Відкрити головне меню

Корнеліс де Вос (нід. Cornelis de Vos; 1584, Гюлст — 1651, Антверпен) — художник з Південних Нідерландів доби бароко.

Корнеліс де Вос
нід. Cornelis de Vos
Корнеліс де Вос, офорт ван Дейка
При народженні нід. Cornelis de Vos
Народження 1584(1584)
Гюлст, Зеландія, Нідерланди, Нідерланди
Смерть 9 травня 1651(1651-05-09)
  Антверпен
Національність фламандець
Громадянство Південні (Іспанські) Нідерланди
Жанр побутовий жанр, портрет, релігійна і алегорична композиція
Навчання учень Девіда Реміуса, антверпенська майстерня П. П. Рубенса
Діяльність художник
Напрямок фламандське бароко
Роки творчості 1599—1650
Вплив Пітер Пауль Рубенс
Член Антверпенська гільдія святого Луки[d]
Твори релігійна і алегорична композиція, побутовий жанр, портрет

Корнеліс де Вос у Вікісховищі?

Зміст

Життєпис, ранні рокиРедагувати

Народився в містечку Гюлст. В родині батьків було чотири сина і одна донька. Про ранні роки художника відомостей практично не збережено. 1596 року батьки перебрались на житло до міста Антверпен. Батько пристроїв трьох власних синів, Пауля, Яна і 15-річного Корнеліса, в крамнцю і майстерню майстра золотильщика Девіда Реміуса (1559—1616). За планом батька, Корнеліс мав стати комерсантом з продажу картин і декоративних творів. Другорядним художником-декоратором був і сам Девід Реміус, художні здібності котрого у Амстердамі (де було чимало обдарованих художників) оцінювали низько. У Корнеліса виявились художні здібності і той почав опановувати технологію олійного живопису.

1608 року його рахували як вільного художника. Лише через одинадцять років він стане деканом гільдії св. Луки. За цей період від виробився у непоганого знавця олійного живопису з мінімумом знань барокового художника. Але мав точну руку, твердий малюнок і робив досить схожі портрети.

Співпраця з майстернею РубенсаРедагувати

Художній центр Антверпена розділився на дві філії — один залишався у гільдії св. Луки, другий сфомувався у майстерні Рубенса, коли той оселився у місті, отримавши право від іспанських ерцгерцогів бути придворним художником при проживанні у Антверпені.

Найкращих художніх митців мимоволі акумулювала саме майстерня Рубенса, позаяк керівник майстерні мав знання античності і сучасного мистецтва, а також виробився у авторитетного носія стиля бароко. В художньому житті Фландрії давно розпочався відхід від стиля пізнього маньєризма. Якісні зміни на панівну барокову стилістику відбулися саме за початком праці в Антверпені П. П. Рубенса. Через його майстерню пішла більшість важливих замовлень, що розглядались як державні завдання.

Хворобливий, але талановитий Рубенс, просто не встигав виконувати замови. У нагоді стало створення великої майстерні, куди потрапила більшість обдарованих митців, котрі працювала тоді у Антверпені. Серед них були художники-анімалісти, майстри перспективи і архітектури, портретисти, майстри натюрмортів. До їх кола потрапив і Корнеліс де Вос.

Недостатньо освічений, Корнеліс де Вос почав навчатися на практиці. Він настільки призвичаївся працювати в стилістиці керівника майстерні, що його твори було легко приймати за твори П. П. Рубенса. Часто у власних творах він імітував і стиль, і композиції Рубенса, роблячи лише власні інтерпретації чужих робіт і міняючи деталі. Для продукції майстерні П. П. Рубенса це було непогано, особливо при створенні численних декоративних творів на тимчасових тріумфальних арках чи декоративно-міфологічних картин. Рубенс обмежувався створенням ескізів, виконання готових творів перекладалося на Франса Снейдерса (майстра натюрмортів), Антоніса ван Дейка (портретиста більш майстерного за самого Рубенса), художників Абрахама Діпенбека (1596—1675) і Корнеліса де Воса, художня манера котрих була надзвичайно близька до манери самого Рубенса пізнього періоду творчості…

 
Корнеліс де Вос. Декоративна композиція «Аполлон і Дафна»

Пишна силістика творів Рубенса не підходила до низки сюжетів первісного християнства, котрі створював Корнеліс де Вос. Так, донька фараона не могла носити коштовний одяг фламандської пані, а бідняк, що не мав грошей на посаг трьох власних доньок (в атласних сукнях і коштовному мереживі), не мешкав в палацовому приміщені. Менше невідповідностей було лише в релігійних образах Корнеліса де Воса, котрі вн подавав по театральному пишно, але з побутових позицій і з реалістичними деталями.

Помітно невдалим було і розтринькування Корнелісом де Восом монументальності і декоративності манери рубенсової майстерні на побутові дрібниці («Гра в карти», «Куртизанка в наметі вояків-офіцерів», «Діоген шукає на ринку справжню і чесну людину»)

ПортретистРедагувати

Добропорядним і точним художником, що забував про маячню і художню рубенсову майстерню, ставав Корнеліс де Вос, коли працював над портретами. Тут ні до чого ставала і художня манера самого Рубенса. Не дивно, що його рахували серед найкращих художників-портретистів, що працювали в Антверпені. У портретному жанрі він поступався обдарованістю хіба що двом-трьом нідерландським майстрам серед свої сучасників. Це мимоволі визнавав і сам П. П. Рубенс, що передавав навіть власні замови на портрети — Корнелісу де Восу…

Неповний перелік творівРедагувати

  • «Аполлон і Дафна»
  • «Народження Венери»
  • «Тріумф Вакха»
  • «Св. Миколай з Барі потайки дає гроші на посаг донькам бідняка»
  • «Донька фараона знайшла в кошику маля Мойсея»
  • «Перший принос Христа у храм» (Стрітення).
  • «Діоген шукає на ринку справжню і чесну людину»
  • «Куртизанка в наметі вояків-офіцерів»
  • «Гра в карти»
  • «Гітарист»
  • «Портрет художника Франса Франкена з дружиною Елізабет Мертенс»
  • «Елізабет Векеманс дівчинкою»
  • «Невідома пані з донькою»
  • «Родинний портрет Корнеліса де Воса з автопортретом»

Галерея обраних творівРедагувати

 
Корнелис де Вос. «Елізабет Векеманс дівчинкою»

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Гос. Эрмитаж, каталог № 2, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1981, с. 43
  • Van der Stighelen K., De portretten van Cornelis de Vos (1584/5-1651): een kritische catalogus, Brussel, Verhandelingen van de Koninklijke Academie voor Wetenschappen, Letteren en Schone Kunsten van België, 1990.
  • Koslow S., Frans Snyders. Stilleven-en dierenschilder 1579—1657, Antwerpen, Mercatorfonds, 1995.
  • Alpers S., The decoration of the Torre de la Parada, Londen, Phaidon, 1997.
  • Van der Stighelen K. e.a., Portret van Jan Vekemans: Cornelis de Vos, Brussel, Koning Boudewijnstichting, 2006.