Копанішин Костянтин Богданович

Копанішин Костянтин Богданович;
	Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	24 лютого 1971; Харків, Українська РСР, СРСР
Смерть	11 березня 2022 (51 рік); Терни, Лиманська міська громада, Краматорський район, Донецька область, Україна
Поховання	Міське кладовище № 18 (Харків)d
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Харківський комп'ютерно-технологічний коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»
Псевдо	Грек
Військова служба
Роки служби	2014—2017, 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Механізовані війська Десантні війська Міністерство оборони України
Рід військ	Збройні сили
Формування	92 ОМБр 81 ОАеМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України; Російське вторгнення в Україну (2022) Бої за Лиман (2022); ;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно)
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно)

Копанішин Костянтин Богданович (24 лютого 1971, Харків, Україна — 11 березня 2022, Терни, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, доброволець. Командир екіпажу у 92 ОМБр. Пізніше командир 3 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 1 аеромобільно-десантної роти 81 ОАеМБр Збройних сил України. Учасник війни на Донбасі (2014—2022 рр.) та широкомасштабного вторгнення Росії в Україну (з 2022 р.).

Короткий життєпис ред.

Народився 24 лютого 1971 року у Харкові.

Закінчив 141 ліцей м. Харкова та Харківський верстатоінструментальний технікум.

Вихованець Харківського СДЮШОР (спортивна дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву), де отримав звання майстра спорту зі спортивної гімнастики.

Мав власний цех по виробництву меблів.

Попри інвалідність 2-ої групи, став на захист Батьківщини під час війни на сході України у 2014—2022 рр. та під час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.

Під час АТО служив у 92 окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка командиром екіпажу 152-мм дивізійної самохідної гаубиці 2С3 «Акація».

У перші дні широкомасштабної війни у ранзі молодшого сержанта пішов на службу у 81-шу окрему аеромобільну Слобожанську бригаду (Україна) на посаді командира відділення.

Будинок у Харківській області, в якому проживав Костянтин та його родина, зруйнований під час Широкомасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 р.

Загибель ред.

Загинув 11 березня 2022 р., під час проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Терни Донецької області.

Похований на Алеї Слави 18 кладовища міста Харкова.

Родина ред.

Був одружений, має двох дітей.

Рідний брат, Копанішин Юрій Богданович, також став на захист України як доброволець.

Допомога нужденним ред.

Після початку війни на Донбасі, розмістив у своєму будинку сім'ю біженців з Луганської області.

Регулярно допомагав дитячим будинкам і дітям з інвалідністю.

Нагороди та вшанування пам'яті ред.

Згідно з Указом Президента України від 28 квітня 2022 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].

Відкрито меморіальну дошку у Харківському комп'ютерно-технологічному фаховому коледжі НТУ "ХПІ"^[2].

Увічнений у «Книзі пам'яті полеглих за Україну»^[3].

Примітки ред.

↑ Указ президента України №284/2022. Архів оригіналу за 14 жовтня 2022. Процитовано 18 січня 2024.
↑ Відкриття дошки пошани полеглим за Незалежність України випускникам.
↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 18 січня 2024.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ президента України №284/2022. Архів оригіналу за 14 жовтня 2022. Процитовано 18 січня 2024.

[2] Відкриття дошки пошани полеглим за Незалежність України випускникам.

[3] Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 18 січня 2024.

[1]

[2]

[3]