Корнілов Павло Денисович

Павло Денисович Корнілов (29 травня (11 червня) 1912, с. Амур — 22 липня 1946, Москва) — радянський футболіст, нападник. Перший футболіст, що виступав за київське «Динамо» та московський «Спартак». Володів високими швидкісними якостями, стрімким стартовим ривком, потужним ударом. Стрункий, широкоплечий, фізично сильний, вмів тримати в напрузі захист суперників, діяв просто, але ефективно.

Ф
Павло Корнілов
Особисті дані
Повне ім'я Павло Денисович Корнілов
Народження 29 травня (11 червня) 1912(1912-06-11)
  с. Амур
Смерть 22 липня 1946(1946-07-22) (34 роки)
  Москва, СРСР
Зріст 180 см
Вага 80 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Позиція Нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1929—1931 СРСР «з-д ім. Ворошилова» ? (?)
1932—1937 СРСР «Динамо» (Дніпропетровськ) ? (?)
1937 СРСР «Динамо» (Одеса) ? (?)
1938 СРСР «Динамо» (Київ) 11 (7)
1938—1941 СРСР «Спартак» (Москва) 64 (38)
1941—1943 СРСР «Зеніт» (Москва) ? (?)
1945 СРСР «Харчовик» (Одеса) 10 (1)
1946 СРСР «Динамо» (Кишинів) ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

БіографіяРедагувати

Народився 29 травня (11 червня) 1912 року в селищі Амур (зараз — територія Дніпра) Катеринославської губернії.

Почав грати в 1927 році в Дніпропетровську в юнацькій команді, а з 1929 року в команді заводу ім. К. Е. Ворошилова.

З 1932 року грав за дніпропетровське «Динамо», в складі якого в ході першості СРСР 1937 року оформив два гостьових хет-трики (Харків, Одеса), що до сих пір є неперевершеним показником для дніпропетровських футболістів.

У 19371938 році потроху пограв за київське та одеське «Динамо», після чого нападника помітив московський «Спортак», куди Корнілов перейшов у вересні 1938 року і в двох сезонах поспіль допомагав клубу виграти чемпіонат країни, а також одного разу кубок. У Москві «паву», як називали Корнілова в команді, просто обожнювали. Його фірмовий гол: кинути м'яч собі на хід (або отримати довгий пас в порожню зону), на швидкості обігнати захисників, оббігти вискочившого на зустріч воротаря, і закотити м'яч у порожні ворота. Після чого підійти до приголомшеного голкіпера, сплюнути поруч з ним і вимовити одне слово з сильним українським акцентом: «Кури»[1].

У вищій лізі чемпіонату СРСР з урахуванням незакінченого першості 1941 провів 75 матчів і забив 45 м'ячів.

Під час війни тренувався разом з московськими «Спартаком» та «Зенітом», а також протягом 1943–1944 року тренував «Дзержинець» (Нижній Тагіл).

Після війни виступав за нижчолігові «Харчовик» (Одеса) та «Динамо» (Кишинів).

Передчасно помер 22 липня 1946 року в Москві, від наслідків важкої травми голови, отриманої поза футбольним полем.

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

За матеріалами книги Дмитра Москаленко «Історія футболу в Дніпропетровську. Від «Алькора» до «Дніпра».

ПосиланняРедагувати