Відкрити головне меню

Концерт — одна з найкращих картин на теми музичних зайнять 17 століття і в творчому надбанні художника Матіа Преті (1613–1699).

«Концерт»
Mattia Preti 005.jpg
італ. Concerto
Творець: Матіа Преті
Час створення: 1635
Розміри: 110 × 147 см
Висота: 110 см
Ширина: 147 см
Матеріал: олія на полотні
Зберігається: Петербург, Росія
Музей: Ермітаж

Лицар Мальтійського ордену — Матіа ПретіРедагувати

Він з Неаполя. Але замолоду навчався в Римі і деякий час працював там як художник. Трохи різка художня манера Преті ріднить його з римськими послідовниками геніального Караваджо, але у нього свій стиль, не схожий на художню манеру ні Гверчіно, ні талановитого Ніколо Реньєрі, ні Валантена де Булонь. В творчому надбанні Матіа Преті фрески в церквах, картини на релігійні сюжети і декілька побутових полотен. Відомий меценат і покровитель художників папа римський Урбан 8-й висвятив Матіа Преті в лицарі Мальтійського ордену. Тому решту життя Преті прожив на острові Мальта. Доля зглянулась на художника і подарувала йому довге життя на Мальті, де він і помер на 87 році життя.

Опис творуРедагувати

Серед побутових картин Преті 1630-х років є декілька трифігурних. Зазвичай вони за столом, грають в шахи(Лондон), кості(Ростов на Дону) або на музичних інструментах (Іллінойс, США). Не дуже красиві за композиціями, вони трохи монотонні і навіть провінційні, бо зображують вартових, солдатів у караульнях, брутальних типів, що від нудьги не знають, куди себе подіти.

Серед них вигідно відрізняється полотно «Концерт» приблизно 1635 року (Ермітаж, Петербург). На полотні теж три постаті. Два музики в залізних обладунках грають на музичних інструментах, а молода дівчина слухає схвильвано і тривожно.

Неаполь довгий час належав Іспанії, і іспанці привезли с собою і свої улюблені інструменти. А кожний іспанець — гітарист. Іспано — неаполітанське коріння Матіа Преті виявилося навіть в цьому. Один з парубків на полотні грає якраз на гітарі, голос якої був дещо сильніший за тихий голос лютні. Неприємно дивує нервова, тривожна атмосфера полотна. Нема жодної посмішки, жодного натяку на веселу пісню, жарт або доречну тут серенаду. Навпаки, атмосфера пригніченості панує, а всі присутні досить самотні і відокремлені один від одного. Ніхто не співає і, швидше за все, лунає інструментальний твір без вокалізу, що крає серце всім присутнім.

ДжерелаРедагувати

  • «Caravaggio and His Followers», Furora Аrt Pablishers, L., 1975

Див. такожРедагувати