Користувач:Вчитель Олена/Чернетка
В'язання спицями
В’язання спицями — найдавніший і найпоширеніший вид декоративно-ужиткового мистецтва. Став популярним через простоту техніки виконання та зручність готових виробів.
Історія виникнення
Джерелами інформації про в'язання є стародавні зображення та в'язані речі різних епох, віднайдені археологами:
- зображення полонених троянських вельмож у штанях, що нагадують в'язані (Стародавня Греція ХІІІ-ХІІ ст. до н.е.);
- зображення воїнів у в'язаних шкарпетках (Стародавня Ніневія VIII-VII ст. до н.е.);
- малюнки жіночих суконь, виготовлених технікою в'язання (Стародавній Єгипет ІІІ тис. до н.е. - ІІ ст. н.е.).
"Одними з найдавніших в’язаних речей, які дійшли до нашого часу, є знайдені в Єгипті в’язані шкарпетки, що збереглися завдяки сухому клімату. Ці шкарпетки, датовані 1500—1200 рр. до н. е., виконано круговим в’язанням технікою переплетення пряжі двох кольорів — білого та індиго (темно-синього). Вони прикрашені різними візерунками — від зигзагів та інших простих геометричних фігур до написів і складних візерунків з ромбів"[1].
ЦІкаві факти
- У Перу знайдено в'язаний пояс із зображенням пташки колібрі, датований ІІІ ст. н.е.
- Араби вважаються наймайстернішими в'язальниками.
- До Європи мистецтво в'язання потрапило у ІХ ст. через єгипетських християн-коптів.
- Першими в Європі навчилися в'язати італійці та іспанці (ХІІ ст.), шотландці, французи, англійці (ХІІІ ст.).
- В англійській мові слово "в'язати" з'явилося у ХІІІ ст.
- Перші в'язані речі в Європі було виготовлено для іспанської королівської родини. Виготовили їх мусульманські в'язальники.
- У ХІІІ ст. в Європі було винайдено в'язальну машину.
- На українських землях ремесло в'язання існувало як допоміжне лише у ХІV—ХVІІ ст.
- У 1589 р. помічником парафіяльного священика Вільямом Лі було створено в’язальний верстат.
- З ХVІ ст. британці розпочали експорт в'язаних речей в країни Європи.
- У Європі в'язанням займалися переважно чоловіки.
- У XIX ст. англійські реформатори запропонували залучити до в'язання шкарпеток вуличних хлопчаків, щоб утримати їх від в'язниці.
Види в'язаних виробів
Одяг.
Гаманці.
Чохли для мобільних телефонів.
Кухонні прихватки і т.ін.
Інструменти для в'язання
Спиці - це основний інструмент у рцчному в'язанні. Виготовляють зі сталі, алюмінію, дерева, кістки, пластмас тощо. Можуть бути з жилкою (волосінню) та без неї. Спиці мають номери (від 1 до 10 з інтервалом у пів номера), які відповідають їх діаметру в міліметрах.
Пряжа - це матеріал для в'язання, плетіння. Зовнішній вигляд виробу, його довговічність та міцність залежать від якості пряжі. Властивості пряжі: рівність (якщо пряжа нерівномірна по товщині, її не можна використовувати для панчішного та ажурного в'язання), міцність (міцна пряжа добре пружинить), круткість (якісна пряжа має бути вільно скручена), стійкість пофарбування з пряжі, яка линяє, краще в'язати однотонні вироби), номер (виражає відношення довжини пряжі в мотку до ваги). Пряжа, яка складається з кількох різнобарвних ниток, називається меланжевою.
Допоміжні іструменти та пристосування
Лічильник рядів - це пристосування для підрахунку виконаних у процесі роботи рядів.
Наконечники для спиць - це захисні ковпачки, які одягають на кінці спиць, що не задіяні в роботі у певний час.
Тримачі петель необхідні для того, щоб петлі, не задіяні в роботі в даний момент, не розпускалися.
Маркери використовують для відстеження додавань, зменшень, а також початку ряду в круговому в’язанні.
Ножиці необхідні для обрізання пряжі.
Гобеленові голки потрібні для з’єднання деталей і виконання швів.
Сантиметрова стрічка необхідна для вимірювання готових виробів і зняття мірок, а також для перевірки контрольного зразка.
Гачок для в’язання - використовують для виправлення помилок, допущених під час в’язання спицями, — підйому петель, які спустилися, прибирання вузликів з лицьового боку виробу тощо.
Вимірювач щільності в’язання - це шаблон з металу або пластмаси. За допомогою лінійки, розміченої з одного боку шаблона, або вирізаного у центрі віконця можна визначити щільність в’язаного полотна; розташовані на шаблоні отвори різного діаметра допоможуть визначити товщину (номер) спиць.
Джерела
Сучасні моделі ручного в'язання. 2-ге вид., стереотип. - К.: Техніка, 1993. - 287 с.
Шрейєр Айріс. В'яжемо спицями ажурні моделі. - Білгород: КК "Клуб сімейного дозвілля", 20014. - 127 с.
Примітки
- ↑ Пелагейченко М.Л., Біленко О.В. (2017). Трудове навчання (обслуговуючі види праці): підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів (українська) . Тернопіль: ТзОВ "Видавництво Астон". с. 256. ISBN 978-966-308-692-7.