Відкрити головне меню
Нассау Сеніор
англ. Nassau Senior
Irvingfisher.jpg
Народився 26 вересня 1790(1790-09-26)
Комптон, Беркшир, Англія
Помер 4 червня 1864(1864-06-04) (73 роки)
Кенсінгтон, Англія
Національність Англієць
Сфера інтересів Економіка
У шлюбі з Mary Charlotte Senior
Діти Mary Charlotte Mair Senior і Nassau John Senior


Нассау Сеніор (нім. Nassau Senior, народився 26 вересня 1790, помер 4 червня 1864 в Кенсінгтоні )- був англійським адвокатом , відомий як економіст . Він також був урядовим радником протягом кількох десятиліть з економічної та соціальної політики, про що він писав широко.

Курсивний текст

ЖиттєписРедагувати

Нассау Сеніор народився в м. Комптон, Беркшир, в сім'ї сільського священика.. Здобув освіту в Ітоні та Оксфордському університеті. В університеті був одним з приватних учнів Річарда Уотлі - майбутнього архієпископа Дублінського, з ким був пов'язаний узами довічної дружби. Серед інших видатних особистостей, з якими згодом Сеніор був пов'язаний дружбою, слід назвати маркіза Алексіса де Токвіля - відомого французького мислителя, згодом міністра закордонних справ Франції - з ним Сеніор вперше зустрівся в 1833 році. У 1811 Сеніор отримав ступінь бакалавра, в 1819 - право адвокатської практики.

У 1821 році одружився з Мері Шарлотт, в шлюбі народилися син Джон Сеніор (1822-1891) і дочка Mаір Сеніор (1825-1907).

У двадцяті роки поєднував адвокатську практику з викладанням і написанням статей з економіки, в тридцяті роки до цього додалася політична діяльність. Після відкриття в Оксфорді кафедри політичної економії в 1825 році, Сеніор стає першим її головою (1825-1830); і повторно обирається на термін 1847-1852 рр. У проміжку між цим займав керівні пости в різних урядових комісіях з питань праці в промисловості. У 1830 році лорд Мельбурн запрошує Сеніора до участі в комісії по вдосконаленню законодавства про страйки. У 1832 році Сеніор входить в комісію по законодавству про бідних, а в 1837 році - в комісію по ткачам. Доповідь за підсумками останньої Сеніор видає в 1841 році, включивши в нього і ідеї, розроблені ним за кілька років до цього, в роки роботи в комісії по страйків. У 1836 році при канцлера лорда Коттенхеме був призначений судовим виконавцем. Блауг називає Сеніора першим теоретиком-економістом, який протягом багатьох років надавав консультативні послуги політикам - а саме, членам партії вігів того часу - як в офіційному, так і в приватному порядку. У 1864 році Сеніор отримує призначення в комісію по дослідженню стану народної освіти в Англії. В останні роки життя, під час поїздок по закордонних країнах, Сеніор уважно вивчає місцеву політичну і соціальну життя. Видані згодом кілька томів його щоденникових записів містять чимало цікавих відомостей; втім автор, мабуть, переоцінював важливість цих соціальних спостережень. Протягом багатьох років Сеніор публікував регулярні замітки в " Edinburgh Quarterly", "London Review" і "North British Review", виступаючи на їхніх сторінках як на політичні та економічні теми, так і з літературно-критичними оглядами.

Сеніор в політичній економіціРедагувати

Методологія досліджень.Сеніор висуває один з варіантів суб’єктивістського тлумачення економічних явищ і процесів, що набуває концентрованого вираження в “теорії жертв”. Згідно з даною теорією, товарне виробництво являє собою економічну систему, яка базується на взаємних жертвах робітників та підприємців.

Теорія вартості й доходів.Вартість, на думку Сеніора, – це витрати виробництва, в які входять два елементи − праця й капітал. Витрати праці й капіталу є “жертвами”, які приносять, з одного боку, робітник, відмовляючись від вільного часу, а з іншого, підприємець, утримуючись від особистого споживання капіталу. Винагородою за ці жертви робітника та підприємця є два види доходів − заробітна плата й прибуток.

Зокрема, заробітна плата, в уявленні Сеніора, − це винагорода за жертви робітника, який втрачає свій вільний час й спокій, а прибуток − винагорода за жертви підприємця, який, відмовляючись від особистого споживання капіталу, вкладає його у виробництво.

Теорія капіталу.Капіталом учений називає утримання від споживання: “…замінюю слово капітал, що розглядається як засіб виробництва, словом “утримання”. Суспільний прогрес, на думку Сеніора, вимагає постійного збільшення утримання.

Як аргумент проти скорочення тривалості робочого дня з 11,5 до 10 годин, Сеніор висуває теорію відтворення заробітної плати й прибутку. Згідно з цією теорією протягом основного часу робочого дня (10,5 год.) створюється вартість, що покриває витрати капіталу, а решта часу роботи працівника йде на створення прибутку. Таким чином, на думку Сеніора, скорочення робочого дня до 10 годин мало б своїм результатом повне зникнення прибутку.

Основні роботиРедагувати

  • Основні засади політичної економії (1836)
  • Листи про фабричне законодавство (1837)
  • Лекція про виробництво багатства (1847)
  • Чотири виступні лекції з політичної економімії (1852)
  • Історико-філософські нариси(1-2., 1865)

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати