Користувач:Denyss/Work in progress:Наркіс

Мікеланджело да Караваджо. Нарцис. 1598-1599

Нарци́с (грец. Νάρκισσος; Наркіс) — у давньогрецькій міфології син річкового бога Кефіса й наяди Ліріопи, вродливий юнак, улюбленець німф, мисливець.

У переносному значенні — самозакохана людина.

Етимологія імені

Міф про Нарциса є догрецьким міфом, який набув популяності у Давній Греції як етіологічний міф, що пояснює появу популярної місцевої квітки.

Ім'я Нарцис напряму пов'язане з грецькими словами ναρκάω (наркао) – цепеніти, νάρκη (нарке) – сон, νάρκωσις (наркосіс) – зацепеніння, ναρκωτικός (наркотікос) – приголомшуючий. Від цього ж грецького кореню походять терміни «наркоз», «наркотик» тощо (що має неабияке значення для деяких філософських трактувань значення міфу).

Варіанти легенди

Нехтував усіх дівчат, які в нього закохувалися. Богиня Немесіда, караючи Н. за пиху, призвела до того, що якось на полюванні він побачив у джерельній воді своє відображення і так закохався в нього, що з любові помер. На могилі Н. виросли квіти (нарциси). За іншою версією міфа, боги покарали Н. за те, що він зневажив кохання німфи Ехо.

Цікаво

Закарпатська легенда пов'язує події цього давньогрецького міфу з появою славнозвісної Долини нарцисів біля м. Хуст.

Образ Нарциса у літературі

Міф про Н. опрацював Овідій у «Метаморфозах». На сюжет міфа створили опери Ф. Каваллі, А. Скарлатті, Х.-В. Глюк; П. Кальдерон написав драму.

Герман Гессе. Нарцисс и Гольдмунд.

Виноски

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.