Константин Босяну (рум. Constantin Bozianu; *10 лютого 1815, Бухарест — †21 березня 1882, Бухарест) — румунський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр і міністр внутрішніх справ Румунії, президент Сенату Румунії (1879), юрист, почесний член Румунської академії (1879). Перший декан юридичного факультету Бухарестського університету.

Константин Босяну
Constantin Bosianu
Константин Босяну
Константин Босяну
Прапор
Прапор
Прем'єр-міністр Об'єднаного князівства Волощини і Молдови
26 січня 1865 — 14 червня 1865
Попередник: Михаїл Коґельничану
Спадкоємець: Ніколае Крецулеску
 
Народження: 10 лютого 1815(1815-02-10)
Бухарест
Смерть: 21 березня 1882(1882-03-21) (67 років)
Бухарест
Поховання: цвинтар Беллу
Країна: Румунія
Освіта: Паризький університет
Партія: Національна ліберальна партія (Румунія)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія ред.

Навчався в престижній школі Святого Сави. Працював в органах державного управління, був керівником палати громадського контролю Департаменту фінансів. Здобувши державну стипендію, продовжив навчання в Антверпені і Парижі, де в 1844 отримав науковий ступінь в галузі літератури в Сорбонні і доктора права в 1851.

Повернувшись на батьківщину, став професором римського права школи Святого Сави, потім, професором бухгалтерського обліку в Центральному училищі сільського господарства і директором департаменту юстиції. Займався суспільно-політичною діяльністю. Як член Виборчих Зборів Валахії, 24 січня 1859 голосував за обрання Александру Йоана Кузи на трон Румунії. Пізніше був призначений суддею верховного Суду.

У 1864 став віце-президентом Державної Ради Об'єднаного князівства Валахії і Молдавії. 26 січня — 14 червня 1865 Босяну — прем'єр-міністр Об'єднаного князівства Валахії і Молдавії. Одночасно виконував обов'язки міністра внутрішніх справ, сільського господарства і громадських робіт (26 січня 1865 — 14 червня 1865).

Брав участь в організації і модернізації румунської держави, в прийнятті багатьох нових законів Румунії, в тому числі, судового права, реорганізації судової системи, реорганізації служби пенсійного забезпечення державних службовців і військових, закону про громадські роботи. Крім того, як юрист, був членом редакційної комісії з розгляду законів щодо сільського права і народній освіті. Пізніше, в 1867 обирався парламентарієм. У 1879 був президентом Сенату Румунії.

Бібліографія ред.

Nicolescu, Nicolae C. (2006), Enciclopedia șefilor de guvern ai României (1862—2006), București: Editura Meronia, pp. 51–52

Джерела ред.

  • CTITORI AI ROMÂNIEI/150 de ani de la Unirea Principatelor Române, 22 ianuarie 2009, Jurnalul Național

Посилання ред.