Костел святої Дороти
Костел святої Дороти (сьогодні — церква Покрови Пресвятої Богородиці) — розташований у селі Тулиголове Львівської області.
| костел Святої Дороти | |
|---|---|
 | |
| 49°35′52″ пн. ш. 23°38′27″ сх. д. / 49.59778° пн. ш. 23.64083° сх. д.Координати: 49°35′52″ пн. ш. 23°38′27″ сх. д. / 49.59778° пн. ш. 23.64083° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, село Тулиголове, Львівська область |
| Засновник | Станіслав Коритко |
| Початок будівництва | 1599 |
| Кінець будівництва | 1605 |
| Належність | Православна та греко-католицька церкви |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | 81572, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Тулиголове |
  Костел святої Дороти (Львівська область) | |
 | |
 Костел святої Дороти у Вікісховищі | |
Історія ред.
Костел святої Дороти збудовано в 1600 році стараннями тодішнього власника села Тулиголови Станіслава Коритка. У зв'язку з розбудовою села і збільшенням числа парафіян Станіслав Коритко вирішив збудувати великий мурований костел, який після добудов XIX–XX століть стоїть і нині. Будували костел, імовірно, з 1599 по 1605 роки, однак правили меси в ньому вже з 1600 року, який і вважається датою побудови храму.
Спочатку парафія відносилася до Городоцького деканату Львівської дієцезії, потім Перемишльської дієцезії. По мірі виникнення нових деканатів її передавали Комарнівському, Дрогобицькому, а з 1912 року — Рудківському деканатам. Парафіяльний округ в Тулиголовах не змінювався від 1875 року до початку ХХ століття, і до нього тоді належали: Тулиголови, Чайковичі, Голодівка (нині — Задністряни), Ясенів, Конюшки Королівські, Конюшки Тулиголівські, Круковець, Малпа (нині — Малинів), Нова Вєсь (Нове Село), Острів Погорецький (нині — Новий Острів), Подільці, Погірці та Сусолів.[1]
Перша згадка ред.
Найдавніші доступні описи костелу в Тулиголовах є в протоколах візиту єпископа Яна Скарбка в 1717 і 1721 роках. В описі зазначено, що будівля була занедбаною і потребувала ремонту. В 1741 році в протоколі візиту архієпископа Миколая Вижицького є свідчення про ремонт даху; очевидно, це був кінець ремонтних робіт, позаяк зазначено, що костел є в доброму стані.[1]
Опис ред.
Костел є мурованою під двосхилим дахом однонавною будівлею. Має розміри 44м довжини, 12м ширини та 15м висоти. Вміщає 1500 осіб.
З північного боку біля стіни храму є крипта Бонавентури Войни 1811 року в формі кам’яного саркофагу на якій є напис латиною: BONAVENTURAE WOYNA | VIRTUTE INGENIO MORIBUS | PATRIAE CONCIVIBUS | CARO | VIRO PROBO CIVI OPTIMO | MAESTISSIMI AMICI | POSUERUNT – зі східного боку, NATO DIE XIII [IU]LII MDCCLVIII | MORTUO XIV [AU]GUSTI, MDCCCXI – з півдня, та на польській мові: GDY LUDZKOŚĆ NAD CISNĄCYM TWOYE ZWŁOKI GŁAZEM | PŁACZE STRATY TYLU CNÓT POŁĄCZONYCH RAZEM | NIE POGARDŹ CIENIU DROGI TYM POMNIKIEM SKROMNYM | NIECH ŻALU TWYCH PRZYJACIÓŁ UDZIELI POTOMNYM – з західного боку. . Всередині доволі просторий, має аркоподібний звід, вікна розміщені високо, також арочної форми.[1]
У першій чверті XVIII століття святиня мала дві каплиці, п'ять вівтарів та потребувала ремонту, що і відбулось у наступні два десятиліття. Втім, вже 1762 року, коли в костелі знаходилось аж 7 вівтарів, він знову вимагав відновлення. Проте така реставрація була занотована лише 1794 року. Відомо також, що о. Себастіан Пжиліцький, який був настоятелем парафії у 1794-1824 роках, добудував до храму так звані «хори», над якими було розміщено дзвони.[2]
Реставрації ред.
Найдавніші доступні описи костелу в Тулиголовах є в протоколах візиту єпископа Яна Скарбка в 1717 і 1721 роках. В описі зазначено, що будівля була занедбаною і потребувала ремонту.
В 1741 році в протоколі візиту архієпископа Миколая Вижицького є свідчення про ремонт даху; очевидно, це був кінець ремонтних робіт, позаяк зазначено, що костел є в доброму стані. Старий вівтар був замінений новим, офірованим власниками маєтку. Бічних вівтарів далі було 4 — вони були посвячені св.Дороті та Благовіщенню Матері Божої. За даними візиту 1762 року декана Станіслава Раймунда Єзєрського, в костелі було 7 вівтарів і він знову потребував ремонту. За даними 1767р., в головному вівтарі був чудотворний образ Страдальної Матері Божої. Розп'яття Ісуса Христа було вміщене до одного з бічних вівтарів. В протоколі зазначений ще один вівтар, присвячений Ісусу Христу, та вівтар святого Тадеуша поруч з головним вівтарем. В акті візиту архієпископа Вацлава Єроніма Сераковського 1774 року є більш детальний опис вівтарів. Вівтар Розп'ятого Христа був ліворуч головного вівтаря, справа вівтар св.Тадеуша, а вівтарі св.Дороти та Благовіщення були мальовані фресками на стінах. У дзвіниці було 4 дзвони, а серед предметів — набагато менше, ніж у попередньому описі. 1794 року зазначено, що костел був дещо оновлений.
В часи незалежності України проведено заміну покрівлі, відреставровано та помальовано муровану огорожу храму (2006 рік), встановлено нові світильники (2006 рік) та новий дзвін (2007 рік, офірований Черняком Романом з Єкатеринбурга, сином парафіянина Черняка Данила, виготовлений на заводі в Первоуральську), придбано обладнання для мінімізації вмісту вологи в стінах храму, замінено електропроводку (2012) та проведено ремонт нижньої частини внутрішніх стін (2013).[1]
Розташування ред.
Знайти костел Святої Дороти зовсім нескладно, розташована пам'ятка у центрі села біля перехрестя двох головних вулиць[3].
Сучасний стан ред.
.JPG)
У новітній час з 1990 року в церкві почергово відправляють служби громади греко-католиків та православних Київського патріархату. Правлять у храмі отець Олег Крук (з 1991 року — УГКЦ) та отець Богдан Кравець (ПЦУ). Питання утримання та ремонту храму вирішують спільно церковні комітети обох конфесій.
70 років українська громада відправляє духовні потреби в церкві Покрови Пресвятої Богородиці
Примітки ред.
- ↑ а б в г Степан Шніцар. Facebook (укр.). Процитовано 3 листопада 2021.
- ↑ ТУЛИГОЛОВЕ. Колишній костел св. Дороти (1599 - 1605). Львівська обл., Львівський р-н (Городоцький р-н) | Костели і каплиці України. rkc.in.ua. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
- ↑ Костел Святої Дороти, с. Тулиголове (1599-1605 рр..). Твоя Львівщина (укр.). 26 грудня 2019. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.