Костар малий
| Костар малий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Eophona migratoria Hartert, 1903 | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Coccothraustes migratorius (Hartert, 1903) | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Коста́р малий[2] (Eophona migratoria) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в Східній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 18-20 см. У самців верхня частина тіла сірувато-коричнева, нижня частина тіла білувата, боки рудуваті. голова синювато-чорна, крила чорні з бідими плямами. Дзьоб великий, міцний, жовтий, на кінці чорнуватий. Самиці мають тьмяніше забарвлення, голова у них сірувато-коричнева, білі плями на крилах менші.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- E. m. migratoria Hartert, E, 1903 — Манчжурія, Корея, Далекий Схід Росії;
- E. m. sowerbyi Riley, 1915 — Центральний Китай.
Поширення і екологія ред.
Малі костарі мешкають на Далекому Сході Росії, в Маньчжурії, на Корейському півострові, в Північному і Центральному Китаї. Взимку північні популяції мігрують на південь, на Тайвань, до південного Китаю і північного Індокитаю, в невеликій кількості до Японії на південь від центрального Хонсю. Також в Японії були зафіксовані випадки гніздування малих костарів у префектурах Кумамото і Сімане. Малі костарі живуть у хвойних, широколистяних і мішаних лісах, в бамбукових і чагарникових заростях, на полях, в парках і садах.
Поведінка ред.
В негніздовий період малі костарі зустрічаються у невеликих зграйках. Живляться насінням, плодами, ягодами і комахами. Сезон розмноження триває з травня по липень. В кладці 4 блакитнуватих яйця, поцяткованих коричневими плямками. Насиджує лише самиця. Інкубаційний період триває 12-13 днів. Пташенята покидають гніздо через 12-14 днів після вилуплення, а стають повністю самостійними ще через 2-3 тижні.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Eophona migratoria. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Finches, euphonias. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 03 січня 2022.
Джерела ред.
- Finches and Sparrows by Peter Clement. Princeton University Press (1999). ISBN 978-0691048789.
Посилання ред.
- Images at ADW [Архівовано 25 липня 2008 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |