласний Харківської міської думи в 1847—1849 роках, з 1853-го по 1868-й був харківським міським головою — його обирали на два трирічних терміна. Був відомий благодійницькою діяльністю, мав почесні звання й нагороди. В 1870 році, по смерті С. Костюрина, безіменний до того провулок, у якому він жив, харків'яни назвали його іменем[1][2].
У 1936—1953 роках Костюринський провулок носив ім'я Жана Жореса[3], французького політичного діяча, історика, філософа, теоретика соціалізму.
Будинки ред.
.jpg)
Майже всі будинки в Костюринському провулку зведені не пізніше початку XX століття. Єдина новобудова — будинок № 2. Власниками більшості будинків були купці й члени їхніх сімей.
- Будинок № 1 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 333. Початок XX століття, архітектор невідомий. Колишнє Шведське консульство. Купець Адольф Мюнх з 1908 року був шведським консулом у Харкові, і в цьому будинку розміщувалися його квартира й консульство. Нині в будинку розташована стоматологічна клініка.
- Будинок № 2 — ТРЦ «Palladium» з кінотеатром Palladium Cinema[4], відкритий у 2012 році. «Palladium» побудований на місці двоповерхового будинку, який входив у перелік пам'яток історії Харкова. У знесеному будинку колись містилися Харківський міський комітет РСД-РП(б) і редакція газети «Донецький пролетарій».
Примітки ред.
- ↑ Инна Можейко. Переулок Костюринский. Сто шагов в прошлое. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Андрей Парамонов. Откуда родом. Энциклопедия фамилий. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Харьков транспортный. Костюринский переулок
- ↑ Харьков-Инфо. Кинотеатр «Palladium Cinema»
Джерела ред.
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Улицы и площади Харькова. Переулок Костюринский
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Улицы и переулки Подола. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- Т. В. Тихомирова. Харьковский Подол. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- Домофото. Список зданий, Харьков, Костюринский переулок. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 3 грудня 2021.