Вікіпедія

Кон Сатоші

японський режисер, художник-мультиплікатор, сценарист і манґака
(Перенаправлено з Кон Сатосі)

Кон Сатоші (яп. 今 敏, Kon Satoshi, нар. 12 жовтня 1963 — пом. 24 серпня 2010[7]) — японський режисер, художник-мультиплікатор, сценарист і манґака із Саппоро, член Japanese Animation Creators Association[en] (JAniCA, некомерційна організація за покращення умов праці працівників аніме-індустрії)[8]. Здобув вищу освіту на факультеті графічного дизайну Університету мистецтв Мусасіно. Старший брат Сатоші — гітарист і музикант Кон Цуйоші.

Кон Сатоші
яп. 今敏
Народився 12 жовтня 1963(1963-10-12)[2][4]
Кушіро, Префектура Хоккайдо, Японія
Помер 24 серпня 2010(2010-08-24)[1][2][…] (46 років)
Токіо, Японія[5]
·рак підшлункової залози
Країна  Японія
Діяльність аніматор, кінорежисер, сценарист, манґака, режисер
Alma mater Університет мистецтв Мусасіно і Hokkaido Kushiro Koryo High Schoold
Знання мов японська[6]
Членство Japanese Animation Creators Associationd
Роки активності 1991 — 2010
Брати, сестри Кон Цуйосіd
Нагороди
IMDb ID 0464804
Сайт konstone.s-kon.net

Біографія ред.

Ранні роки ред.

Кон Сатоші народився 12 жовтня 1963 року[9]. Через те, що батько Сатоші мусив переїхати через роботу, Сатоші навчався з четвертого класу початкової школи до другого класу середньої школи в Саппоро. Кон був однокласником і близьким другом манґаки Такадзави Сейхо. Після вступу до старшої школи Hokkaido Kushiro Koryo High School (у місті Кусіро) у Кона з'явилося бажання стати мультиплікатором[10]. Його улюбленими роботами були: Space Battleship Yamato (1974), Heidi, Girl of the Alps (1974), Future Boy Conan (1978) і Mobile Suit Gundam (1979)[11], а також Domu: A Child's Dream Отомо Кацухіро[12]. На малюнки Кона вплинули роботи Цуцуй Ясутаки. Кон здобув вищу освіту на курсі графічного дизайну в Університеті мистецтв Мусасіно у 1982 році[10]. Впродовж цього періоду часу Кон переглянув багато іноземних фільмів та із захопленням читав книги Цуцуй Ясутаки[12][13].

Початок кар'єри ред.

Навчаючись у коледжі, Кон почав свою діяльність як манґака зі своєї короткої манґи Toriko (1984), посівши друге місце на 10-й щорічній премії імені Тіби Тецуї від журналу Young Magazine (видавництво Kodansha)[10][14][15]. Зрештою, він влаштувався на роботу помічником Отомо Кацухіро[15][16]. Після закінчення навчання у коледжі у 1987 році[10] Кон написав однотомну манґу Kaikisen (1990) і написав сценарій для фільму Отомо Кацухіро World Apartment Horror[15]. У 1991 році Кон працював художником-мультиплікатором і художником-графіком над фільмом Roujin Z[10][15]. Кон працював супервізором під час роботи над анімаційним фільмом Patlabor 2: The Movie Осії Мамору поряд з іншими анімаційними фільмами[10]. Після цих робіт він працював над манґою Seraphim: 266,613,336 Wings разом з Осії, яка була опублікована у 1994 році у журналі Animage[17]:17. У 1995 році Кон виконував роль сценариста, художника-графіка і режисера короткого фільму Magnetic Rose, першого у серії трьох коротких фільмів Memories Отомо Кацухіро[10][15]. Згодом у своїх роботах Кон неодноразово торкається теми змішування фантазії та реальності[18].

Режисер ред.

У 1993 році Кон написав сценарій і був співпродюсером п'ятого епізоду OVA-серіалу JoJo's Bizarre Adventure[12]. У 1997 році Кон почав працювати над його першою роботою як режисера — Perfect Blue (в основі — однойменний роман Такеуті Йосікадзу)[19]. Ця напружена історія про поп-ідола стала першим фільмом Кона, над яким він працював у студії Madhouse[9]. Кон спочатку був незадоволеним оригінальним сценарієм автора і попросив змінити його[20][21]. Крім підтримки трьох основних елементів роману («ідол», «хоррор» і «переслідування»), Кону дозволили вносити будь-які зміни, які він забажає[20]. Автором сюжету став Мурай Садаюкі[12], який намагався втілити ідею про розмиту межу між реальним світом і уявою[20].

Після Perfect Blue Кон вирішив зробити аніме-адаптацію роману 1993 року Paprika Цуцуй Ясутаки. Проте ці плани були заморожені після того, як дистриб'юторська компанія фільму Perfect Blue (Rex Entertainment) збанкрутувала[22]. За збігом, наступна робота Кона також торкалася теми змішування фантазії та реальності[20]. У 2002 році другий фільм Кона, Millennium Actress, став доступним широкій публіці. Фільм зосереджується на житті колишньої актриси, яка загадково перестала зніматися у фільмах на піку своєї кар'єри. Маючи такий самий запланований бюджет як і Perfect Blue (приблизно 120 000 000 єн)[13], фільм Millennium Actress отримав кращі відгуки критиків і здобув більший фінансовий успіх, ніж його попередник, а також отримав численні нагороди. Автор сценарію — Мурай Садаюкі[20], який використовував безшовні з'єднання між уявою і реальністю, щоб створити «тромплей-подібний фільм»[23]. Millennium Actress став першим фільмом Кона Сатоші, музику для якого написав Хірасава Сусуму, чиєю музикальною творчістю тривалий час захоплювався Кон[24].

У 2003 році була анонсована третя робота Кона, Tokyo Godfathers. Події фільму обертаються довкола трьох безпритульних у Токіо, які у Святий Вечір знайшли немовля і вирішують знайти її батьків. Бюджет фільму Tokyo Godfathers став більшим, ніж двох попередніх робіт Кона (приблизно 300 000 000 єн)[13]. Робота торкається теми безпритульних і покинутих, маючи при цьому комедійні моменти[15][20]. Автор сценарію — Нобумото Кейко[25].

У 2004 році вийшов 13-серійний телевізійний аніме-серіал Paranoia Agent, у якому Кон намагається переглянути тему змішування уяви і реальності, порушуючи при цьому також соціальні теми[26]. Аніме було створено з великої кількості невикористаних ідей для пропозицій, які Кон вважав гарними, але не зміг використати ні в одному із своїх попередніх проектів[27].

У 2006 році після кількарічного планування і роботи був анонсований фільм Paprika. Історія фільму обертається довкола нової форми психотерапії, яка використовує аналіз мрій для лікування психічно хворих. Фільм мав високий успіх і здобув декілька нагород. Подібно до більшості попередніх робіт Кона, фільм зосереджується на поєднанні снів і реальності[13].

Після фільму Paprika Кон працював разом з Осіі Мамору і Сінкай Макото над телевізійним аніме-серіалом 2007 року Ani*Kuri15 від NHK, створивши короткометражну роботу Ohayō[28]. Того ж року Кон допомагав у створенні і став учасником організації Japanese Animation Creators Association[en] (JAniCA, некомерційна організація за покращення умов праці працівників аніме-індустрії)[29].

Погіршення стану здоров'я і смерть ред.

Після завершенням роботи над Ohayō Кон почав працювати над своїм наступним фільмом, Dreaming Machine. У травні 2010 року у Кона був діагностований рак підшлункової залози термінальної стадії. Дізнавшись, що йому залишається прожити пів року, Кон вирішив провести решту свого життя у себе вдома. Невдовзі до своєї смерті Кон склав останнє повідомлення, яке було викладене у його блозі родиною Сатоші після його смерті. Як пояснював Кон у своєму повідомленні, він вирішив не робити новин про його швидко прогресуючу хворобу публічно, частково тому, що він був збентежений тим, як швидко його тіло стало дуже виснаженим і слабким. Звістка про його смерть викликала потрясіння і здивування, оскільки у Кона не помічали жодних ознак хвороби на порівняно недавніх до цього публічних подіях, тоді як рак прогресував до кінцевої стадії впродовж наступних після діагнозу місяців[30]. Кон помер 24 серпня 2010 року у віці 46 років[31][32]. Після своєї смерті Кон був згаданий у Fond Farewells журналу TIME серед інших відомих людей 2010 року. Даррен Аронофскі написав панегірик на його пам'ять, який був надрукований у Satoshi Kon's Animation Works (яп. 今敏アニメ全仕事), японській ретроспективній книзі про його кар'єру мультиплікатора[33][34].

Станом на 2013 рік, завершення Dreaming Machine залишалося під питанням через фінансові труднощі, лише 600 із 1500 кадрів були анімовані. На Otakon 2012 засновник Madhouse, Маруяма Масао, заявив: «На жаль, у нас все ще недостатньо грошей. Моя особиста мета — завершити це після п'яти років роботи над ним. Я все ще тяжко працюю над цією метою»[35]. У липні 2015 року компанія Madhouse повідомила, що Dreaming Machine залишається у виробництві, але вони шукають режисера, який відповідав би здібностям Кона та мав подібне бачення.

У серпні 2016 року продюсер студії MAPPA Маруяма Масао сказав у інтерв'ю: «Впродовж 4~5 років я продовжував шукати пригожого режисера, щоб закінчити роботу Кона. Перед його смертю вже були завершені розкадрування та сценарій, навіть частина ключових кадрів фільму. Тоді я подумав, що навіть якщо хтось і зможе імітувати роботу Кона, все одно буде зрозуміло, що це лише наслідування. Наприклад, якщо Хосода Мамору займе посаду режисера, завершений фільм Dreaming Machine все ще буде гарною роботою. Втім, це перетворить фільм на фільм Хосоди, а не Кона. Dreaming Machine повинен був стати фільмом Кона, його і лише його, а не когось ще. Це означає, що ми не можемо і не повинні наражатися на ризик тільки, щоб завершити його. Я потратив роки, щоб нарешті прийти до цього тяжкого висновку. Натомість, ми повинні взяти лише „оригінальну концепцію“ Кона і дозволити комусь перетворити це на художній фільм. Роблячи таким чином, завершена частина може 100 % бути роботою тієї особи і я не проти цього. Я також думаю про створення документального фільму про Кона»[36].

Теми робіт ред.

Дін ДеБлуа зазначав, що «Сатоші Кон використовував рукописний засіб вираження, щоб досліджувати соціальні стигми і людську психіку, відкидаючи світло на нашу складність так, як це не вдалося б зробити у живому виконанні. Значна частина цього була суворою, інтенсивною, а часом навіть кошмарною. Кон не соромився торкатися дорослих тем чи зображувати живі відчуття у своїх роботах, і його фільми завжди будуть посередині між „мультфільмами“ та тим світом, який ми знаємо»[37].

Вплив ред.

Найбільший вплив на Кона Сатоші мали роботи Філіпа Діка і Цуцуй Ясутаки[13][19]. До вступу до старшої Кон прочитав багато манґи[12]. Йому особливо подобалися: Space Battleship Yamato, Future Boy Conan, Galaxy Express 999 (1978), Mobile Suit Gundam і Domu: A Child's Dream[11][38]. Західні фільми також вплинули на його творчість, зокрема найбільше: Slaughterhouse-Five (1972) Джорджа Роя Гілла, The City of Lost Children (1995) і роботи Террі Гілліама (особливо Time Bandits (1981), Brazil (1985) і The Adventures of Baron Munchausen (1989))[9][12][19]. Крім Гілліама, він також писав, що дивився Монті Пайтон[39]. Кону подобалися роботи Куросави Акіри і у його фільмі Paprika є посилання на Куросаву[22]. Втім, він стверджував, що здебільшого незнайомий з японськими фільмами[23][40].

Спадок ред.

Кон Сатоші вплинув на багатьох значних режисерів. Режисер Даррен Аронофскі визнав подібність між його фільмами Requiem for a Dream та Black Swan і фільму Perfect Blue Кона Сатоші. Хоча Аронофскі заперечує, що його фільми були натхненні Коном, він придбав права на Perfect Blue, щоб використати у фільмі, який не вийшов[41].

Фільмографія ред.

Рік Назва Режисер Сценарист Художник-мультиплікатор Примітки
1991 World Apartment Horror Так Художній фільм. Автор сценарію, який пізніше використав у власній однойменній манзі[42].
1991 Roujin Z Так Художній фільм. Дизайнер фонів, автор макетів і ключовий аніматор[17]:16.
1992 Hashire Melos! Так Художній фільм. Автор макетів і ключовий аніматор[42].
1993 Patlabor 2 Так Художній фільм. Автор макетів[42].
1994 JoJo's Bizarre Adventure Так Так Так OVA. Аніматор 9-го епізоду. Режисер 12-го епізоду[42]. Сценарист епізодів 11, 12 і 13.
1995 Memories Так Так Фільм-антологія. Сценарист, дизайнер фонів і автор макетів історії Magnetic Rose[42].
1997 Perfect Blue Так Так Художній фільм. Режисер[17]:122.
1998 Detatoko Princess Так OVA. Ключовий аніматор 2-го епізоду.
1998 Master Keaton Так Телевізійний аніме-серіал. Ключовий аніматор 15-го епізоду.
2000 Jin-Roh Так Художній фільм. Частково допомагав зі сценарієм на прохання його друга і режисера аніме Окіури Хіроюкі. У титрах не згадується.
2001 Millennium Actress Так Так Художній фільм. Режисер, автор сценарію і дизайну персонажів[17]:122.
2003 Tokyo Godfathers Так Так Художній фільм. Режисер і автор сценарію[17]:123.
2004 Paranoia Agent Так Телевізійний аніме-серіал. Режисер, автор ідеї і розкадровок для опенінгу та епізодів 1, 9 і 13[17]:123.
2006 Paprika Так Так Художній фільм. Режисер і сценарист[17]:124.
2008 Good Morning Так Так Короткометражний фільм. Частина Ani*Kuri15[42]

Бібліографія ред.

Манґа ред.

Рік Назва Примітки
1984 Toriko (яп. 虜) Додзінсі і перша робота як манґаки. З цією роботою здобув 2-ге місце на премії імені Тіби Тецуї у номінації «Найкращий новачок»[17]:14. Опублікована англійською мовою у зібранні Dream Fossil. Не має відношення до манґи Toriko Сімабукуро Міцутосі[43].
1990 Tropic of the Sea (яп. 海帰線) Опублікована у журналі Young Magazine видавництвом Kodansha[17]:15. Опублікована англійською мовою у 2013 році видавництвом Vertical Comics.
1990 Akira Як асистент художника, серед авторів не згадується[17]:15.
1991 World Apartment Horror (яп. ワールド・アパートメントホラー) Адаптація сюжету однойменного аніме-фільму режисера Отомо Кацухіро за сценарієм Нобумото Кейко.
1994 Seraphim: 266613336 Wings (яп. セラフィム 2億6661万3336の翼) Незавершена спільна робота з Осіі Мамору, яка виходила з травня 1994 до листопада 1995 року у журналі Animage[17]:17[44]. Частково перевидана посмертно в меморіальному додатку у журналі Monthly Comic Ryū у 2010 році і опублікована у формі книги коміксів компанією Tokuma Shoten у грудні того ж року. Опублікована англійською у 2015 році видавництвом Dark Horse Comics[45][46][47].
1995–1996 Opus Незавершена манґа, яка виходила двічі на місяць у Comic Guys у 1995—1996 роки[48]. Вона була зібрана у вигляді колекції і перевидана у грудні 2010 року[49]. Опублікована англійською у 2014 році компанією Dark Horse Comics[50].

Інша літературна робота ред.

Рік Назва Видавець ISBN Примітки
2002 Kon's Tone: The Road to "Millennium Actress" (яп. コンズ・トーン: 「千年女優」への道) Shobunsha Publications ISBN 978-4794965462 Біографічний твір про його роботу над другим фільмом[51]. Перевиданий у 2013 році.
2002 Chiyoko: Millennial Actress (яп. 千年女優画報―『千年女優』ビジュアルブック) Kawade Shobo Shinsha ISBN 978-4309905112 Артбук з інтерв'ю з акторами та режисером, а також дизайн персонажів, випущений компанією Madhouse[52].
2003 Tokyo Godfathers: Angel Book (яп. 東京ゴッドファーザーズ・エンジェルブック) Takarajimasha ISBN 978-4796636803 Артбук з інтерв'ю з акторами та режисером, а також зображення персонажів та фонів[53].
2011 The Anime Works of Satoshi Kon (яп. 今 敏アニメ全仕事) G.B. Co. Ltd. ISBN 978-4901841948 Ретроспективна книга з інтерв'ю, дизайном персонажів та інше[54].
2012 Kon's Tone II Продавалося виключно через онлайн-магазин Kon's Tone. Зібрання есе і ескізів, включно з його прощальним повідомленням[55][56].
2015 Perfect Blue Storyboard Collection (яп. 今敏 絵コンテ集 PERFECT BLUE) Fukkan ISBN 978-4835451411 Повне розкадрування аніме Perfect Blue[57].
2015 Dream Fossil: The Complete Stories of Satoshi Kon Vertical Comics ISBN 978-1941220245 Опубліковане у Японії у 2011 році. Зібрання коротких серій манґа Кона, які публікувалися з 1984 до 1989 року. Містить манґи Toriko, Waira і Joyful Bell.
2015 The Art of Satoshi Kon Dark Horse Comics ISBN 978-1616557416 Видане в Японії як Kon's Work 1982—2010 у 2014 році. Артбук, який охоплює всю його кар'єру, містить дизайн персонажів невипущеного фільму Dreaming Machine[58].

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://www.avclub.com/articles/rip-paprika-and-perfect-blue-director-satoshi-kon,44534/
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б BD Gest'
  4. ↑ Babelio — 2007.
  5. ↑ http://www.nytimes.com/movies/person/222091/Satoshi-Kon
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ ja:《今 敏 永眠のお知らせ》 (Japanese) . Процитовано 7 вересня 2010.
  8. ↑ Japan's Animator Labor Group Legally Incorporates - Anime News Network. Anime News Network. 6 червня 2008. Процитовано 29 травня 2009.
  9. ↑ а б в ja:マッドハウス・公式プロフィール (Japanese) . Madhouse. Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 25 серпня 2010.
  10. ↑ а б в г д е ж Konstone 公式プロフィール (Japanese) . Процитовано 25 серпня 2010.
  11. ↑ а б Giron, Aimee (7 грудня 2005). HT Talks To . . . FilmMaker Satoshi Kon. Sound & Vision. Процитовано 25 серпня 2010.
  12. ↑ а б в г д е Interview with Satoshi Kon, Director of Perfect Blue. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 25 серпня 2010.
  13. ↑ а б в г д Interview de Satoshi Kon sur le site Catsuka (French) . 10 грудня 2006. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 8 серпня 2016.
  14. ↑ ja:ちばてつや公式サイト (Japanese) . Процитовано 26 серпня 2010.
  15. ↑ а б в г д е Sevakis, Justin (21 серпня 2008). Interview: Satoshi Kon. Anime News Network. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 24 жовтня 2008.
  16. ↑ ja:フランスから「パーフェクトブルー」に関するインタビュー (Japanese) . March 1998. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 26 серпня 2010.
  17. ↑ а б в г д е ж и к л м Osmond, Andrew (2009). Satoshi Kon: The Illusionist. Stonebridge Press. ISBN 978-1933330747.
  18. ↑ DVD Memories Interview
  19. ↑ а б в Aguiar, Bill (25 квітня 2007). Interview with Satoshi Kon. Архів оригіналу за 14 квітня 2011. Процитовано 26 серпня 2010.
  20. ↑ а б в г д е Mes, Tom (11 лютого 2002). INTERVIEW Satoshi Kon. Midnight Eye. Процитовано 26 серпня 2010.
  21. ↑ Interview 07 2004年6月 アメリカから、監督作品全般に関するインタビュー (Japanese) . Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 26 серпня 2010.
  22. ↑ а б Gray, Jason (20 листопада 2006). INTERVIEW Satoshi Kon Part2. Midnight Eye. Процитовано 26 серпня 2010.
  23. ↑ а б Director Satoshi Kon Interview DVJ2.0. Процитовано 26 серпня 2010.
  24. ↑ Interview 23 2007年6月 アメリカから｢パプリカ｣について. Архів оригіналу за 11 березня 2012.
  25. ↑ 東京ゴッドファーザーズ：オフィシャルサイト. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 26 серпня 2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  26. ↑ Interview with Satoshi Kon. Gamestar. Архів оригіналу за 13 серпня 2010. Процитовано 26 серпня 2010.
  27. ↑ 妄想の産物 妄想の二｢総監督の謎｣. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 26 серпня 2010.
  28. ↑ NHK Launches Ani-Kuri 15. Anime News Network. 1 May 2007. Процитовано 29 August 2013.
  29. ↑ Japan's Animator Labor Group Legally Incorporates. Anime News Network. 6 June 2008. Процитовано 29 August 2013.
  30. ↑ Anime News Network. Процитовано 5 січня 2011.
  31. ↑ 公式ブログ｢KON'S TONE｣. Процитовано 25 серпня 2010.
  32. ↑ Itoh, Makiko (26 серпня 2010). Satoshi Kon's last words. Makiko Itoh: Not a Nameless Cat. Процитовано 11 листопада 2010. As far as I know there's no translation of the whole document into English out there, so here it is.
  33. ↑ Corliss, Richard (15 грудня 2010). Person Of The Year 2010. Time (опубліковано опубліковано September 13, 2010).
  34. ↑ Satoshi Kon Book Adds Message by Black Swan's Aronofsky (Updated). Anime News Network.
  35. ↑ Sevakis, Justin (28 липня 2012). Masao Maruyama/MAPPA Q&A. Anime News Network. Процитовано 29 січня 2013.
  36. ↑ https://akiba-souken.com/article/27618
  37. ↑ Solomon, Charles (26 серпня 2010). Satoshi Kon dies at 46; Japanese anime director. Los Angeles Times.
  38. ↑ Interview 05 1998年2月 アメリカから｢パーフェクトブルー｣に関するインタビュー. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 26 серпня 2010.
  39. ↑ NOTEBOOK »NOTEBOOK» ブログアーカイブ » 先月の傾向 - KON'S TONE. Konstone.s-kon.net. Процитовано 25 травня 2013.
  40. ↑ Interview 03 2002年12月 カナダから、主に｢千年女優｣に関するインタビュー. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 26 серпня 2010.
  41. ↑ NOTEBOOK »NOTEBOOK» ブログアーカイブ » VSダーレン - KON'S TONE. konstone.s-kon.net (яп.). Процитовано 7 вересня 2018.
  42. ↑ а б в г д е A Tribute to Satoshi Kon. Catsuka. Процитовано 6 December 2013.
  43. ↑ Satoshi Kon's Short Manga Stories to be Published (Updated). Anime News Network. 22 December 2010. Процитовано 20 August 2013.
  44. ↑ Kon's Tone Unreleased Comic (Japanese) . Процитовано 14 лютого 2014.
  45. ↑ Kon's Tone 月刊COMICリュウ　12月号 [Kon's Tone December issue Monthly Comic Ryū] (Japanese) . 19 жовтня 2010. Процитовано 14 лютого 2014.
  46. ↑ Satoshi Kon's Seraphim, Opus Manga Reprinted. Anime News Network. 8 грудня 2010. Процитовано 14 лютого 2014.
  47. ↑ Oshii, Mamoru; Kon, Satoshi (4 грудня 2014). ja:セラフィム 2億6661万3336の翼 [Seraphim: 266,613,336 Wings] (Japanese) . Tokyo: Tokuma Shoten. с. 6, 231. ISBN 978-4-19-950220-0. Процитовано 14 лютого 2014.
  48. ↑ Opus – Satoshi Kon Manga Book Review. Halcyon Realms. Процитовано 6 грудня 2013.
  49. ↑ 【コミック】OPUS(オーパス) (上) (Opus). Anime Onlineshop. Процитовано 6 December 2013.
  50. ↑ Satoshi Kon's OPUS TPB :: Profile. Dark Horse Comics. Процитовано 17 лютого 2014.
  51. ↑ In remembrance of Satoshi Kon. 24 серпня 2015. Процитовано 8 липня 2016.
  52. ↑ The Art of Satoshi Kon's Millennium Actress. Halcyon Realms. 29 травня 2009. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 липня 2016.
  53. ↑ The Art of Tokyo Godfathers - Satoshi Kon. Halcyon Realms. 8 липня 2009. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 липня 2016.
  54. ↑ The Anime Works of Satoshi Kon Book Review. Halcyon Realms. 9 січня 2012. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 29 липня 2016.
  55. ↑ CATSUKA - KON’S TONE II Satoshi Kon notebook. Collection of... Tumblr. 17 серпня 2012. Процитовано 29 липня 2016.
  56. ↑ 'Kon’s Tone II', segundo volumen de materiales de Satoshi Kon. Crunchyroll (Spanish) . 17 серпня 2012. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 29 липня 2016.
  57. ↑ Perfect Blue Storyboard Collection Art Book Review. Halcyon Realms. 1 квітня 2015. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 липня 2016.
  58. ↑ Kon's Work 1982-2010 - Kon Satoshi Art Book Review. Halcyon Realms. 7 січня 2014. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 8 липня 2016.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кон_Сатоші&oldid=41013905