VLASENKO233

Соціально-педагогічна робота

Соціально-педагогічна робота — це систематичні заходи, що спрямовані на поліпшення пристосування людини до суспільства.

Складові соціально-педагогічної роботи:

• надання допомоги окремій людині чи групі людей, які опинилися в складній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу та інших видів соціальних і психолого-педагогічних послуг;
• актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, які опинилися в скрутній ситуації;
• цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціальної політики на всіх рівнях — від загальнодержавних до місцевих — з метою забезпечення соціально здорового середовища життєпобуту та життєдіяльності людини, створення системи підтримки людей, які опинилися у складній життєвій ситуації.

Особливості соціально-педагогічної роботи з різними категоріями клієнтів

Соціально-педагогічна робота з сім'єю

Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім'єю обумовлюються групою таких чинників:

• типом сім'ї;
• проблемами, які існують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім'єю;
• напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з сімєю

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з сім'єю складають:

• забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактична робота,
• соціальне інспектування,
• соціальний супровід окремих категорій сімей.

Соціальне обслуговування сім'ї реалізується через: забезпечення сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою у законо-давчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї у складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх та фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім'ї тощо).

Соціально-реабілітаційна робота з сім'єю в першу чергу спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї. Така робота здійснюється соціальним педагогом в школі, спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Основними формами роботи щодо соціальної реабілітації сім'ї є індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям та психотерапевтичним бесідам з батьками, подружжям та дітьми. Серед групових форм роботи слід відзначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як з подружніми парами, так і окремо з чоловіком та жінкою. 

Соціально-педагогічна робота злюдьми з інвалідністю

Комплексна соціально-педагогічна робота проводиться на різних рівнях:

• державними органами соціального захисту;
• Регіональними центрами реабілітації;
• громадськими організаціями;
• спеціалізованими заклади освіти та культури.

Зміст роботи визначається диференційовано, у залежності від дефекту та соціальної установи.

Зміст соціально-педагогічної роботи з людьми з інвалідністю:

• Психологічна підтримка
• сприяння отриманню освіти,
• працевлаштування,
• вирішення житлової проблеми,
• оздоровлення, організація відпочинку,
• установлення квоти для прийому на роботу,
• проведення пільгової політики,
• стимулювання роботодавців у створенні робочих місць,
• створення умов для праці, взаємодія з сім'ями, що виховують дитину з інвалідністю

Результатом роботи з людьми з інвалідністю є: досягнення виконання ними соціальних функцій, властивих здоровим людям. Під ними розуміють трудову діяльність, навчання, самостійне пересування, обслуговування, уміння застосовувати в побуті гроші, робити закупки, готувати їжу, користуватися телефоном та ін.

Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю

Головною метою соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю є створення умов позитивно орієнтованої соціалізації особистості, що сприяє соціальній адаптації та самореалізації молодого покоління в інтересах особистості й суспільства. Соціальна робота передбачає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності держави: соціальна опіка, надання різних видів допомоги різним категоріям молоді і діяльність соціальних інституцій, спрямована на розкриття творчого потенціалу молоді.

Завданнями суб'єктів соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю є: надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді; розроблення та здійснення системи заходів зі створення умов, достатніх для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді; здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, вжиття системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання; розроблення та здійснення реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, пристосування їх до безпечних соціальних та інших умов життєдіяльності, а також надання допомоги дітям, молоді, які зазнали жорстокості та насильства, потрапили в екстремальні ситуації; здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення передового міжнародного досвіду з питань соціальної роботи з дітьми та молоддю; сприяння молодіжним організаціям і окремим громадянам у їх культурному і фізичному розвитку, участі в трудовій та суспільно корисній діяльності; здійснення інших повноважень у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю.

ресурси соціально-педагогічної роботи

Ресурси — це будь-які джерела та передумови отримання необхідних людям матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати при існуючих технологіях та соціально-економічних відносинах (О. Безпалько).

Класифікація рнсурсів соціально-педагогіної роботи

Внутрішні ресурси

• прояви емоційно-вольових процесів та психічних станів;

особистісні характеристики (особливості характеру, темпераменту, потреби, інтереси, цінності, мотиви);

показники освітнього рівня людини;

професійні та соціальні уміння й навички, якими вона володіє. психічних пізнавальних процесів особистості (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, мови, уяви);

Зовнішні ресурси

матеріальні: фінансові -всі види грошових надходжень для організації та здійснення соціально-педагогічної роботи;

нефінансові-приміщення, книги..

офіційні

неофіційні-грошова допомога дркзів, колег.

людські- соціальні педагоги; соціальні працівники; психологи; реабілітологи; інші працівники соціальних інститутів; волонтери.;

інформаційні- спеціальна література; буклети, листівки, брошури, прес-релізи; рекламна продукція (плакати, стенди); інформація у ЗМІ про благодійні заходи неурядових структур і соціальні програми органів влади та місцевого самоврядування; інформаційна мережа Інтернет (сторінки донорів, інформаційно-пошукові сервери, спеціалізовані сторінки зі фандрайзингу тощо); усна інформація спеціалістів та волонтерів.;

інституціальні -соціальні інститути виховання (загальноосвітні школи, школи-інтернати, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади)державні органи соціальної роботи з населенням (територіальні центри по роботі з населенням, соціальні служби молоді, притулки, реабілітаційні центри тощо;громадські організації (благодійні фонди, громадські об'єднання, товариства), церкви.

технологічні-це сукупність форм, методів, засобів та прийомів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними педагогами та працівниками з метою досягнення успіху соціально-педагогічної роботи та забезпечення завдань соціального захисту населення. Серед найпоширеніших технологічних ресурсів соціально-педагогічної діяльності можна виокремити організаційні форми, діагностичні техніки, психотерапевтичні методи, індивідуальне консультування, тренінги тощо..

 технології соціально-педагогічної роботи

Поняття "соціально-педагогічна технологія" пов'язане з такими поняттями як "педагогічна технологія" та "соціальна технологія".

педагогічна технологія-сукупність психолого-педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, засобів (схем, креслень, діаграм, карт) у навчально-виховному процесі.

Поняття "соціальні технології" виникло у соціології і пов'язується з відтворення і програмуванням результатів, які закладені у соціальних процесах.

Під соціальною технологією будемо розуміти сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завдань соціального захисту населення.

Поняття "соціально-педагогічна технологія" з'явилося у 90-х роках минулого століття у зв'язку із становленням соціальної педагогіки як науки. 

технологія соціально-педагогічної діяльності - це практична діяльність соціального педагога, для якої характерна раціональна послідовність використання різних методів та засобів з метою досягнення ефективних результатів.

Основу технологічного процесу складає алгоритм дій (операцій). Розробники соціально-педагогічних технологій пропонують п'ять взаємозалежних етапів:

1)діагностико-прогностичний;

2)вибір (розробка) оптимальної технології;

3)безпосередня підготовка до реалізації обраної технології;

4)реалізаційний;

5)експертно-оцінний

Соціально-педагогічні технології - це інтеграція педагогічної та соціальної технології, яка має свою структуру і вимагає від фахівця алгоритму виконання всіх операцій. А це означає, що соціально-педагогічна діяльність повинна мати власні технології.

Розробити класифікацію соціально-педагогічних технологій допоможуть спільні ознаки (критерії):

• характер, який допомагає виділити тип технології - загальні чи спеціальні технології;

• мета діяльності визначає цільове призначення технології - цільові чи комплексні технології;

• об'єкт застосування. Таким критерієм може виступати наступні характеристики клієнта:

• соціальна - школяр, студент, сім'я, ув'язнений, військовослужбовець та ін.

• вік - дитина, підліток, молодь, люди похилого віку тощо;

• особливості відхилення від норми - поведінка, емоції, побут та ін.

• кількість - особа, група, колектив, спільнота;

• місце застосування - освітні установи, спеціалізовані центри, місце проживання та ін.;

• спосіб реалізації:

• провідний метод - гра, діяльність, психодрама, консультації тощо;

• сукупність основних методик;

• авторські методики.

Наведені критерії класифікації дозволяють виділити такі дві соціально-педагогічні технології.

• Соціально-педагогічні технології загального типу (соціально-педагогічна робота).

Спеціальні соціально-педагогічні технології: діагностичні, діагностично-прогностичні, консультативні, реабілітаційні, корекційні, виховні, профорієнтаційні, патронажні та ін..

Форми соціально-педагогічної роботи

Форми соціально-педагогічної роботи - це зовнішнє вираження організації взаємодії соціального педагога та клієнта.

Класифікація форм організації соціально-педагогічної роботи неоднозначна, їх можна характеризувати:

3а специфічними ознаками:

• функціональність, яка вказує на таку форму, яка забезпечить реалізацію окремих функцій соціально-педагогічної діяльності (наприклад, здійснення профілактики окремих соціальних ситуацій вимагає одних форм, а реабілітаційна робота - інших);

• структурність, характеризується специфічними правилами побудови окремих організаційних форм;

• інтегративність передбачає об'єднання різних форм соціально-педагогічної діяльності.

За напрямками соціально педагогічної діяльності:

• пізнавально-розвивальні;
• художньо-естетичні;
• спортивні; - трудові.

За кількісним складом учасників:

• індивідуальні (робота з окремою людиною);

• групові (робота з малою групою, сім'єю);

• масові (робота з великою кількістю людей - громадою);

За домінуючим засобом виховного впливу:

• словесні;

• практичні;

• наочні.

5. За складністю побудови:

• прості;
• складні;
• комплексні.

За характером змістового наповнення:

• інформаційні;

• практичні;

• інформаційно-практичні.

За напрямами соціально-педагогічної діяльності:

• превентивні;

• реабілітаційні;
• захисні та ін.

Форми соціально-педагогічної діяльності поділяються на

традиційні (бесіди, вікторини, диспути, конкурси, усні журнали, тематичні вечори тощо)

 нетрадиційні (молодіжні "Інтернет кафе", вуличні ігротеки, профілактичні програми "Підліток-підлітку", "Ровесник-ровеснику" тощо).

Кожна організаційна форма вимагає її проектування.

 Проект організаційної форми - це пакет інформаційно-практичних матеріалів та рекомендацій щодо її організації та унаочнення, часу, приміщення, зовнішнього виду учасників.

Методи соціально-педагогічної роботи

Метод соціально-педагогічної роботи − це спосіб організації узгодженої діяльності соціальних педагогів та клієнтів з метою вирішення завдань соціально-педагогічної роботи.

Загальні (філософські) методи

• метод наукової абстракції;
• метод аналізу та синтезу;
• метод індукції та дедукції;
• метод єдності спільного та особливого;
• метод пересування від простого до складного;
• метод єдності якісного та кількісного аналізу;
• метод формалізації;
• метод аналогії;
• системно-структурний метод.

Загальнонаукові методи застосовуються в багатьох галузях суспільної діяльності

• історичні методи;
• генетичні методи;
• соціологічні методи;
• психологічні методи;
• педагогічні методи.

Спеціальні наукові методи 

Спеціальні наукові методи — це специфічні способи пізнання і перетворення окремих сфер суспільного життя, що притаманні тій чи іншій системі знань.

Групами методів які використовуються у соціально-педагогічній роботі є:

- педагогічні (методи формування свідомості (переконання, навіювання, приклад), методи організації діяльності (тренування, створення вихованих ситуацій, формування громадської думки), методи стимулювання діяльності (гра, змагання, заохочення, схвалення), методи самовиховання (самоаналіз, самоосуд, самонаказ, самонавіювання));

- психологічні (методи психодіагностики, психотерапевтичні методи (психодрама, соціодрама, ігрова терапія, поведінкова терапія), психокорекційні методи (психогімнастика, арттерапія, казкотерапія), психологічне консультування);

- соціологічні (спостереження, методи опитування, методи аналізу документів, біографічний метод, експертна оцінка);

- соціально-педагогічні (аналіз соціуму, метод вуличної роботи, метод «рівний-рівному»)

Метод «рівний — рівному»

Метод «рівний — рівному» як спосіб навчання однолітків та людей, рівних за певними ознаками, має переваги: знання цінностей і вимог соціальної групи, у якій здійснюється спілкування; високий ступінь довіри; рівність у взаєминах; схожий внутрішній світ, досвід, схоже ставлення до проблеми; однаковий рівень (освітній, культурний, соціальний тощо); молоді люди розуміють один одного, використовуючи невербальні та вербальні засоби спілкування (наприклад, сленг), а дорослому необхідно досконало знати (а значить, вивчити) мову молодіжного спілкування; підвищена самооцінка та впевненість у собі, почуття власної гідності та віри в себе не тільки в підлітків-інструкторів, які виступають у ролі вихователів, а й у тих, з ким вони працюють.

Методи соціально-педагогічної діяльності

Усі методи соціально-педагогічної діяльності можна згрупувати, беручи до уваги мету призначення:

1. Методи дослідження.

2. Методи соціального виховання.

3. Методи соціально-психологічної допомоги.

До першої групи методів належать спостереження (моніторинг), соціологічні методи, вивчення передового педагогічного досвіду, моделювання, педагогічний експеримент, метод соціометрії, математичні методи: ранжування — розміщення зібраних даних у визначеній послідовності, в порядку зростання або спадання показників, визначення місця в цьому ряду кожного клієнта; шкалування — кількісний метод, який дає можливість ввести цифрові показники в оцінку окремих сторін педагогічного явища, метод «дерева цілей».

Другу групу методів складають педагогічні методи, а саме:

1. Методи формування свідомості: приклад, бесіда, диспут, розповідь, лекція та інші.

2. Методи організації діяльності: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, організація суспільно корисної діяльності, творчі ігри та ін.

3. Методи стимулювання діяльності: заохочення, покарання, «вибух». Методи соціально-психологічної допомоги, які належать до третьої групи, містять психологічне консультування, аутотренінг, психологічні методи, симуляційні ігри (ділові та рольові ігри).

Спеціальними методами в соціально-педагогічній діяльності виступають: патронат, супровід, консультування телефоном, реалізація психотерапевтичної функції, медіація, тренінг [3].

Патронат — форма опіки, при якій діти, що залишилися без опіки, передаються на виховання іншим громадянам за договором на певний строк (діти до 4-х років передаються органам охорони здоров'я, а діти віком від 4-х до 14 років — органам освіти).

Соціальний супровід — це комплексний метод, який забезпечує створення умов для прийняття розв'язків в складних життєвих ситуаціях. Супровід включає: діагностику проблеми; інформацію про способи розв'язання проблеми; консультацію на етапі прийняття рішення і розробку плану дій; первинну допомогу при реалізації плану. Основний принцип супроводу «Не нашкодь», забезпеч умови надати допомогу «самому собі».

Консультування телефоном — це процес телефонного діалогу.

Медіація — методика посередництва при розв'язанні конфлікту — це створення атмосфери, при якій люди можуть відкритися, знайти спільну мову і виробити свої власні рішення.

Тренінг — це навчання досвідом. Навчання досвідом передбачає, що присутні мають можливість поділитися і обмінятися між собою своїми знаннями та проблемами, а також попрацювати разом для пошуку рішення.

Класифікація основних методів, які використовуються соціальним педагогом

Методи соціальної діагностики інтерв'ю моніторинг соціологічне опитування експертна оцінка експертний прогноз біографічний метод Методи соціальної профілактики превентивний метод соціальна терапія соціодрама група підтримки Методи соціального контролю соціальний нагляд соціальна опіка соціально-медичний догляд соціальне обслуговування Методи соціальної реабілітації працетерапія зміни у статусі групова терапія кризова інтервенція Соціально-економічні методи метод пільг метод компенсацій соціальний патронаж медичний патронаж соціально-економічні санкції Організаційно-розпоряджувальні методи регламентування нормування інструктування критика контроль і перевірка виконання

Психодіагностичні методи тести інтелекту і здібностей особистісні опитувальники тести досягнень проективні тести малюночні тести соціометрія Психокорекційні методи психогімнастика ігрова корекція ігротерапія арт-терапія діагностичний навчаючий експеримент соціально-психологічний тренінг тренінг поведінки Методи психологічного консультування емпатичне слухання інтерпретація ідентифікація фасилітація висування гіпотез Методи психотерапії сугестія самонавіювання раціоналізація психоаналіз транзактний аналіз групова терапія поведінкова терапія сімейна психотерапія

Організаційні методи педагогічний експеримент педагогічна діагностика педагогічне спостереження природній експеримент Методи навчання словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція) наочні (демонстрація, ілюстрація, робота з книгою) практичні (вправи, лабораторні і практичні роботи, дидактичні ігри, творчі завдання, проблемні ситуації) Методи виховання позитивний приклад переконання привчання заохочення і покарання навіювання вправність перспектива гра довіра організація успіху Самовиховання

ДЖЕРЕЛА:

• Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола; Заг. ред. А.Й. Капської. — К., 2002. —164 с.
• Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і випр./ М. П. Лукашевич, І. І. Мигович. — К.: МАУП, 2003. — 168 с.
• Соціально-педагогічна та соціальна робота з різними категоріями клієнтів : навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. П. Краснова, Л. П. Харченко, В. М. Пігіда, Я. І. Юрків ; Держ. закл. „Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка”. – Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2010. – 408 с.
• ������Лукашевич М.П,Мигович І.І.Теорія і методи соціальної роботи:Навч.посіб—2-ге вид.,доп. і випр.—К.:МАУП,2003.—168 с.—Бібліогр.:с.159-164