Копцов Василь Олексійович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Копцов Василь Олексійович — радянський військовий діяч, генерал-майор танкових військ (11 вересня 1941 року). Герой Радянського Союзу (17 листопада 1939 року).

Копцов Василь Олексійович
Копцов Василий Алексеевич
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження1 січня 1904(1904-01-01)
Тифліс (Тбілісі)
Смерть3 березня 1943(1943-03-03) (39 років)
загинув на Південно-Західному фронті, похований в Первомайський, Первомайський район, Харківської області
ГромадянствоСРСР СРСР
Військова служба
ПриналежністьСРСР СРСР
Вид ЗСсухопутні війська
Рід військ танкові війська
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Бої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна
Командування
8-ма Червоного прапора легкотанкова бригада,
46-та танкова дивізія (СРСР),
6-та танкова бригада,
7-ма гвардійська танкова бригада,
15-й танковий корпус
Нагороди та відзнаки
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня

Нагороди інших країн

Орден Червоного Прапора (Монголія)

Початкова біографія

ред.

Народився 1 січня 1904 року в місті Тифліс (нині Тбілісі), Грузія, в сім'ї робітника.

По закінченні початкової школи працював на лісопильних заводах.

Військова служба

ред.

Громадянська війна в Росії

ред.

У березні 1918 року добровольцем вступив до лав Червоної армії. Служив червоноармійцем-вихованцем у 450-му Північно-Кубанському полку 3-ї Таманської бригади Таманської армії. Брав участь в поході Таманської армії, описаному А. Серафимовичем в повісті «Залізний потік». Незабаром брав участь в боях на Південному фронті.

Міжвоєнний час

ред.

З жовтня 1922 року Копцов навчався на 48-х кулеметних курсах в Ставрополі і Владикавказі, а потім в Об'єднаній військовій школі імені ВЦВК в Москві, яку закінчив в 1926 році.

У 1925 році вступив до лав ВКП (б).

У серпні 1926 був призначений на посаду командира взводу 49-го стрілецького полку 17-ї стрілецької дивізії в Нижньому Новгороді, а в березні 1927 року - на посаду командира взводу інструкторів позавійсковоі підготовки Бронницького райвійськомату Московської області. З вересня 1928 року Копцов був слухачем військово-політичних курсів в Москві, після закінчення яких у вересні 1929 року був призначений на посаду політкерівника роти 3-го Верхньо-Удінського стрілецького полку 1-ї Тихоокеанської стрілецької дивізії ОКДВА.

З листопада 1930 був слухачем ленінградських бронетанкових Курсів удосконалення командного складу РСЧА, після закінчення яких в 1931 році був призначений на посаду командира роти і батальйону 1-го танкового полку Білоруського військового округу, в січні 1934 року - на посаду командира батальйону школи молодшого начскладу 11 -го механізованого корпусу Забайкальського військового округу, а в серпні 1937 року - на посаду командира танкового батальйону 6-ї механізованої і 6-ї легкої танкової бригади, яка брала участь в боях на Халхин-Голі.

25 серпня 1939 капітан Василь Копцов протягом 8 годин знаходився в підбитому танку в тилу ворога, вогнем відбиваючись від наступаючого противника. Копцов зберіг екіпаж і танк до підходу своєї частини.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1939 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні спеціального завдання капітану Василю Олексійовичу Копцову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У 1939 році закінчив Курси удосконалення вищого начальницького складу автобронетанкових військ РККА при 2-ї Окремої Червонопрапорної армії.

У червні 1940 року був призначений на посаду командира батальйону 8-й Червонопрапорної легкотанковой бригади Забайкальського військового округу, в листопаді 1940 року - на посаду командира цієї бригади, в березні 1941 року - на посаду заступника командира 46-ї танкової дивізії.

Німецько-радянська війна

ред.

23 червня 1941 року Копцов був призначений на посаду командира 46-ї танкової дивізії 21-го механізованого корпусу Північно-Західного фронту. Брав участь в прикордонному бою в районі міста Даугавпілс, а потім відступав на псковському напрямку.

У вересні 1941 року був призначений на посаду командира 6-ї танкової бригади, яка під командуванням Копцова брала участь в оборонних і наступальних боях під Москвою.

У лютому 1942 року був призначений на посаду командира 7-ї гвардійської танкової бригади, а в травні 1942 року - на посаду командира 15-го танкового корпусу, який в серпні брав участь в контрударі проти 2-ї танкової армії противника в районі Козельська, в внаслідок якого противник перейшов до оборони. З вересня 1942 року корпус перебував у резерві Ставки ВГК, а потім брав участь в Острогозько-Россошанський операції. Корпус під командуванням генерал-майора Копцова поряд з 12-м танковим корпусом прорвав оборону противника, наступав в напрямку смт Ольховатка (Воронежска область) і до кінця третього дня з'єднався в районі міста Олексіївка з 305-ю стрілецькою дивізією.

3 березня 1943 року в ході Харківської оборонної операції корпус потрапив в оточення, при прориві з якого генерал-майор танкових військ Василь Олексійович Копцов був важко поранений і через кілька годин помер від ран і втрати крові при евакуації. Похований в місті Первомайський, Лозівський район, Харківська область.

Пам'ять

ред.
 
Погруддя герою радянського союзу генерал-майору танкових військ Копцову В. О.

На могилі в місті Златопіль встановлено пам'ятник у вигляді погруддя.

14 листопада 1985 року Васильківській середній загальноосвітній школі № 2 було присвоєно найменування "імені Героя Радянського Союзу В. А. Копцова" [1]

У м.Тбілісі є вул. Копцова

Примітки

ред.
  1. Постановление Совета министров УССР № 402 от 14 ноября 1985 года "Про присвоєння імен учбовим і культурно-освітнім закладам"

Література

ред.

Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 2. — С. 140—142. — ISBN 5-901679-08-3.