Користувач:Presidentzpua/Чернетка

Андрій Іванович Долгокір
Андрій Іванович Долгокір
Заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Український бодібілдер, співзасновник Української та Європейської федерації бодібілдингу та фітнесу, спортивний функціонер.
Народився 14 червня 1953(1953-06-14) (71 рік)
Балта, Одеська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність Фахівець і організатор фізкультурно-спортивного руху і фітнес індустрії України, бодібілдинг, фітнес.
У шлюбі з Жаннетта Леонардівна Долгокір (Кирьякулова), в шлюбі з 1976 року
Діти донька Тетяна
Вага 100 кг (змагальний)
Зріст 185 см

Андрій Іванович Долгокір (нар. 14 червня 1953, Балта, Одеська область, Україна) — заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, український бодібілдер, співзасновник Української та Європейської федерації бодібілдингу та фітнесу, спортивний функціонер.

Особисті рекорди

ред.
  • Жим лежачи — 175 кг
  • Присідання зі штангою на плечах — 210 кг
  • Станова тяга — 230 кг

Спортивні досягнення

ред.
  • 1971 рік - Всесоюзний турнір, командний залік, місто Таллінн (Естонська РСР) - чемпіон
  • 1972 рік - Всесоюзний турнір, місто [Саратов] (РРФСР) - срібний призер
  • 1972 рік — перші офіційні показові виступи з атлетичної гімнастики (бодібілдингу) місто Запоріжжя (Українська РСР) на приз дворазового Олімпійського чемпіона з важкої атлетики Леоніда Івановича Жаботинського, учасник.
  • 1972 рік – чемпіонат України (перший огляд-конкурс УРСР з атлетичної гімнастики та багатоборства Г.Т.О. – готовий до праці та оборони), місто Бердянськ (Українська РСР) – чемпіон у категорії св. 182 см.
  • 1973 рік — Всесоюзний турнір, місто Саратов (РРФСР) - чемпіон.
  • 1973 рік - чемпіонат України, місто Бердянськ (Українська РСР) - чемпіон.
  • 1974 рік - чемпіонат України, місто Ялта (Українська РСР) - срібний призер.

Звання

ред.

Нагороди

ред.
  • 1988 рік — сертифікат Всесвітньої федерації бодібілдингу (I.F.B.B.) (з рук Бена Уайдера) місто Москва, СРСР.
  • 1996 рік — срібна медаль I.F.B.B., місто Амман, Йорданія
  • 1996 рік — вітальний лист Президента Сполучених Штатів Америки з нагоди 50-річчя Міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу (I.F.B.B.) Біл Клінтон
  • 1997 рік — спортивний «Оскар» Всесвітньої асоціації ветеранського спорту (J.S.V.A) за підписом ії президента Філа Паркера, місто Мінськ, Білорусь
  • 1998 рік — золота медаль I.F.B.B., місто Ізмір, Туреччина
  • 1999 рік — золота медаль президента I.F.B.B. Бена Уайдера, Братислава, Словаччина
  • 2001 рік — дошка відзнаки I.F.B.B. (за розвиток бодібілдингу, спорту та фізичної культури серед усіх народів, націй та віросповідань), місто Київ, Україна
  • 2003 рік — срібна медаль президента I.F.B.B. Бена Уайдера, місто Київ, Україна
  • 2003 рік— грамота Кабінету Міністрів України, місто Київ, Україна
  • 2003 рік - золота медаль Європейської Федерації бодібілдигу та фітнесу за № 3, місто Прага, Чехія
  • 2004 рік— золота медаль Національної федерації бодібілдингу та фітнесу Росії, місто Москва, Росія
  • 2005 рік — золота статуетка Європейської (E.B.F.F.) федерації бодібілдингу та фітнесу, місто Ялта, Україна
  • 2007 рік — сертифікат досягнень (I.F.B.B.) міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу, як члену оргкомітету європейських ігор, місто Київ, Україна
  • 2013 рік— дошка відзнаки (I.F.B.B.) міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу, місто Київ, Україна
  • 02.02.2023рік - медаль "Хрест Свободи" Православної Церкви України №705 від 02.02.2023рік за підписом Митрополита Київського і всієї України Єпіфанія[4]
  • 17.03.2023рік - подяка Мінистерства Оборони України за підписом командира військової частини Т0910 полковника Любомира Якібчука, за патріотизм, волонтерську діяльність, ініціативність та надану допомогу.[5]

Почесні спортивні звання, займані посади

ред.
  • 1987 — співзасновник Радянської федерації бодібілдингу та фітнесу
  • 1992 — співзасновник Української федерації бодібілдингу та фітнесу
  • 2001 — Заслужений тренер України
  • 2002 — співзасновник Європейської федерації бодібілдингу та фітнесу
  • 2005 — присвоєно звання «Рефері Зірки», як найкращий спортивний суддя України
  • 2008 — Почесний Президент Національної федерації бодібілдингу та фітнесу України
  • 2016 — Заслужений працівник фізичної культури та спорту України
  • У 80-ті роки – голова суддівської колегії, член виконкому, Генеральний секретар, член виконкому Федерації атлетизму України
  • У 1989-1991 роках - голова суддівської колегії - член виконкому федерації атлетизму СРСР. Президент Національної федерації бодібілдингу та фітнесу України. На цю посаду обирався у 1992, 1996, 2000 та 2004 роках. За 16 років керівництва федерацією вивів її до кращих федерацій світу.
  • З 2002 по 2010 рік - голова Європейського комітету з бодібілдингу, член виконкому Європейської федерації бодібілдингу та фітнесу.

Співзасновник Українського спортивного журналу "Фітнес ревю" та Європейських "Fitness connection", "Body code", "Fitness news". Спільно з Арунасом Петрайтісом (Литва) та Анджеєм Міхаляком (Польща) складає та випускає історію змагань з бодібілдингу в Європі – «European bodybuilding and fitness federation newsletter». Поза спортом працював на заводі імені «50 річчя СРСР», виробничого об'єднання «Гамма», міністерства електронної промисловості СРСР, де пройшов шлях від наладчика до виконувача обов'язків заступника генерального директора з кадрів та режиму (1977-1991 роки).

  • У 2006 році побудував єдиний у місті Запоріжжі, ЕКО фітнес-центр під назвою «Президент». Тут же організував та оформив єдиний в Україні музей бодібілдингу та фітнесу, де зібрано понад тисячу експонатів з усіх континентів.

Заслуги у розвитку бодібілдингу

ред.

Увійшов в історію українського спорту, як співзасновник і перший президент "Національної Федерації Бодібілдингу України"[6].

У 1972 році, разом з друзями, збудував і відкрив перший клуб бодібілдингу в Україні під назвою "Богатир" у місті Запоріжжя, діячий і на сьогодняшний день.

Також залишився в історії українського спорту, як співорганизатор першого чемпіонату України з бодібілдингу і першим чемпіоном України у вищій категорії понад 182см.

Першим з українців отримав звання "Суддя міжнародної категорії" і "Професійний суддя з бодібілдингу та фітнесу".

Першим отримав найвищі нагороди від Європейської та Всесвітньої федерації бодібілдингу за вагомий внесок в розвиток бодібілдингу в Україні та Європі . Увійшов в історію Європейського спорту, як співзасновник Європейськох Федерації Бодібілдингу і як перший Голова Європейського комітету з чоловічого бодібілдингу.

Завдяки своїй активній позиції у розвитку бодібілдингу, створив єдиний музей історії розвитку бодібілдингу та фітнесу, в якому зібрано понад тисячі експонатів. Музей розташован у місті Запоріжжя.

Особисті рекорди

ред.
  • Жим лежачи — 175 кг
  • Присідання зі штангою на плечах — 210 кг
  • Станова тяга — 230 кг

Спортивні досягнення

ред.
  • 1971 рік - Всесоюзний турнір, командний залік, місто Таллінн (Естонська РСР) - чемпіон
  • 1972 рік - Всесоюзний турнір, місто [Саратов] (РРФСР) - срібний призер
  • 1972 рік — перші офіційні показові виступи з атлетичної гімнастики (бодібілдингу) місто Запоріжжя (Українська РСР) на приз дворазового Олімпійського чемпіона з важкої атлетики Леоніда Івановича Жаботинського, учасник.
  • 1972 рік – чемпіонат України (перший огляд-конкурс УРСР з атлетичної гімнастики та багатоборства Г.Т.О. – готовий до праці та оборони), місто Бердянськ (Українська РСР) – чемпіон у категорії св. 182 см.
  • 1973 рік — Всесоюзний турнір, місто Саратов (РРФСР) - чемпіон.
  • 1973 рік - чемпіонат України, місто Бердянськ (Українська РСР) - чемпіон.
  • 1974 рік - чемпіонат України, місто Ялта (Українська РСР) - срібний призер.

Звання

ред.
  • 1988 рік — суддя Республіканської категорії з атлетизму
  • 1991 рік — суддя Всесоюзної категорії з атлетизму
  • 1995 рік — суддя Міжнародної категорії (клас А) з бодібілдингу та фітнесу за версією I.F.B.B.
  • 2001 рік — Заслужений тренер України
  • 2004 рік — професійний суддя Міжнародної категорії (I.F.B.B.)
  • 2008 рік— почесний Президент Національної федерації бодібілдингу та фітнесу України[7]
  • 2016 рік — Заслужений працівник фізичної культури та спорту України[8][9]

Нагороди

ред.
  • 1988 рік — сертифікат Всесвітньої федерації бодібілдингу (I.F.B.B.) (з рук Бена Уайдера) місто Москва, СРСР.
  • 1996 рік — срібна медаль I.F.B.B., місто Амман, Йорданія
  • 1996 рік — вітальний лист Президента Сполучених Штатів Америки з нагоди 50-річчя Міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу (I.F.B.B.) Біл Клінтон
  • 1997 рік — спортивний «Оскар» Всесвітньої асоціації ветеранського спорту, місто Мінськ, Білорусь
  • 1998 рік — золота медаль I.F.B.B., місто Ізмір, Туреччина
  • 1999 рік — золота медаль президента I.F.B.B. Бена Уайдера, Братислава, Словаччина
  • 2001 рік — дошка відзнаки I.F.B.B. (за розвиток бодібілдингу, спорту та фізичної культури серед усіх народів, націй та віросповідань), місто Київ, Україна
  • 2003 рік — срібна медаль президента I.F.B.B. Бена Уайдера, місто Київ, Україна
  • 2003 рік— грамота Кабінету Міністрів України, місто Київ, Україна
  • 2004 рік— золота медаль Національної федерації бодібілдингу та фітнесу Росії, місто Москва, Росія
  • 2005 рік — золота статуетка Європейської (E.B.F.F.) федерації бодібілдингу та фітнесу, місто Ялта, Україна
  • 2007 рік — сертифікат досягнень (I.F.B.B.) міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу, як члену оргкомітету європейських ігор, місто Київ, Україна
  • 2013 рік— дошка відзнаки (I.F.B.B.) міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу, місто Київ, Україна
  • 2023 рік - медаль "Хрест Свободи" Православної Церкви України №705 від 02.02.2023р. за підписом Митрополита Київського і всієї України Єпіфанія[10]

Біографія

ред.

Андрій Іванович Долгокір народився 14 червня 1953, місто Балта, Одеськая область) у сім'ї військовослужбовців.

Батько – Іван Прокопович Долгокір, Гвардії майор(1920-1991рр)

Мати – Тетяна Василівна Долгокір (Смирнова), молодший лейтенант медичної служби (1922-1996рр)

Сестра – Лариса Іванівна Долгокір (1947-2004рр)

Батьки одружилися 9 травня 1946 року в місті Канко, Північна Корея.

З 1956 по 1958 рік приживав у місті Ошац, Німецька Демократична республіка за місцем служби батька.

З 1958 року по теперішній час проживає в місті Запоріжжя, Україна.

1970 року закінчив середню школу №76. Цього ж року вступив і 1975 року закінчив Дніпропетровський металургійний інститут (Запорізька філія), З.Ф.ДМЕТІ.

З 05.11.1975 по 08.12.1976 служив у окремому батальйоні спеціальних, моторизованих частинах міліції (СМЧМ)

Одружився 11.12.1976 року.

Дружина – Жаннетта Леонідівна Долгокір (Кір'якулова), перша жінка в Україні – суддя національної категорії з бодібілдингу, лауреат сертифікату та срібної медалі Міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу (I.F.B.B.)

Дочка – Тетяна Андріївна Долгокір – перша жінка у Національній федерації бодібілдингу та фітнесу, яка отримала звання суддя Міжнародної категорії, лауреат сертифікату, срібної та золотої медалей Міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу (I.F.B.B.)

Бодібілдінгом (атлетичною гімнастикою, атлетизмом, культуризмом) почав займатися 12 квітня 1967 року. 1 вересня 1969 року, у день відкриття, прийшов займатися в першу в Україні офіційну секцію атлетичної гімнастики, яку відкрив при ДЗГ «Спартак», дворазовий Олімпійський чемпіон з важкої атлетики Леонід Іванович Жаботинський.

У листопаді 1971 року з командою (яка вперше виїхала за межі України) виступив на Всесоюзному турнірі в місті Таллінні, Естонія. Став переможцем у командній першості.

У 1972 році брав участь у підготовці та проведенні першого огляду-конкурсу з атлетичної гімнастики та багатоборства Г.Т.О. (готовий до праці та оборони), де став переможцем у категорії понад 182см.

1 жовтня 1972 року разом з тренером Валерієм Пономаренком відкриває в Запоріжжя перший клуб бодібілдингу в Україні під назвою «Богатир».

У травні 1973 року у місті Бердянськ, Запорізької області, бере участь у підготовці та виграє другий конкурс (прототип чемпіонату України) у вищій ростовій категорії. У травні 1974 року в місті Ялта стає срібним призером Чемпіонату України.

В 1973 стає срібним призером Всесоюзного турніру в місті Саратов (РРФСР), а на наступний рік виграє ці змагання.

У 1974 році у місті Каунасі, Литва, виграє турнір у своїй категорії. У всіх змаганнях, де він брав участь, проводилося позування (обов'язкове і довільне), плюс силове триборство (жим лежачи, присідання зі штангою на плечах, станова тяга). Також доводилося на змаганнях плавати, підтягуватись, виривати гирю, бігати стометрівку тощо.

Кар'єру спортсмена закінчив 1980 року. Цьому передувала подія, що сталася влітку 1980 року в літаку на висоті 10 км, коли він із дружиною повертався додому з міста Таллінна, де відвідував Олімпійську регату. Вже в повітрі, п'яна компанія увірвалася в кабіну пілотів і влаштувала бешкет, добряче їх побивши. Андрій Іванович самостійно «заспокоїв» бешкетників, у чому йому допомогли сила атлета та навички, набуті на службі у спецназі. Однак, в один із моментів він пошкодив хребет і наступного дня його паралізувало. На відновлення пішли роки. Цей випадок був описаний у газеті «Комсомолець Запоріжжя» № 5 (4826).

З 80-х років працює у великому спорті як функціонер. У другій половині 80-х знайомиться із засновником Міжнародної федерації бодібілдингу (I.F.B.B.) Беном Уайдером (Канада) та з його приймачем, нинішнім президентом I.F.B.B. та E.B.F.F. Рафаелем Сантохою. У ці роки з друзями по федерації організовує цілу низку кубків, чемпіонатів України та СРСР, чемпіонат Європи, матч СРСР – США, де знайомиться із низкою світових зірок бодібілдингу, у т.ч. і з майбутнім багаторазовим містером Олімпією Роні Калеманом.

1992 року 23 жовтня у місті Київ, на першій Всеукраїнській конференції обирається Президентом Національної федерації культуризму (бодібілдингу) України[11]. Вже наступного місяця, 14 листопада, у місті Граце (Австрія, батьківщина Арнольд Шварценеггер) на Всесвітньому конгресі I.F.B.B. вступає до цієї організації та Українська федерація стає її повноправним членом.

Почесні спортивні звання, займані посади

ред.
  • 1987 — співзасновник Радянської федерації бодібілдингу та фітнесу
  • 1992 — співзасновник Української федерації бодібілдингу та фітнесу
  • 2001 — Заслужений тренер України
  • 2002 — співзасновник Європейської федерації бодібілдингу та фітнесу
  • 2005 — присвоєно звання «Рефері Зірки», як найкращий спортивний суддя України
  • 2008 — Почесний Президент Національної федерації бодібілдингу та фітнесу України
  • 2016 — Заслужений працівник фізичної культури та спорту України
  • У 80-ті роки – голова суддівської колегії, член виконкому, Генеральний секретар, член виконкому Федерації атлетизму України
  • У 1989-1991 роках - голова суддівської колегії - член виконкому федерації атлетизму СРСР. Президент Національної федерації бодібілдингу та фітнесу України. На цю посаду обирався у 1992, 1996, 2000 та 2004 роках. За 16 років керівництва федерацією, вивів її до кращих федерацій світу.
  • З 2002 по 2010 рік - голова Європейського комітету з бодібілдингу, член виконкому Європейської федерації бодібілдингу та фітнесу.

Співзасновник Українського спортивного журналу "Фітнес ревю" та Європейських "Fitness connection", "Body code", "Fitness news". Спільно з Арунасом Петрайтісом (Литва) та Анджеєм Міхаляком (Польща) складає та випускає історію змагань з бодібілдингу в Європі – «European bodybuilding and fitness federation newsletter». Поза спортом працював на заводі імені «50 річчя СРСР», виробничого об'єднання «Гама», міністерства електронної промисловості СРСР, де пройшов шлях від наладчика до виконувача обов'язків заступника генерального директора з кадрів та режиму (1977-1991 роки).

  • У 2006 році побудував єдиний у місті Запоріжжі, ЕКО фітнес-центр під назвою «Президент» де й досі проводить викладацьку та громадську роботу. Тут же організував та оформив єдиний в Україні музей бодібілдингу та фітнесу, де зібрано понад тисячу експонатів з усіх континентів. Продовжує працювати у Національній федерації бодібілдингу та фітнесу України.

Примітки

ред.
  1. Керівники Федерації бодібілдингу України та їх посади. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2023.
  2. Президент України надав звання двом запорізьким спортсменам
  3. Указ Президента України №391/2016 Про нагородження державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури та спорту
  4. медаль "Хрест Свободи" Православної Церкви України №705 від 02.02.2023р. за підписом Митрополита Київського і всієї України Єпіфанія
  5. Командир військової частини Т0910 Держспецтрансслужби полковник Любомир Якібчук нагородив подякою почесного президента ФББУ Андрія Івановича Долгокіра за патріотизм, волонтерську діяльність, ініціативність та надану допомогу.
  6. Історія Національної Федерації Бодібілдингу України
  7. Керівники Федерації бодібілдингу України та їх посади
  8. Президент України надав звання двом запорізьким спортсменам
  9. Указ Президента України №391/2016 Про нагородження державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури та спорту
  10. медаль "Хрест Свободи" Православної Церкви України №705 від 02.02.2023р. за підписом Митрополита Київського і всієї України Єпіфанія
  11. Історія Міжнародної федерації бодібілдингу та фітнесу (IFBB)